У наступні кілька днів Шуй Інь не бачила її. Вона, як правило, помічала Лайцзінь випадково і, якщо було настрій, могла поспостерігати за нею, але не шукала її. Тому вона не знала, що сталося з Лайцзінь. Вона дізналася про її долю тільки з розмови молодшого наказу і хлопчика-приказника, коли вони обговорювали Нунцзе.
— Та дівчинка, Лайцзінь, вона померла? — Здивовано запитала Шуй Інь.
Побачивши, що ця культурна людина в їх лавці нарешті заговорила, молодший наказник зрадів. Він відставив чайник і завів з нею розмову:
ти знаєш цю дівчинку?
Шуй Інь відповіла:
- Я бачив її раніше. Ще кілька днів тому вона була цілком жива і здорова. Як вона померла?
У сюжеті Лайцзінь мала померти лише через кілька років. Чому вона так раптово померла?
Джуніор махнув рукою і сказав:
— Я не знаю, померла вона вже чи ні. Але вчора я залишився на ніч у їх четвертої сестри, і вона розповідала мені, що та дівчинка важко хвора, очі вже не відкриває, й від неї йде запах. Господиня сказала, що коли вона помре в домі, то це буде погана прикмета, і сьогодні її збираються віднести до притулку для мерців. Ех, ти хіба не знаєш? Як тільки людину кладуть в притулок, це майже те ж саме, що смерть.
У той час бідні рідко зверталися до лікарів і купували ліки. Здебільшого вони просто терпіли і чекали одужання. Якщо їм вдавалося пережити хворобу, вони виживали, якщо не померли. Адже навіть ліки, які випили, часто не допомогли. Тож яка бідна сім’я витрачає на це гроші? А навіть про місце, де жила Лайцзінь, і не говорити нічого: там би ніхто не запросив лекаря.
Для мерців це було місце, куди складали тіла. У Мейші жило багато людей, і тіла не можна було просто так кидати де попало. Там відносили бідних на вулиці або тих, за ким вони були доглядати при смерті. Невдовзі вони помирали, а їхні тіла відвозили за місто і ховали в загальній могилі на пагорбі.
Життя або смерть незнайомої дівчинки було просто темою для розмови після роботи. Можна було поспівчувати кілька хвилин і забути. Молодший наказник поговорив трохи про Лайцзінь, але незабаром перейшов до своїх походів минулої ночі з четвертою сестрою. Ця тема була явно популярною, і двоє хлопців-приказників з цікавістю слухали його.
Шуй Інь була байдужа до їх сальто. Вона трохи подумала про Лайцзінь, налила собі чашку гарячого чаю, випила і продовжувала роботу.
Вона не була бодхісатовою, яка врятувала всіх вартових. Вона не могла нести відповідальність за життя інших. Все, що вона могла зробити — це вижити сама. Вона могла захистити тільки свій маленький світ, який був прямо перед нею.
... Але як би то не було.
Після роботи вона все ж увійшла в провулок Нунцзе.
- Лайцзінь? Ця дівчинка вже ледве дихає. Ми якраз збиралися її знести. Якщо хочете, беріть за кілька медяків. Але попереджаю відразу: якщо вона помре, гроші ми не повернемо, і тіло назад не принесете.
Шуй Інь просто взяла Лайцзінь і забрала додому.
Дівчинка була дуже гарячою. Рани на ногах захитались і почали гноїтися. Якби не холодна погода, вона б вже померла. Поки Шуй Інь несла її додому, Лайцзінь ніяк не відреагувала. Шуй Інь деякий час не чула її дихання і вже подумала, що вона померла, але почекала пульс на шиї та переконалась, ніби вона ще дихає.
Коли людина потрапляє у безвихідь, то чим більше вона молиться про допомогу, тим менше їй допомагають. Шуй Інь згадала, як у моменти розпачу і болю ніхто не приходив до неї на допомогу. Тому вона завжди вважала, що світ влаштований саме так: кожен живе своїм життям і не повинен втручатися в чужі справи.
Вона не любила рятувати людей, а деколи в житті з’являється спокуса піти на компроміс. Напевно, через те, що вона пережила так багато, в її характері все ж відбулися деякі зміни.
Оскільки вона вже принесла дівчинку додому, кидати справу на півдорозі було не в її стилі.
В одному з попередніх світів вона вивчала медицину, але так і не закінчила навчання. У неї було мало практичного досвіду, до того ж пройшло багато років, і руки цього тіла були незвичні до цього. Зараз у неї не було ні інструментів, ані ліків. Вона могла тільки допомогти, а потім купити трохи трав і сподіватися, що дівчинка переживе кризу.
Можливо, це була інерція сюжету, але Лайцзінь не призначено було померти. Через кілька днів жар спав, і вона прийшла в свідомість.
- То ти мене купив? Скільки ти заплатив за мене? — По - перше, я запитала Лайцзінь.
Шуй Інь глянула на неї і показала жест рукою.
Лайцзінь вирубалася.
— Так мало? Я так дешева обійшлася! Ще через пару років я б коштувала не менше, а в сто разів більше, зрозумів?
Вона тільки прокинулася, а вже почала лаятись і в ній виявилась надзвичайна життєва сила. Вона зовсім не походила на чоловіка, який щойно побував на волосинці від смерті.
Вона лежала на ліжку, деякий час з підозрою розглядаючи Шуй Інь, а потім обережно запитала:
- Ти купив мене, щоб зробити своєю майбутньою дружиною, так?
Лайцзінь бачила багато таких випадків: бідні чоловіки купували маленьких дівчаток, поки ті були ще малими, вони працювали по дому і коли виростали, ставали дружинами своїх господарів. Так було дешевше.
Шуй Інь від несподіваних слів поперхнулася чаєм, поставила чашку і з неоднозначним виразом обличчя подивилася на цю балакану дівчинку.
Шуй Інь сказала:
— Я не люблю маленьких дівчат і не збираюся одружитися.
Погляд Лайцзінь, який спочатку читався з тривогою, відразу став спокійнішим. На її блідому обличчі з’явилося полегшення. Вона не подумавши, брязнула:
- Тоді навіщо ти мене купив? Ти що, мій батько?
Шуй Інь замовкла, а потім сказала:
- Ти так багато говориш. То тобі вже краще? Якщо стало краще, повертайся туди, звідки прийшла. Я не буду про тебе піклуватися.
Лайцзінь поспішала, а потім закуталася в ковдру і голосно крикнула:
— Нет, не піду! Я вже пішла з цієї гнилої дупи, і ні за що туди не повернуся!
— Дядя, не дивись, що я маленька, я дуже роботодавець. Я не буду тобі в тягар! Я можу працювати на тебе. Ти такий гарний, відразу видно, що ти не як ми, а як освічена людина. Сьогодні кожна освічена людина має слуг. Я можу бути твоєю служницею. Тільки корми і дай дах над головою, я неприхотлива!
Вона без умолку тараторила, не виявляючи ні краплі боязкості.
Шуй Інь потерла переносицю і сказала:
- Ти можеш більше не говорити слова "гнила дупа"?
Лайцзінь відразу погодилася:
— Добре, добре, дядьку наказує, — я виправлюсь. Ви, освічені люди, все за правилами любите. Я розумію!
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno