З розщелини почувся швидкий стукіт копит — звук наближався, ніби мчав здалеку...
За мить Мо Фань, який усе ще приходив до тями після удару, побачив, як із місячно-білого розриву вискочив величезний чорний кінь. Його тіло було вкрите густою чорною шерстю, навколо клубочився чорний туман.
У коня був один ріг — теж чорного кольору, з якого раз по раз проскакували чорні блискавки.
На спині коня сиділа фігура в чорних обладунках. Вона нагадувала людину, але всередині важких, європейських лат не було нічого — тільки порожнеча!
— Що це, чорт забирай? — здивовано пробурмотів Мо Фань.
Він і сам був викликачем, але його просторовий виклик міг лише покликати вовкоподібну істоту. І те, що він довів свого звіра до нинішнього рівня — уже було неабияким досягненням. Та він ніяк не очікував, що ця дівчина зможе викликати ще рідкіснішу істоту.
Темний Лицар?
Фігура й справді скидалася на лицаря, що сидів верхи на величному чорному коні й тримав у руці напівмісяцевий ятаган. Та з якоїсь причини краплі дощу, що падали на нього, миттю випаровувалися.
— Темний Лицар! — рішуче віддала наказ Мен Е.
Темний Лицар гордовито підняв голову — і кинувся просто на Велетенського Генерала Трупів.
Мо Фань навіть не став кликати свого Стрімкого Зоряного Вовка — той не витримав би бій із такою потворою. Це було б самогубство для звіра. А от Темний Лицар Мен Е виглядав напрочуд багатообіцяюче. Хоча просторовий виклик — лише Базове Закляття, тож сила викликаної істоти мала межі.
Ймовірно, дівчина просто намагалася виграти трохи часу!
Мо Фань відчував, як кров усе ще бурхала в його жилах. Магічна Броня Чорної Змії зняла більшість шкоди, але силу удару довелося витримати тілу.
Він не міг рухатися, лише стежив за Мен Е здалеку, сподіваючись, що вона витримає, поки він не підніметься знову.
Кінь пронизливо заіржав і встав на диби, щойно вершник подав знак із сідла.
Бруд і вода розлетілися в усі боки, але ще до того, як краплі впали назад, кінь перетворився на чорну стрілу, що рвонула крізь зливу просто на Генерала Трупів!
Лицар на коні тримав ятаган зворотнім хватом і нахилився вперед...
Водночас Велетенський Генерал Трупів підняв усі чотири руки, готуючись розірвати цього дивного Темного Лицаря на шматки!
Лицар і кінь ніби злилися в єдине ціле — і прошили простір крізь дощ мов чорна блискавка.
Генерал Трупів лише заніс руки, та Лицар уже опинився в нього за спиною...
Лезо ятагана вирвалося з піхов і залишило в повітрі довгий слід. Генерал Трупів навіть не зрозумів, що в його тілі вже зяє величезна діра. Його міцний корпус здригнувся на мить, а потім з розриву ринула кров, змішана з водою!
Мо Фань глибоко вдихнув.
Чи не надто швидкий цей Темний Лицар? Він завдав удару так миттєво, що його ледь можна було відстежити!
Його Стрімкий Зоряний Вовк славився своєю швидкістю, але він і близько не дотягував до Темного Лицаря. Генерал Трупів навіть не встиг опустити руки, як у ньому вже зяяла діра!
Лицар не став зупинятися й хизуватися. Він розвернув коня різким ривком і, використавши інерцію, наніс наступний удар по спині чудовиська!
Чорний напівмісяцевий меч розсік повітря. Це видовище в зливі було воістину приголомшливим!
Гостре лезо вдарило прямо по одній із потворних кінцівок Генерала Трупів. Та, хоч і була міцною, наче камінь, відлетіла одним чистим відрубаним шматком!
Коли рука Велетенського Генерала Трупів гупнула об землю, потвора видала крик, у якому змішалися біль і лють. Воно підняло інші три руки й кинулося на Темного Лицаря.
Темний Лицар рухався з неймовірною швидкістю, а його меч виписував у повітрі справжню павутину. Навіть перед шквалом лютих ударів трьох кінцівок він майстерно відбивав кожен напад Гігантського Генерала Трупів!
Мо Фань безмовно дивився на все це. Чи не надто вже сильний цей Темний Лицар? Він не лише завдав чудовиську важких ран всього двома ударами, а й спокійно тримався проти його скажених атак!
— Намагайся відновитися якомога швидше, — нагадала Мен Е. — Моїх сил недостатньо, я можу тримати його тут лише обмежений час.
Мо Фань одразу відчув полегшення від цих слів.
Очевидно, Мен Е використала Базове Закляття Виклику, тож якби ця істота могла битися без обмежень, вона могла б не боятися навіть Гігантського Генерала Трупів.
Як і припускав Мо Фань, надто потужна Викликана Істота завжди мала суворі межі. Темний Лицар не просто бився із Генералом Трупів — він мав явну перевагу! Це означало, що він належав до найсильніших видів у Вимірі Виклику, і зазвичай контролювати таких істот було вкрай складно!
— <Sword Burst Ultimate!> — вигукнув Темний Лицар англійською. Мо Фань не зрозумів значення слів, але одразу впізнав людську мову!
Після кількох обмінів ударами Темний Лицар стрімко рвонув уперед і знайшов ідеальний момент для контратаки. Він завдав блискавичного удару і миттю відступив...
Минуло лише кілька секунд, і рука, по якій припав удар, раптом вибухнула від могутньої темної енергії. Вибух розніс ще одну кінцівку Гігантського Генерала Трупів на шматки!
Темний Лицар відрубав йому ще одну руку!
Генерал Трупів тепер був у кривавих ранах. Мо Фань уже сподівався, що Лицар доб’є чудовисько, але той раптом сховав меч у піхви й різко розвернув коня, помчавши геть у дощову пітьму!
Його постать розчинилася у темряві серед зливи. Хоч він був зовсім близько, здавалося, ніби Лицар пірнув у інший вимір і просто щез у повітрі...
Якби не кров, відрубані кінцівки та сліди від меча, можна було б подумати, що Темного Лицаря тут узагалі не було. Він з’явився і зник, мов тінь!
Часу було замало!
Темний Лицар був справді потужним, та залишатися поряд він міг удесятеро менше, ніж Стрімкий Зоряний Вовк!
— Він тяжко поранений. Не дай йому підібратися близько! — рішуче сказала Мен Е.
— Моя черга! — відгукнувся Мо Фань і одразу накреслив ще один Зоряний Візерунок Блискавки.
— Громовий Удар! — гучно вигукнув він.
Над головою згустилися грозові хмари. Мо Фань, що вже віддихався, вивільнив усю міць Громового Удару: Дикі Розряди.
Блискавка з гуркотом ударила в Генерала Трупів, прибивши його величезне тіло до землі. Потвора здригнулася, вкрилася новими ранами й пролила ще більше крові — її велетенське тіло забилося від страху!