Шуй Інь сказала:
— Тоді дійте. Сьогодні виберіть людей, ввечері оголосіть всім, а завтра йдіть. Мені вже вибрано групу, до якої ми приєднаємося. Я запитаю думку інших, і якщо ніхто не проти, то ми підемо туди.
Гаолон на мить онімів, а потім на його обличчі з'явилася широка усмішка.
Хоч пан Лі не погодився, то таки повелів би людей вниз, але це принесло йому велику радість. У цей момент йому хотілося сказати багато слів, але чомусь він не міг їх вимовити.
Зрештою він видав лише одну фразу:
- Пане Лі, ти дуже добрий!
Гаолін був дуже авторитетним чоловіком. Майже всі чоловіки в банді відгукнулися на заклик Павла. Молоді хлопці були більш запальні, їхні обличчя сяяли збудженням. Вони ще не усвідомлювали жорстокості війни і вважали, що перед ними відкрився шлях до слави.
Старші чоловіки мали більше сумнівів. Вони турбувалися про дружин, дітей і стареньких батьків. Але їх не зупинили коливання. Навіть третій ватажок, який був уже у віці, цього разу не відступив. Він закатав рукави і сказав:
- Не дивіться, що я зараз такий. У молодості я був чудовим забійником свиней. А після я і людей багато вбив. На полі бою я заміню двох молодих хлопців.
Другий ватажок гримнув себе по животу, обняв брата Гаоляна за плечі і сказав:
— Ми з братом знову об’єднаємось і зробимо велику справу! Не дивіться, що ми неписьменні і не розуміємо великих істин. Ми знаємо одне: нас не можна безкарно ображати. Якщо нас вдарили, ми повинні дати здачі!
Його дружина Цуйюнь стояла осторонь і несподівано заридала, налякавши всіх. Жінка крізь сльози закричала:
- Ах ти мерзотник! Іди, якщо хочеш! Я знала, що ти хочеш піти! Іди! Але якщо ти не повернешся через три роки, я знайду собі іншого чоловіка!
Другий ватажок, який тільки - но визирав з ніг на очах і почав соромитися заспокоювати дружину. Інші жінки теж плакали, але ніхто не намагався зупинити чоловіків.
У ту ніч Шуй Інь випадково натрапила на молоду дівчину з шайки і її коханого, які розмовляли в найближчому лісі. Вона не хотіла підслуховувати, але вийшла прогулятися і мимовільно почула кілька слів.
М'який голос дівчини звучав вночі, перелиючись, як вода:
- Ти повинен пам'ятати, що я чекатиму на тебе тут. Якщо ти не повернешся через три роки, я буду чекати три. Якщо не повернешся через десять років, я чекатиму 10 років. Але ти повинен повернутися.
Молодий хлопець, який ще вчора рався в бій, здавалося, тільки зараз, у момент прощання з коханою, відчув гірко розлуки.
Що ще говорили закохані, Шуй Інь не стала слухати.
Наступного дня чоловіки пішли. Гаолон сміливо взяв Шуй Інь за руку і сказав з довірою в голосі:
— Пане Лі, нас не буде, і шайка залишається на тебе.
Шуй Інь витягла руку і взяла свій вузол з рук однієї жінки. Її обличчя залишилося незнищенним.
— Я теж иду. Я теж чоловік. Якщо ви йдете, чи можу я залишитися?
Гаолон замовк. Він постійно забував, що пан Лі теж чоловік. Цей тендітний вчений виглядав зовсім не так, як вони. Йти з ним на війну було якось дивно. Крім того, він мав власні егоїстичні причини і хотів, щоб пан Лі залишався у відносно безпечній розбійничій логіці.
Але він подивився на невгасиме обличчя пана Лі і не зважився заперечити. Він тільки побачив, як його військовий радник махнув рукою, і всі рушили вниз з гори.
Гаілон крикнув:
— Эй, почекайте меня!
Їх було майже сто чоловік. Покинувши шайку на горі Машаньган, вони побачили, як загарбники вбивали цивільних людей. У ямах були звалиті тіла жінок і дітей. Ця сильна ненависть зводила всіх із розуму. Коли вони бачили загарбників, то без вагань вступали у бій.
Шуй Інь по-справжньому пізнала жорстокість війни тільки тепер.
По дорозі вони винищували загарбників. Деякі з їхніх товаришів загинули, і їх просто ховали біля коші. До них приєднувалися й інші люди, які збиралися по дорозі. Гаолон добре виконував роль лідера, а Шуй Інь допомагала йому. Мало - помалу про них почали говорити. Подібні стихійні групи були ще багато й скрізь приймали їх. Вони витратили більше часу, ніж планували, щоб дістатися до місця призначення і швидко включили їх у склад армії.
Називати це регулярною армією було занадто голосно. Це, мабуть, був найтяжчий час для країни. Життя було нестерпним, але чим важче воно було для них, тим наполегливіше люди трималися стальних жилетів. Вітер м’ячить траву, але на ранок вона знову зазеленіє.
Шуй Інь, як і всі інші, ходила в грязюці та пилу. Її шкіра втратила колишню білізу, стала сором’язливою та грубішою. Її погляд залишався непохитним.
Багато хто не міг звикнути до подій на полі бою, тому не звикав до кривавих сцен і напруженого життя. Особливо важко було бачити, як твій товариш, з яким ти ще вчора сміявся і розмовляв, сьогодні падає перед тобою замертво. А ти не можеш зупинитися, ти повинен переступати через його тіло і бігти далі.
Все навколо було в диму і вогні. Товариші падали один за одним. Ворог ішов з обгорненою зброєю. Але вони могли тільки йти вперед.
Тут, на війні, смерть однієї людини означала, що за тисячі миль від нього його сім'ї і улюблені ніколи більше не побачать його.
Багато з тих, хто вийшов із шайки на горі Машаньган, загинули. У живих залишилося не більше двадцяти чоловік.
Коли чергова битва закінчилась і вони зупинилися на відпочинку, Гаолін сів поруч з Шуй Інь.
— Добре, що моя сім'я вся загинула. Мене ніхто не чекає.
Він трохи замовк, а потім нервово потираючи пальці про штанину і запитав:
- Пане Лі, якщо ми переможемо у цій війні ти повернешся в шайку на Машаньган? Ми могли б повернутися разом. Ми будемо жити разом, допомагати одне одному.
Шуй Інь втомилася опустити руки і коротко хмикнув у відповідь. Гаілон зрадів.
Після кожного бою він шукав пана Лі, щоб просто поговорити, навіть якщо це була пуста розмова. Так йому було легше забути жахи війни.
Він запитав:
— Я ніколи не питав тебе, чому ти пішов з нами страждати? Мені здається, ти не такий як ми.
Шуй Інь коротко відповіла:
- Я хотіла спробувати.
Гаілон не зрозумів:
- Що спробувати? Спробувати, чи цікаво воювати?
Шуй Інь сказала:
— Коли живеш довго, хочеться спробувати все.
Гаолон засміявся:
— Ти жартуєш, чи що?
Шуй Інь не посміхнулася і нічого не відповіла.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno