Народження, старість, хвороби і смерть — це те, що Шуй Інь пережила в цих восьми світах та й далі тривожилася.
У першому світі, як Шень Цювань, вона була сповнена гніву і в бурхливій річці поклала кінець потрійному повторенню заходу.
У другому світі, як Му Сян, вона відкинула нав’язливу відповідальність і недовго доглядала за маленькою ластівкою, яка любила лілії.
У третьому світі, як і Лінь Цзіньсю, вона розпустила бинти зі своїх маленьких ніг, спостерігала за втратою однієї сім'ї і вперше в цьому складному часі навчилася вбивати.
У четвертому світі, як Лю Сянсе, вона не хотіла бути безсловеною свинею чи собакою. Тому підняла смолоскипи і спалила те село в горах.
У п'ятому світі, як Яо Юе, вона несла на собі цей лад хворобливий стан, захищала маленьку дівчинку і дивилася на її ріст.
У шостому світі, як Чжао Тінчджі з глухонімим і хворобливим тілом, вона навчилася спокійно ставитися до своїх близьких та ворогів, а також до цього реального й фальшивого світу.
У сьомому світі, як Юнь Цінкун, вона позбулася одного з болісних спогадів Шуй Інь і керувала групою молодих людей.
У восьмому світі, подібно до Лі Ланчжі, вона стала свідком безлічі смертей і розлуок, війн та миру, падіння й розвитку, а також знайшла спокій і свободу.
Одного разу, коли людина пізнала свободу, то вже не може бути зв’язана з нею.
Коли смерть прийшла остаточно, Шуй Інь відчула, що, хоч би де був наступний світ, вона зможе зустріти це. Але вона не очікувала, що повернеться до свого світу — того самого світу, який був для неї найбільш знайомого.
Але це, можливо, не можна назвати « природним світом» в повному розумінні. Коли вона вперше « спала в інші світи», їй було майже тридцять років, і вона жила у власній елітній квартирі. А зараз їй всього шістнадцять-сім років, і вона сидить у простому одноповерховому будинку.
Це будинок, в якому вона жила до того, як пішла у старшу школу.
Будівельний будинок — це одноповерхова будівля. У ті роки сільські чиновники не могли посперечати її батька-мошенника і побудувати для них цей будинок за рахунок субсидій. З роками, коли сусідні сім’ї одна за одною будували триповерхові будинки, єдиний старий будинок у селі став найвідчайдушнішим і непресзентабельним.
Її батькові, Шуй Піню, до цього не було справи. Він вимагав гроші, де тільки міг, заробляв на їжу, випивку, азартні ігри та неморальність. Йому було плювати навіть на життя власного сина, не кажучи вже про дві дочки. Шуй Інь рано навчилася сама заробляти на навчання і їжу. Щодня вона з усіх сил намагалась прогодувати себе.
Кімната, в якій вона жила, була дуже маленькою. Поток у кількох місцях протікав. У кімнаті, крім ліжка заваленим одягом, був тільки письмовий стіл з однією відломаною ніжкою. Одного разу, коли її батько повернувся п’яним, він помилково заїхав до неї і в упаковці зламав стіл.
Тоді вона прокинулася від шуму, скочилася на підлогу і присіла на кісточки в кутку, боячись поворухнутись та обережно спостерігаючи за безвинним п’яним чоловіком. На щастя, у цій кімнаті нічого було розбивати, і він незабаром вийшов. Потім Шуй Інь поклала під зламану ніжку цеглини.
Сидячи за письмовим столом, вона провела рукою по злегка вологій поверхні, потім доторкнулася щоки цього тіла і подивилася на передсмертний лист, який лежав перед нею.
Лист написав 16 - річна Шуй Інь.
Вона пам’ятала, що це було за час — день відразу після того як її роман з учителем Цінь Чу був розкрито і про нього стало відомо всім. Тоді про неї говорили найбільше.
Усі однокласники твердили, що гроші на навчання та їжу вона заробляє проституцією. Сусіди вважали, що в такому юному віці вона втратила будь - яке почуття сорому, стала коханкою і звабила свого вчителя. Вчителі викликали її на розмови і вмовляли кинути школу, що було названо « простою пропозицією піти звідси ». Вона відмовлялася, і під виглядом домашнього візиту вони відвідали її батька.
Тільки тоді батько дізнався, що вона зганьбила його. При кількох учителях, які прийшли до них додому, він схопив палицю і побив її. Якби його не зупинили, вона б померла.
- Ти така ж шльондра, як і твоя мати, яка не має совісті! Чому б тобі не здохнути? Який же ти сором, блазень! Вчитися, вчитися! Який сенс навчання? Давно треба було продати тебе і отримати викуп! — Орал він, бризка слини і тича в неї пальцем.
Шуй Інь навіть зараз пам'ятала, як вона прикривала палаюче обличчя і відчувала, що все тіло стисне від холоду. Та шістнадцятирічна дівчина дійсно хотіла померти. Вона забилася в кут своєї убогої кімнати і перебирала спогади, які не мали тепла. Відчаївшись, вона написала передсмертний лист і вирішила накласти на себе руки.
Хоча пізніше вона вижила і не вчинила самогубства, розпач назавжди залишився в її серці, як вирізана на столі напис « смерть ».
Зараз, перебуваючи у своєму шістнадцятилітньому тілі, Шуй Інь дивилася на щойно написане передсмертне письмо і проводила пальцями по ще незрілим та дитячим лініям.
Незважаючи на всі пережиті події, вона не забула жодного миттю. Якби можна було, вона обняла б ту шістнадцятирічну себе.
Взявши ручку, що лежала поряд з листом, Шуй Інь написала в кінці:
« Ти не винна. Твоє життя має сенс. Ти хороша, і в майбутньому станеш ще краще. Хтось буде любити тебе, хтось цінуватиме тебе і ти навчишся любити себе..."
Через багато років її відповідь була поряд з цим розпачливим питанням у минулому. Почерк був зовсім інакшим: перший спотворений, на з силою вириваного листка, який народився гнівом і болем; другий — спокійний, певний, подібний до залізного чорнила та срібних гачків.
Вона відклала ручку і встала з-за столу.
У цей момент в її голові раптом з'явився сюжет однієї історії. Так само, як у попередніх світах, система завантажувала сюжет в її свідомості.
Головну героїню цієї історії звали "Шуй Інь". Вона мала таке ж походження, але характер був зовсім іншим. Та "Шуй Інь" в сюжеті була м'якою і шанобливою. З дитинства вона дбала про батька, який пив, грав у азартні ігри і не доглядав за своєю сім'єю; піклувалася молодшою сестрою-бунтаркою, яка в ранньому віці кинула школу, пішла працювати на фабрику, змінювала безліч хлопців, а в підлітковому віці завагітніла й зробила аборт; доглядала старшого брата, котрий був вилитий батько і потрапив до тюрми за численні крадіжки зі зломом.
Вона також шукала підробки, допомагала людям і займалась грошима. Але після закінчення середньої школи вона не пішла в старшу, а натомість витратила гроші на маленький бізнес. Вона трохи підзаробила, давала хабарі, щоб його звільнили з в’язниці раніше.
Після того як у мого батька виявили рак печінки, «Шуй Інь» не вагаючись витратила всі гроші сім'ї на його лікування...
Шуй Інь прочитала історію, яка повністю відрізнялась від її власного життя і не пережила жодних особливих почуттів. Цей світ не повинен був розвиватися. Це були її власні знайомі спогади, а не сюжет.
Вона прибрала листа, зібрала речі і пішла звідти.
Старша школа була малою. Шуй Інь, стоячи біля воріт третьої школи, помітила, що ця школа не відповідала її спогадам. Вона не була такою страшною. Брама не були ані великими, ні високими, а навчальний корпус за ними був далеко. Це була лише маленька дорога школа.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno