Вогняний Кулак: Дев’ять Палаців!
Коли дев’ять стовпів полум’я вирвалися з-під землі, Сюй Міньцун та його команда повністю опинилися в пастці вогню.
Вони вже витратили своє Захисне Спорядження та Броню, аби врятуватися від ударів блискавки. «Дев’ять Палаців» розтрощили їхні рештки захисту.
Жахлива руйнівна сила майже зрівняла з землею усе поле для дуелей. Навіть захисний бар’єр по краю арени почав тремтіти, поки язики полум’я між стовпами дико танцювали...
Гу Цзянь, що спостерігав за цим, застиг у приголомшенні. У нього самого були Елементи Блискавки й Вогню, тож він вважав себе магом із потужним наступом. Та тепер він на власні очі бачив, як ті самі закляття його двох елементів у виконанні Мо Фаня видавали нищівну силу!
Насіння Душі!
Гу Цзянь нарешті зрозумів — різниця між їхніми Насіннями Душі й стала причиною такої колосальної різниці в силі!
Трояндове Полум’я Мо Фаня було простим і брутальним, воно підсилювало будь-яке Вогняне Закляття у 2,5 рази. А «Вогняний Кулак: Дев’ять Палаців» теж був прямим і лютим — отже, це був ідеальний спосіб використати посилення від Трояндового Полум’я.
Сила «Громового Удару: Дикі Розряди» Мо Фаня була схожою на силу Гу Цзяня, але ефект тремтіння простору після удару залишав ворогів безпорадними, навіть якщо ті ховалися за захисним спорядженням.
Невелика різниця у Насінні Душі призвела до приголомшливого результату. Здавалося, що після блискавки й полум’я бій уже був вирішений.
Їхні суперники вже витратили все своє захисне спорядження, а команда Мо Фаня ще й досі не витратила своє. У них просто не було шансів програти, особливо коли опоненти ледве трималися на ногах після цих нищівних заклять.
Як тільки ситуація прояснилася, обличчя Гу Цзяня потемніло.
— Ми справді перемогли? — Лі Цзє та Лю Сін з недовірою подивилися на Мо Фаня.
— ХА-ХА, ми виграли! Мо Фань, ти такий крутий! — Ай Туту радісно підскочила й поцілувала Мо Фаня в щоку.
Ай Туту мала миле личко й просто шалений бюст. Коли вона нахилилася до Мо Фаня, щоб поцілувати його, її «великі кролики» притислися до грудей Мо Фаня так сильно, що він мало не пустив кров носом.
Оце так збудження!
Ай Туту усвідомила, що трохи переборщила. Хоч вона й зашарілася, проте швидко зібралася й суворо заявила:
— Я просто зраділа. Це нічого не означає, ти там собі нічого не думай!
Мо Фань лише лукаво всміхнувся й нічого не відповів.
Троє суддів незабаром оголосили результат. Команда Сюй Міньцуна просто не мала шансів після двох поспіль третіх рівнів Проміжних Заклять від Мо Фаня. Бій став одностороннім.
Насправді Лі Цзє, Лю Сін і Ай Туту були зовсім не слабкими. Як тільки Мо Фань отримав перевагу завдяки своїй нищівній силі, у Сюй Міньцуна й його команди не залишилося жодного шансу відновитися. Ба більше, у Ай Туту був ще й магічний інструмент смертельного удару, що по силі був на рівні найсильнішого проміжного закляття Мо Фаня!
— Сюй Міньцун, якого біса ти програв цей бій?! — Гу Цзянь був на межі істерики й гаркнув на Сюй Міньцуна.
— Хм, ти б теж програв, якби опинився там! — огризнувся Сюй Міньцун, і без того злий після поразки.
А що він міг зробити?
У нього були тільки Елементи Вітру й Тіні. У найкращому разі він міг лишень стримувати суперників і заважати їм!
А той хлопець мав Елементи Блискавки й Вогню — два найнебезпечніші елементи з усіх можливих — і ще міг викликати Стрімкого Зоряного Вовка! Який у них міг бути шанс!?
Сила Мо Фаня справді була вражаючою — як і личило одному з десятки найкращих магів Вогню!
— Звичайний бій ще нічого не доводить! Зачекай, ти ще побачиш! — буркнув Сюй Міньцун, вказавши пальцем на Мо Фаня.
Якщо порівняти, яким Сюй Міньцун був, коли тільки зайшов на арену, і яким він став тепер — це були дві різні людини. Його обличчя було вкрите сажею, одяг розірваний, волосся скуйовджене, наче у жебрака — про яку вже красу можна було говорити? Дівчата, що ще недавно кричали від захвату, тепер не могли повірити, що це той самий красень, який так самовпевнено тримав руки в кишенях.
Сюй Міньцун не хотів ганьбитися ще більше. Він розвернувся й пішов геть.
Коли той пішов, розум Гу Цзяня зовсім спорожнів.
Ай Туту тим часом перетворилася на справжню дитину: вона поспіхом вернулася на своє місце, сіла рівненько, ще й талію вигнула, ніби нічого й не було!
Вони виграли бій — а отже, виходить, що у їхній минулій поразці винна була не вона одна! Гу Цзянь міг бути хорошим у дуелях один на один, але в командному бою він завжди діяв на свій розсуд — зовсім не так, як Мо Фань, який умів використовувати всі елементи команди з максимальною ефективністю!
На думку Ай Туту, Мо Фань був неймовірно сильним, але крім сили блискавки й вогню, він умів спілкуватися з командою…
Коли й як атакувати, як зупиняти суперників, коли відступати, а коли контратакувати! Якщо говорити про бойову міць, Мо Фань був значно сильнішим за Гу Цзяня, який умів тільки кричати на людей!
Ай Туту задоволено посміхнулася й кинула на Гу Цзяня косий погляд. Вона не збиралася його жаліти — хай робить те, що обіцяв! Це буде справедливо по відношенню до неї за все що він зробив!
— Ну що, чого чекаєш, повзи до неї, — промовив Мо Фань — у його словнику не було слова «жалість».
Гу Цзянь аж скреготав зубами — так сильно їх стиснув.
Що, чорт забирай, сталося? Хіба Сюй Міньцун не сильніший за Бай Юлана? Як вони могли програти?!
Під поглядами всіх присутніх Гу Цзянь не посмів відмовитися від своєї обіцянки. Він опустився на коліна з темним обличчям…
І поповз уперед, відчуваючи, як хвиля принизливої люті накочує одна за одною. Йому страшенно кортіло підвестися й викликати Мо Фаня на двобій до смерті.
Та зрештою він продовжив повзти далі, з очима, повними ненависті.
Відстань була невеликою, але цей шлях на колінах здався йому довшим за дорогу в Жовті Джерела. Коли він нарешті доповз до місця, де сиділа ця відьма, вона дивилася на нього з гордовитою посмішкою.
Ай Туту й не збиралася щадити Гу Цзяня — вона гепнула його по обличчю дзвінким ляпасом.
Гу Цзянь відчув, як його щоку обпікає вогнем. Він навіть уявити не міг, що ця дівчина справді його відшмагає після всього, що він наговорив сьогодні!
— Цей ляпас — за те, що ти, мерзото, гавкав на людей! Я ще дівчина! — Ай Туту врізала йому ще один ляпас зворотною стороною руки, показуючи всю свою злість. Глядачі мимоволі затамували подих.
Не можна злити жінку! Красиве обличчя хлопця почало набрякати вже після двох ляпасів. Звідки цьому зарозумілому Гу Цзяню було знати, що колись у житті він зазнає такої ганьби?
— А тепер — останній ляпас...
Ай Туту підняла руку й вже хотіла вкласти в нього всю свою лють.
Та щойно рука досягла найвищої точки, засмагла рука раптом схопила її зап’ястя мов кліщами, не давши їй опустити удар.
Гу Цзянь уже заплющив очі, мріючи, як він потім помститься. Та коли відчув холодну руку, його ниці думки раптом змішалися з несподіваною радістю...