Шуй Інь не розсердилася. Більшість людей у світі схожі на Цзян Мен. Вони бачать, що таке горе і хочуть простити його. Врешті-решт, не на їхньому тілі жжиться рана, вони не можуть її відчути. Нелегко виявляти великодушність за рахунок інших, щоб задовольнити їхню власну жагу виглядати люб’язною і дуже зручною.
Шуй Інь запитала:
— Твою новонароджену доньку вкрали, ти 16 років виховувала чужої дитини, а твоя рідна дочка жила в бідності. Коли вона знайшлася, твоя названа дочка відмовилася визнати тебе і більше ніколи не називала тебе мамою. Що б ти зробила?
Цзян Мен відразу уявила себе на її місці і збунтувалася:
- Я б вбила того, хто вкрав мою дитину!
Шуй Інь замовкла.
Цзян Мен теж замовкла, а потім сказала:
- Гаразд, тобі краще не спілкуватися з нею.
Шуй Інь дотримала слово. Вона не повернулася ні до Юнь Пін, ані в сім'ю Ло. Після розмови з директором школи вона винайшла кімнату в гуртожитку для вчителів і продовжувала вчитися та жити як завжди. Її життя не змінилося від цих подій. Навіть на екзамені через три дні вона, як завжди, стала стабільною.
- Вона неймовірна! Справжня машина для навчання без жодних емоцій! — Казали учні, і їхня повага до неї зростала.
— Така стабільність просто вражає. Вона обов’язково стане чудовою людиною, — сказали вчителі і переглянули її екзамени.
Шуй Інь жила згідно зі своїм планом і зберігала спокій, але новини про неї були скрізь. Навіть старий, який торгував млинами біля школи, знав її. Коли вона купувала у нього млин, він завжди дарував їй два безкоштовно і намалював соус, примушуючи: « Квітки сливи пахнуть особливо після суворої зими» або « Небо кладе велику місію на людину». У нього були добрі знання літератури.
Сім’я Ло, як і очікувалося, відкинула Льян і відправила її до Юнь Пін. Ло Нянь більше не приходила до школи. Схоже, вони з Юнь Пін отримали від сім'ї Ло відступні і поїхали. Шуй Інь більше не стежила за ними, тому що ця історія для неї вже закінчилася.
Незабаром пан Ло разом з дружиною і сином прибув до школи для вчителів, щоб забрати її додому. Той факт, що пан Ло зміг проковтнути свою гордість і вибачитися перед нею, трохи вразив Шуй Інь. Хоч би що він думав насправді, його жаль на обличчі виглядало щирим.
Про Ла написали багато репортажів про сім’ю, і якби він не виявив такого ставлення, то став би ще більшим посміховиськом. Шуй Інь очікувала цього. Уміння прикидатися є у всіх.
Після кількох таких візитів мешканці гуртожитку та околиці зрозуміли, що родина Ло прикидається і змушує дитину повернутися до розпачу. З того часу як вона переїхала в гуртожиток, ця маленька дівчинка була ввічливою, доброю і працьовитою. Вона привіталася з усіма, кого зустрічала, допомагала виносити сміття, піднімати сумки з продуктами і допомагати старшим спускатися на інвалідних візках. Усі, хто її бачив, хвалили її. Коли вони побачили, як її допроваджують до сліз, то гірко за неї.
У школі на неї теж дивилися. Історія не вщухала, і кожна подія викликала обговорення. Через всі наступні чутки хтось навіть організував акцію « Захистимо Цинкун, повернемо їй чисте небо над головою», щоб ця нещасна дитина могла жити вільно. Місцеві газети також планували довго стежити за її долею.
Майже всі учні першого класу приєдналися до цього руху. Вони таємно від Шуй Інь провели в класі церемонію клятви, головною метою якої було захистити її від приставань « добрих людей».
Шуй Інь стояла в задній частині класу і слухала їх церемонію. Щоб не соромитися їх, вона не увійшла в клас.
Сім’я Ло зрозуміла, що їй не так легко подолати цю проблему, і перестала відвідувати її. Шуй Інь продовжувала вчитися, брати участь у олімпіадах і підвищувати свою популярність. Вона не приховувала своїх успіхів, тому шкільна директива захищала її ще більше.
Оскільки Шуй Інь відмовилася від усіх пожертв, багато людей, які знали, що вона заробляє приватні уроки, самі пропонували їй роботу. Зрештою вона обрала кількох однокласників з першого класу і погодилася вивчати з ними. З тих пір ті, хто стали її « учениками» почали боятися її як вогню, але їх оцінки дійсно швидко зросла.
Коли в групі з'являється людина, яка стає прикладом, його вплив стає величезним. Шуй Інь непомітно для всіх стала такою людиною. Не тільки перший клас, але й два сусідніх класи під її впливом почали наполегливо навчатися і змагатися один з одним.
Учні любили її більше, ніж вчителів. Вони казали, що їхній старост з першого класу вміє все. Вона організовувала спортивні змагання, проводила кілька класів на осінні екскурсії і створювала різні заручини. Здавалося, що слідувати за нею не потрібно ні про що думати. Всі разом йшли до однієї мети, непомітно прогресуючи. Озираючись назад, вони побачили, що три роки старшої школи пролетіли швидко і були дуже насиченими.
Після 18 - го року Шуй Інь почала ігнорувати сім’ю Ло, але вона не переривала спілкування з ними повністю. Протягом цих трьох років пані Ло іноді присилала їй подарунки — на день народження, у зимове сонцестояння — одяг і обід. Шуй Інь приймала ці подарунки, але не більше.
У цьому світі найбільш запам'ятовуваним для Шуй Інь був не момент на сцені, коли вона розкрила таємницю, і не подальший час загального уваги, а день після закінчення школи.
Того дня всі учні першого класу зібралися в класі, співали пісні і різали торт. Це був не її день народження і не якийсь свято, але всі дарували їй квіти. Вони оточили її і говорили дякую за три роки турботи. Хтось плакав, хтось сміявся. Вони шуміли аж до заходу сонця, а потім пішли від дому до дому.
Шуй Інь стояла біля шкільних воріт, дивилася на темний клас і відчувала спокій.
Тепер, згадуючи роки старшої школи, вона згадувала не біль Цинь Чу, а те почуття, яке мала тепер у цьому світі і якого зазнала від однокласників, котрі називали її коханкою.
Коли результати іспитів були опубліковані, дирекція надзвичайно зраділа. Результати їхнього випуску були значно кращими, ніж попередні. Учні й батьки також були дуже щасливі. Усі вважали, що це великою мірою заслуга Юнь Цінкун, тому після офіційного банку на честь вчителів учні влаштували окремий банкет для Шуй Іні.
На цьому бенкеті було дуже весело. Прийшли не тільки учні першого класу, але й багато інших класів. Ці вісімнадцятирічні хлопці з ентузіазмом пили вино і врешті-решт багато з них напилися.
Шуй Інь залишилася з ними до кінця, а потім пішла додому.
Хэ Чупин окликнув її сзади. Три роки він був класним керівником - не поганим і добрим. Він певною мірою підтримував Шуй Інь, але вона в значній мірі робила його роботу за нього і зробила її кращою.
— Ти поїдеш до університету в Б? Ти більше не повернешся?
Шуй Інь подивилася на його обличчя і зрозуміла, що він хоче сказати. Вона відповіла:
— Да.
Хе Чупін замовк, потім зітхнув.
— Ти і без мене чудово справилася за ці три роки. Я тебе недооцінював. Прошу вибачення. І ще: у нас навряд чи буде багато можливостей бачитися, тому я хочу сказати тобі... Я люблю тебе. Уже три роки.
Він подивився на вираз її обличчя і гірко посміхнувся.
- Ти зовсім не здивована.
Шуй Інь ввічливо усміхнулася, як і будь-який інший хто їй зізнався:
- Дякую за визнання.
Після цього дня Шуй Інь більше не бачила Хе Чупіна. Але перед від’їздом з міста Наншені до університету вона зустріла Юнь Пін, яку давно не бачила.
Юнь Пін виглядала набагато старшою і була дуже втомленою, навіть згорблена. Побачивши Шуй Інь, вона збуджено запитала:
— Ты не бачила сяо Ньян?
Ло Нянь не витримала бідного життя і матері, яка відчайдушно чіплялася за неї, та пішла з дому. Отже, Юнь Пін повернулася сюди і питала всіх знайомих, чи вони бачили Ло Нянь.
Шуй Інь не бачила Ло Нянь і не могла дати Юні Пін відповіді. Вона простягла їй серветку, поки жінка стояла на вулиці і, закривши обличчя руками, ридала, а потім пішла.
Перед вступом до університету вона почула два системних повідомлення.
[Ключий персонаж Ло Нянь загинув.]
[Ключий персонаж Юнь Пін загинув.]
Вона не знала, як померли ті матері і дочки. Можливо, Ло Нянь не витримала, що мати постійно її переслідує, вбила і покінчила з собою. Можливо, Юнь Пін не витримала такого життя, в розпачі і покінчила з собою, а Ло Нянь загинула у нещасному випадку... Хто знає.
Це її більше не стосувалось.
У серпні під палючим сонцем звенеліли цикади. Цзян Мен купила молочний чай і дала склянку Шуй Інь. Вони йшли в університет, куди мали поступитися.
що ти не на одному факультеті зі мною. Якщо буде час, давай назвемо Тун Чжо і ще когось, підемо кудись?
[Скоро відбудеться перехід у наступний світ.]
Шуй Інь випила молочний чай і погладила Цзян Мен по голові.
— Добре проведіть час.
Цзян Мен здивувалася.
- Ти не підеш?
Шуй Інь посміхнулась.
— Я поїду в іншу подорож.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno