Поки дані переносилися на новий телефон Мо Фаня, суддя попросив учасників зайняти свої позиції.
Бай Юйлан повів за собою двох інших товаришів по команді всередину бар’єра.
Мо Фань повільно рушив слідом, не зводячи очей із індикатора завантаження на телефоні. Там уже було дев’яносто відсотків — лишилася хвилина.
У телефоні Мо Фаня було безліч важливих повідомлень. Наприклад, ті самі «дорослі» повідомлення — текстові й голосові — від Є Сінся; уся його безцінна колекція!
А тим часом Дунфан Лє і його команда вже стояли на арені. Вираз обличчя Дунфан Лє трохи змінився: хоч він і зберігав байдужий вигляд, час від часу кидав погляд у бік Мо Фаня.
Він із Чжоу Шу Міном уже деякий час спостерігали за Мо Фанем. Цей хлопець не раз дивував їх. Спершу Дунфан Лє думав, що новачок зможе піднятись хіба що на двадцяте чи тридцяте місце, але тепер стало очевидно, що він уже становить загрозу для верхівки рейтингу.
Рідко траплялося, щоб новачок мав таку силу!
— І от тепер ти потрапив проти нього. Я ще не забув, як ти казав, що переможеш його за один-два раунди, — глузливо сказав Чжоу Шу Мін.
Хоча команди формально обирали жеребкуванням, систему можна було легко підкупити. Чжоу Шу Мін міг без проблем підлаштувати так, щоб опинитися в одній команді з ким завгодно.
Будучи разом в одній команді, плюс ще двоє сильних студентів — вони були практично непереможні!
— Не переймайся, якщо ніхто не завадить, мій Вогняний Удар знесе його миттєво, — самовпевнено всміхнувся Дунфан Лє.
— Та ще й твій вроджений талант на ранг вищий за його Подвійні Елементи, — погодився Чжоу Шу Мін.
— Дунфан Лє, його вроджений талант — Мутовані Вогняні Зірки — четвертий у рейтингу талантів. Це робить його Вогняні Заклинання на рівень сильнішими, — тихо пояснив Бай Юйлан своїм товаришам. Як один із найсильніших студентів факультету, Бай Юйлан добре знав силу Дунфан Лє.
Хлопець був небезпечний не лише завдяки своїй культівації, а й через вражаючий талант. Будь-яке Вогняне Заклинання, яке він використовує, одразу стає на рівень сильнішим за його реальний ранг...
Іншими словами, якщо рівень культівації Дунфан Лє — третій проміжний, то його «Вогняний Удар» фактично четвертого рівня!
Навіть Мо Фань здивувався такому таланту.
Він сам зміцнив двадцять дев’ять своїх Вогняних Зірок, і йому залишалося двадцять, щоб вивести «Вогняний Удар» на четвертий рівень, а от Дунфан Лє не потрібно було витрачати жодних Есенцій Душі! Якщо його культівація на третьому рівні — талант сам підніме заклинання до четвертого!
«Вогняний Удар» третього рівня вже міг рознести інші закляття того ж рівня, що вже казати про четвертий — жоден обладунок не витримає!
— Його Елемент Вітру досить звичайний, але за жодних обставин не дайте йому застосувати «Вогняний Удар», інакше програємо миттєво, — суворо попередив Бай Юйлан.
— Я пригляну за ним.
— Мо Фань, комбінація твого Блискавичного й Вогняного Елементів не слабша за його заклинання, але йому достатньо завершити лише Зоряний Візерунок — і вся наша команда впаде. Так що... гей, що це у тебе на плечі? — Бай Юйлан саме збирався розповісти план, як раптом помітив полум’я, що виринуло на плечі Мо Фаня. Спершу воно здалося йому просто палаючою кулею, але придивившись, він побачив маленьку милу вогняну істоту!
— Ох, це мій Призваний Звір... Полум’яна Белль, хто тобі дозволяв вилазити сюди?! — Мо Фань без слів зняв маленьку Полум’яну Белль зі свого плеча, ніби збирався дати їй прочухана.
Маленька Белль подивилася на нього з ображеним виглядом. Вона виразно говорила своїм виглядом: Я хочу допомогти таткові перемогти сильних супротивників!
— Раз це твій Контрактний Виклик, нехай лишається, але... вона у тебе ще не доросла? — уточнив Бай Юйлан.
— Мм, вона ще на стадії юності... — відповів Мо Фань.
— Стадія юності... Юність... Вона тут для краси? — запитав Бай Юйлан, майже втративши дар мови.
Хоча ніхто з них не був викликачем, усі вони вивчали про Елемент Виклику на заняттях. Що могла зробити Контрактна Істота на стадії юності?
— Думаю, тобі краще викликати свого Стрімкого Зоряного Вовка...
— Та все нормально. Стрімкого Зоряного Вовка я можу викликати Базовим Заклинанням, а щоб викликати цю малу, мені треба креслити Зоряний Візерунок, тож краще хай вже буде тут заздалегідь, — сказав Мо Фань.
Мо Фань одразу зрозумів, що несе нісенітницю. Полум’яна Белль могла виходити з Контрактного Простору без жодного Зоряного Візерунка!
За правилами, викликач міг тримати лише одного Викликаного Звіра до початку бою. Якщо він хотів викликати ще когось, це доводилося робити уже після старту поєдинку, коли суддя оголошував початок бою.
— Це логічно, але дивись, виклич Вовка якомога швидше, щоб зв’язати противників, бо ж...
— Бо якщо дамо Дунфан Лє ударити нас, нам кінець.
— Капітане, ти вже разів десять це повторив.
— До біса! Краще перестрахуватись, ніж потім шкодувати!
Мо Фань кинув погляд на натовп. Тепер, коли туман розвіявся, він побачив багато знайомих облич.
Му Нуцзяо, яку він планував залишити «на утриманні», теж була тут — поряд із нею сиділа Ай Туту. Схоже, її брат повернувся до армії.
Добра учениця Дін Юмін теж була тут, а поруч із нею сиділа пацанка Хуан Сінлі. І навіть той хлопець, що вважав себе красенем, теж був недалеко і як завжди чіплявся до Дін Юмін.
Чжао Ман'янь теж був тут і сидів доволі близько до сцени. Цього бовдура давно не було видно, Мо Фань уже й забув, як він виглядає. Що ще дивніше — поруч не було жодної нової дівчини...
Той хлопець, чию метеликоподібну краватку він колись викинув, теж був тут. Мо Фань геть забув, як його звати. Той, звісно, був заодно з Чжоу Шу Міном і Дунфан Лє, сидів і з холодною посмішкою чекав, коли Мо Фань програє.
Його давні друзі Шень Мінсяо і товстун Ло Сун теж прийшли. Вони після переїзду до головного кампусу стали доволі близькими — цікаво, чи не сталося між ними чогось більшого за дружбу, коли вони тікали з руїн міста...
Хоча його «перша дружина» ледь не загинула, використавши Крижаний Кристалічний Лук, щоб урятувати їхні дурні голови, вони досі тримали на нього злість. На жаль для них, Мо Фань давно перевершив їх за силою, тож вони рідко потрапляли йому на очі.
— Готуйтесь до бою...
Передача даних завершилася саме в той момент, коли суддя подав команду.
Мо Фань кинув погляд на головного суддю й побачив, що той ще збирається з думками. Він швидко глянув на телефон, коли спливли повідомлення...
Мо Фань хотів тільки кинути швидкий погляд і передати телефон Ай Туту. Але перше повідомлення, що з’явилося на екрані, було про Чжана Сяохоу.
— Що, знову Сяохоу підвищили, роблячи його серйозним... — пробурмотів Мо Фань собі під ніс.
Він відкрив повідомлення, але тут суддя гримнув на нього, наказавши забрати телефон.
Та коли Мо Фань прочитав рядок тексту, його ніби вдарило блискавкою — він заціпенів, мов неживий... у його очах застигла порожнеча, наче з нього вийшла душа!