— Мо Фань, ти точно впевнений у цьому? — несміливо спитала Ай Туту.
— Не хвилюйся, — Мо Фань глухо вдарив себе кулаком у груди з таким виглядом, ніби йому море по коліна.
Ай Туту подумки поставила йому найвищий бал за цю «браву позу», та після двох боїв вона вже добре знала: кожен студент із топ-20 — не той, з ким можна жартувати. З нею у команді виграти буде ой як нелегко.
Та все одно — матч триває. Незабаром на полі з’явилися їхні нові суперники.
Вони, схоже, щойно прийшли й нічого ще не знали про цю історію. Один хлопець із синім, наче хімічно фарбованим волоссям і руками в кишенях підскочив до Гу Цзяня й з посмішкою ляснув його по плечу:
— Брате, я сьогодні не матиму жалю до тебе. Вважай, що тобі просто не пощастило — жеребкування є жеребкування.
Очі Гу Цзяня хижо блиснули.
— То ти — мій суперник у третьому матчі... але невдаха тут не я, — сказав він і недобре глянув на Мо Фаня та Ай Туту.
Лі Цзе й Лю Сін помітно поблідли, побачивши синьоволосого.
— Все пропало! Це ж Сюй Міньцун, цей тип сильніший навіть за Бай Юланя! — вирвалось у Лі Цзе.
— Дідько... Програти три бої поспіль... Так принизливо програти! Я хоч і не сподівався прорватися серед усіх цих монстрів, але так ганебно зійти — соромно буде на людей глянути! — похмуро пробурмотів Лю Сін.
— Та не здавайтесь ви завчасно. Разом прорвемося! — підбадьорив їх Мо Фань.
— Ти не розумієш, — скривився Лю Сін. — Цей Сюй Міньцун входить у топ-5 факультету Вітру. Його Вітер перехопить усі наші заклинання, до нього просто не дістатись. Він невразливий, чим ми його здолаємо?
— Якщо не спробуємо — точно не дізнаємось.
Тим часом Сюй Міньцун уже почув від Гу Цзяня, що до чого. Він глянув на Мо Фаня з презирливою посмішкою.
— Хлопче, я бачив чимало нахаб у нашому Університеті Перлини, але такого, як ти, ще не траплялося. Та й не напружуйся — можеш навіть не казати, як тебе звуть. Я імен всякої дрібноти не запам’ятовую, — сказав він, колупаючи мізинець у вусі й навіть не дивлячись на Мо Фаня.
— Якщо в тебе пам’ять, як у морської капусти, то й не дивно, що ти не пам’ятаєш тих, хто тобі ребра ламав.
— ХА-ХА-ХА! Таких, як я...
— Таких, як ти, мало хто витримує? Ой, не розводь цей цирк! Не можеш щось нове вигадати? — обірвав його Мо Фань.
Сюй Міньцун завис на мить. Чорт, та цей тип навіть не дав йому сказати «фірмову репліку»! Обличчя Сюя потемніло.
— Ну все. Подивимось, як ти будеш той газон лизати! — виплюнув він.
Його товариші теж були з різних факультетів, і всі мали непогану силу. Вони весело посміювалися, дивлячись, як Мо Фань «корчить із себе героя».
Четвірка стала на свої місця на помості. По їхній розстановці було видно: Сюй Міньцун — їхній атакувальний клинок. Що за Елементи у двох інших магів, зрозуміти було важко, але повненька дівчина позаду явно була підтримкою команди.
Мо Фань теж вивів свою трійцю на поміст. Уже розходячись по позиціях, він раптом зупинився й озирнувся на Лю Сіна й Лі Цзе.
— До речі, хлопці, а які у вас Елементи? — спитав він.
Лю Сін і Лі Цзе водночас приклали долоні до лоба. Їхні обличчя говорили самі за себе: «Ти знущаєшся? Зараз питаєш?!»
— У мене Основний — Вода, Другий — Лід, — відповів Лі Цзе.
— У мене Основний — Вітер, Другий — Вогонь, — сказав Лю Сін.
Ай Туту просто мовчки стояла осторонь і нічого Мо Фаню не сказала — він і так знав її Елементи.
— У мене Вогонь і Блискавка, — додав Мо Фань для своїх товаришів.
— О, о, майже як у Гу Цзяня.
— Ви двоє — одразу відкривайте вогонь, як тільки почнеться бій. Ай Туту, постарайся використовувати Світло, щоб прикривати нас. У нас слабкий захист, — віддав вказівку Мо Фань.
Ай Туту мовчки кивнула. Вперше за весь час вона була такою слухняною.
Троє суддів завершили підготовку. Як тільки учасники зайняли свої позиції, пролунав сигнал початку бою.
Сюй Міньцун і далі стояв, запхавши руки в кишені, розслаблений до нахабності. Навіть коли бій розпочався, він не збирався показувати суперникам жодної поваги.
Першим завершив зоряний шлях Лю Сін. Вогняний Вибух з’явився в його долоні — він з розмаху кинув його прямо у Сюй Міньцуна, що стояв найближче.
У Лю Сіна справді була хороша база — він навіть швидше за Мо Фаня склав зоряний шлях. Топ-20 — це не жарти! Навіть для другого Елемента він показав швидкість на рівні!
Вогняний Вибух, зібравшись у полум’яний снаряд, пролетів по дузі й точно вцілив у місце, де стояв Сюй Міньцун.
Та той навіть не підвів голови й не дістав рук із кишень — його постать лише розпливлась у повітрі. Полум’я з гуркотом вибухнуло, але охопило лише примарний слід — сам він спокійно відійшов на десять метрів убік.
На обличчі Сюй Міньцуна повільно розцвіла єхидна посмішка. Він стояв, наче підставка для тренувань — просився під удар, та щоразу уникав його в останню мить. Лю Сін, вирішивши, що це просто випадковість, знову викликав Вогняний Вибух: Розрив, але результат був той самий. Сюй Міньцун наче грався з ним, ухиляючись у найостанніший момент.
— Ну ж бо, всі разом атакуйте! Ви справді думаєте, що повільне Базове Закляття мене дістане? — зневажливо гукнув Сюй Міньцун.
До бою підключився і Лі Цзе. Він планував спершу скувати Сюй Міньцуна Крижаним Покривом, а тоді добити Крижаним Ланцюгом...
Та Сюй Міньцун уникав і цього з легкістю. Навіть коли Лі Цзе дістався до Проміжного Льодяного Закляття, той все одно петляв поміж атак, використовуючи просту Тінь Утечі.
Поєднання Елементів Тіні та Вітряної Стежки робило його рухи цілком непередбачуваними.
Лю Сін і Лі Цзе вже дістали свої Проміжні Закляття, а Сюй Міньцун далі безтурботно ухилявся, ніби танцюючи поміж їхніх вибухів. Руки його й далі спокійно лежали в кишенях — кілька дівчат навіть пищали від захвату, спостерігаючи за такою «крутістю».
— Його швидкість майже на рівні із Чжаном Сяохоу, — пробурмотів Мо Фань.
Та в його очах уже блиснув хитрий вогник. Він явно щось задумав.
У його долоні спалахнуло полум’я. Він не став малювати Зоряний Візерунок — це одразу б привернуло увагу суперників.
І він кинув звичайний Вогняний Вибух. Тільки заховав його серед атак Лю Сіна й Лі Цзе, так, щоб загубити в потоці їхніх заклять...