— Гей, я щойно прийшов, але бачив, як та дівчина плакала. Не підкажеш, що сталося? — почувся позаду Дін Юмянь ввічливий, але глибокий голос.
Дін Юмянь саме стежила за поєдинком і спершу подумала, що хтось просто намагається заговорити з нею, скориставшись темою. Вона звикла до таких ситуацій, але коли обернулася, то не побачила в очах співрозмовника жодного натяку на легковажність. Тож вона коротко розповіла йому, що сталося.
Дін Юмянь добре розуміла, коли чоловік намагається до неї підкотити, але в погляді цього хлопця було щось дивне... у ньому жевріла рішучість і холод, які рідко зустрічаються у людей його віку.
— Зрозумів, дякую, — мовив хлопець, вислухавши коротке пояснення.
Він зосередив увагу на бою, і Дін Юмянь більше не відчувала його присутності — наче він перетворився на чорну статую.
Дін Юмянь знову повністю занурилася у спостереження.
Мо Фань і далі мав одну проблему: Велетенські Тіньові Шипи, що ховалися десь на арені...
Велетенський Тіньовий Шип міг стати смертельним. Це було найсильніше закляття ув’язнення серед усіх Проміжних Заклять, але влучити ним було непросто. Досвідчені маги зазвичай уникали ділянок, залитих тінню, тож у них залишався час ухилитися, коли шипи виринали.
Однак Дін Юмянь добре знала: справжній майстер ніколи не покладається лише на Велетенські Тіньові Шипи, щоб взяти ворога. Він скоріше використовує їх, щоб знерухомити ціль...
І ось — момент!
Мо Фань опинився в оточенні блискавичних спалахів; їхнє потріскування холодом пробирало навіть його суперників.
Оскільки Мо Фань володів Насінням Блискавки Цяньцзюнь, якщо він завершить третій рівень Грому — Дикі Удари, команді Сюй Міньцуна не поздоровиться. Їм доведеться витрачати не лише захисні закляття, а й магічні обладунки!
Адже це закляття було найпотужнішим руйнівним закляттям серед Проміжних — ніхто не смів його недооцінювати.
Та коли Мо Фань майже завершив Зоряний Візерунок під прикриттям товаришів, із тіні під шаром інею різко вирвався гострий шип і рвонув прямо до нього!
— Водний Бар'єр його не зупинить, обережно! — гукнув Лі Цзе.
Мо Фань знав, що Ай Туту вже використала Священний Щит на Лю Сіні, щоб захистити його від Крижаних Ланцюгів. Проте він був готовий: миттєво обірвав напівготовий Зоряний Візерунок і спритно відскочив назад, ухиляючись від цього підступного Тіньового Шипа.
— Вже не терпиться? — посміхнувся Мо Фань насмішкувато.
Велетенський Тіньовий Шип відрізнявся від інших заклять: його не можна було повторно застосувати без підготовки. Тож якщо Мо Фань ухилиться від усіх трьох, загроза від Сюй Міньцуна зменшиться наполовину.
— Та навіть якщо це марно, я все одно зірвав тобі Блискавичний Візерунок! — розсміявся Сюй Міньцун, хоча в його усмішці вже не було легкості — він щойно зрозумів, що атаки Мо Фаня значно небезпечніші, ніж у Гу Цзяня!
І саме в цю мить очі Сюй Міньцуна блиснули!
Другий шип рвонув слідом, щойно Мо Фань ухилився від першого.
Хоча Велетенський Тіньовий Шип був ідеальним, щоб скувати ворога, якщо йому вдавалося влучити, бій можна було вважати завершеним. Сюй Міньцун сподівався покінчити з Мо Фанем якомога швидше.
На жаль для нього, Мо Фань уже чекав другого удару. Сюй Міньцун думав, що вибрав ідеальний момент, але Мо Фань описав його поспіх не тому, що той хотів лише зірвати Зоряний Візерунок Блискавки, а тому, що він витрачав одразу два шипи підряд!
Як Тіньовий Маг, Мо Фань володів мистецтвом користуватися тінями навколо себе не гірше за Сюй Міньцуна. Він чудово розумів, що суперник намагався не просто зірвати його чаклування...
Полум’я спалахнуло на долоні Мо Фаня, і він жбурнув його прямо в небо.
Світло від полум’я миттєво висвітлило тіньовий шип, що летів на нього з великою швидкістю, значно послабивши його силу.
Коли Мо Фань побачив траєкторію шипа, ухилитися було дуже просто. Він просто відступив убік, даючи другому шипу пролетіти повз!
— У тебе залишився останній шип. Використай його з розумом... хоча, чесно кажучи, я буду дуже здивований, якщо ти витратиш його просто, щоб зірвати моє наступне закляття, — Мо Фань трохи відступив назад, дозволяючи Лі Цзе прикривати його Водяними й Крижаними елементами.
Навколо Мо Фаня почали спалахувати нові зорі, що світилися місячним сяйвом і несли в собі щось, що явно не належало цьому світові.
Зорі шикувалися стрімко, розриваючи простір...
— Він намагається викликати звіра! — вигукнула повненька дівчина.
— Біда! Я зовсім забув про його Подвійні Вроджені Елементи! — вилаявся Сюй Міньцун.
Дізнавшись, що їхнім суперником є Мо Фань, вони не дуже здивувалися його Подвійним Елементам, але коли зіткнулися з ними в бою — це почало їх страшенно дратувати.
У Сюй Міньцуна залишався лише останній тіньовий шип. Використати його, щоб зірвати чаклування Базового Рівня, було марнотратством, але навіть якби він це зробив, Мо Фань міг би просто повторити закляття знову, бо це ж лише Базове Закляття!
І хоч закляття було лише Базове, Мо Фань Викликав Стрімкого Зоряного Вовка — Викликаного Звіра, чия сила лише трохи не дотягувала до звичайної істоти Воїнського рівня!
Ближній бій завжди був слабким місцем більшості магів. Стрімкий Зоряний Вовк не був достатньо сильним, щоб домінувати серед істот Воїнського рівня, але його більш ніж вистачало, аби тримати студента з топ-двадцятки зайнятим!
— Мій Стрімкий Зоряний Вовк теж пишається своєю швидкістю! Можеш трохи з ним побавитися, — сказав Мо Фань зсередини команди, посміхаючись, коли гладив свого вовка по шерсті.
Стрімкий Зоряний Вовк був у захваті. Головне — щоб його не кликали битися з Полум’яною Белль, тоді він залишався тим самим лютим хижаком.
Провівши чимало часу з Мо Фанем, вовк став хитрим, як лис. Він розумів, що господар б’ється з сильними суперниками, кожен з яких міг впоратися з істотою Воїнського рівня самотужки, тому він не кидався необачно. Він рвонув убік зі своєю неймовірною швидкістю, чекаючи слушного моменту для удару, коли вороги хоч трохи втратять пильність!
Ще мить тому Велетенський Тіньовий Шип Сюй Міньцуна тримав команду Мо Фаня в напрузі, змушуючи їх постійно бути насторожі.
Тепер усе змінилося. Зазвичай у дуелях суперники нейтралізували закляття один одного, але тепер у бій раптом втрутилася істота Воїнського рівня. Її присутність була значно загрозливішою, ніж будь-який Тіньовий Шип. Варто було лише дати слабину чи прогалину в захисті — і Стрімкий Зоряний Вовк одразу ж рвався вперед!
— Я завжди ненавидів Елемент Виклику! — злісно буркнув м’язистий студент із Земляним Елементом.
Мало того, що цей тип володів Базовим Закляттям, потужність якого дорівнювала проміжного, мав руйнівну Блискавку, так він ще й викликав вовка, щоб добити нас чисельною перевагою!