Обидві головні героїні цієї історії заплатили за помилку Юнь Пін.
Шуй Інь встала і підійшла до столу. Вона неважливо переглянула підручник за перший клас старшої школи. У минулому світі вона звикла до вертикальної в'язки та традиційних ієрогліфів, і тепер, коли раптом побачила знайомі друковані прості кандзі, то відчула себе трохи незвично.
По сюжету, вона повинна була ось-ось поступитися в першу середню школу міста Наншеі і зустріти Хе Чупіна та Ло Нянь. Але серце Шуй Інь було незахищеним. Який буде сюжет - неважливо. Він не мав до неї ніякого відношення. Вона житиме так, як хоче.
Якщо немає любові, то й мук не буде. А у Шуй Інь якраз не було тих почуттів, які вона могла б віддати персонажам цієї історії.
Її більше турбувало те, як їй жити в цьому світі і яке тіло тепер у неї.
Тільки після того, як вона вийшла на вулицю з опановкою нулевих і пройшла по ній, Шуй Інь переконалася, що налаштування « розслаблене та хворобливе тіло», яка переслідувала її два світи підряд, зникло. Це було абсолютно незбагненно. Чи ж система не могла бути такою доброю, щоб дати їй відпочити цілий світ?
Того вечора Юнь Пін повертається додому. Вона працювала прибиральницею в готелі. Повернувшись, вона приготувала вечерю. За столом вона помітила, що сьогодні донька була дуже тихою.
- Що сталося, Цінкун? Ти хвилюєшся перед завтрашнім походом до старшої школи? — запитала Юнь Пін.
Вона була дуже м’якою і працьовитою жінкою, простою та доброю. Як і будь - яка мати, вона бурчливо потішала дочку:
— Не бійся. У тебе такі хороші оцінки, і ти ще влітку вивчила програму першого курсу. Як тільки ти потрапиш до Першої школи, то обов'язково займеш перше місце.
Юнь Цінкун з дитинства добре вчилася, і це було тим, чим вона пишалася найбільше. Хоча їхня сім’я була бідною, її донька не поступалася.
Шуй Інь коротко відповіла їй. Вона не відчувала жодних особливих почуттів до світу, в якому немає проблем. У Юнь Цінкун, яка ще не зустріла Ло Нянґ і Хе Чупіна, була найбільшим захопленням у навчанні. Але для неї це теж не було проблемою. У своєму рідному світі вона була блискучою ученицею, а в попередньому житті її навчали відмінники. Самодисципліна і здатність дорослої людини справлятися з навчанням на цьому етапі було легше.
На її думку, цей світ навіть наполовину не був таким складним, як раніше. У минулому світі її обмежували доба і вона мала фізичну ваду. А що є в цьому світі? Група незнайомців, які не можуть на неї вплинути?
Ця думка завалилася в той момент, коли наступного дня вона прийшла до Першої середньої школи міста Нашіні з вибиленою сумкою у школі і побачила головного героя на ім’я Хе Чупін.
Ім'я Хе Чупін нічого для неї не значило, але його обличчя було нестерпно знайомим. Коли вона побачила його, в її пам’яті злилося багато жахливих спогадів.
Хе Чупін виявився точною копією Цінь Чу, навіть голос і манера говорити були такими ж, ніби цього персонажа створили по лекалах Цінь Чу. І якщо до цього додати його роль вчителя, то подібність ставала ще більш упередженою.
Цинь Чу. Вона давно не згадувала цього чоловіка.
Цей чоловік був її першою любов’ю і тим, хто завдав їй найбільше болю.
Вона виросла в такій сім'ї і в такому оточенні, що ніхто її не любив, і вона сама не умів любити. У свої шістнадцять років, коли її однокласники ще нічого не розуміли в житті, вона вже була виснажена боротьбою за виживання. Вона була в розпачі, сама заробляла на навчання та життя і відбивалася від пожадливого батька. Вона не зупинялася без зупинки, і хоча була від природи сильною, настав момент, коли втома наздогнала її.
Саме в той момент, коли вона впала, Цінь Чу простягнув їй руку. Він був її вчителем, на дев’ять років старший від неї. Він уже був успішним дорослим, яким вона захоплювалася. Він сказав їй, що дівчині не потрібно так важко працювати, він обіцяв допомагати їй і піклуватися про неї та любити її. Він був такий ніжний і впевнений у собі, що забрав її біль.
Цінь Чу був першим, хто полюбив її, і він навчив її любити. Тому шістнадцятирічна Шуй Інь повірила йому і навіть уявляла, як вийде за нього заміж.
Як і в будь-якому першому романі, у неї теж був щасливий та прекрасний час. Він дбав про неї на уроках, а після занять — удвох, ніжно називав її своєю маленькою подружкою, купував їй цукерки і дарував букет квітів на день народження.
Але ці стосунки не мали щасливого кінця. Мало того, що Цінь Чу не стримав своїх обіцянок, він жорстоко вбив її, розбивши молоде, тільки навчившись любити серце від усього серця.
Тоді вони були дуже обережні, але їх все одно помітили. Роман між ученицею і вчителем — це скандал, а тим більше, що вона навчалася в старшій школі.
Вони зазнали неймовірних нападів. Шуй Інь мала мужність молодості і не боялася цих криків, але Цін Чу злякався. Він швидко визнав свою помилку, зрікся від неї, заявивши, що вона сама його звабила і що це була хвилинна слабкість.
А коли прийшла його наречена, він сховався і не вийшов, дозволивши їй принижувати Шуй Інь всіма можливими способами. Саме тоді Шуй Інь дізналася, що він має наречену.
Виявляється, йому просто було нудно і він забавлявся з нею. Він ніколи не ставився до цього серйозно. Наївну дівчину так легко обманути, що вона може попіклуватися про того, хто багнить у болоті і відразу віддати все своє серце.
Вона стала для всіх однокласників і вчителів огидною « коханкою » — брудною дівчиною, яка звабила вчителя. Поширювалося чутки, що вона займається проституцією для оплати шкільного навчання. Ці чутки були такими детальними і живими, що загальне осуд та образи ледь не звели її в могилу.
Але вона все одно хотіла жити, продовжувати вчитися, бажала отримати шанс вирватися з цього жаху і більше ніколи не дозволяти нікому обманювати, зводити наклепи та принижувати себе.
Через багато років вона все ще пам’ятала той день, коли стояла на колінах у кабінеті директора і благала не виключати її. Вона пам’ятала, як Цінь Чу обережно заспокоював свою наречену за дверима і визнаючи провину. Їхні голоси були наче ляпаси, які били її по обличчю. Потім поступила довга, нескінченна самотність.
Вона продовжувала навчання, пішла до кращого університету і там вже не було помилок та образливих ідей. Після цього вона більше ніколи не бачила Цінь Чу. Після того випадку він поїхав. Світ такий великий, і цей кошмар більше не вставав у неї на шляху.
І ось тінь того жаху з'явилася перед нею.
Шуй Інь подивилася на Хе Чупіна і раптом посміхнулася. Вона підійшла до нього і сказала:
- Добрий день, вчитель.
П. І я знову стискаю кулаки від обурення і гніву.
П. р.: У автора талант "кип'яти" нам кров.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno