Оскільки дорога була довгою, родина Чжао запросила їх погостювати два дні. Протягом цих двох днів Чжао Дуаньцзе був змушений водитися з двома маленькими хлопчиками, і це дуже розлютило його.
- Вони дурні і тупі, негарні та люблять плакати. Хіба такі підходять моїй розумній і прекрасній сестрі?
Пан Чжао відповів:
- Ці діти ще малі. Ти в їхньому віці був зовсім не кращим.
Чжао Дуаньцзе відповів:
— Принаймні я був гарніший за них і не любив плакати. У будь-якому випадку я не згоден! Вибирайте далі. Знайдіть для сестри самого найкращого: він повинен бути гарнішим мене, з родини такого ж високого становища, як наша, і має любити сестру більше, ніж я. Тоді він точно не буде її ображати.
Пані Чжао з досадою подивилася на нього:
— Легко сказати. При таких вимогих твоя сестра взагалі ніколи не вийде заміж.
Чжао Дуаньцзе з дивним виглядом відповів:
— Тоді нехай не виходить. Нехай живе вдома. Невже наша сім'я не може її прогодувати? Так вона хоча б не потрапить до чужої родини, де її будуть ображати.
Пані Чжао сказала:
- Ти говориш все більш безглузді речі. Чи може дівчина ціле своє життя не виходити заміж?
Чжао Дуаньцзе відповів:
— А чому ні? Я її старший брат, що поганого в тому щоб я буду забезпечувати її все життя?
Він говорив абсолютно серйозно. Він чудово розумів, що якщо сестра вийде заміж в такому стані, чужі люди обов'язково будуть її зневажати. Тільки їх сім'я не стане її зневажати. Тому, звичайно, краще залишити її вдома.
Інші дівчата одружуються — це їхня справа. Його сестра не така, як всі.
— Ладно-ладно. Ти ще дитина і нічого в цьому не розумієш. Не лежи в свою справу, — сказала пані Чжао і прогнала його.
Вона подумала, що слова чоловіка — це доля правди. Сім’я Лінь — це справді добра нагода. Вже те, що вони врятували її дочку, дає їм перевагу, і пані Чжао готова розглядати цю кандидатуру. Зрештою, дочки тільки дев'ять років, а вийде вона заміж в п'ятнадцять або шістнадцять, так що у них є ще кілька років. Пані Чжао може спокійно придивитися до цих двох хлопчиків з родини Лінь.
Якщо говорити про ситуацію сім’ї Лінь, то вона справді поступається родині Чжао. Але за ці кілька років родина Чжао може допомогти їм піднятися, а це не проблема. Якщо вони породяться, то завдяки допомозі родини Чжао люди з сім'ї пам"ятатимуть їхню доброту і добре ставитимуться до її дочки.
Чим більше пані Чжао про це думала, тим більше переконувалась у своїй правоті. Цього року вона вирішила написати сім’ї Лінь, запросити їх на прогулянку кілька днів і дати дітям можливість поспілкуватися.
Шуй Інь не знала про ці плани. Ніхто в сім'ї не розповідав би про таку маленьку дитину. Але коли на Новий рік прибула подружня пара Лінь з двома синами, сяючи від радості, пані Чжао із рідкісною усмішкою запросила їх погостювати, а потім почала навмисно зводити Шуй Іню та двох хлопчиків з сім'ї Лінь, вона здогадалася про її наміри.
Минулого року Шуй Інь хворіла і не виходила з дому. Цього року вона побачила все на власні очі. Цього року не тільки подружня пара Лінь, але і її тітка пані Вей з Вей Цзуму. Півдюжини підлітків зібралися разом. Шуй Інь подивилася на старшого брата, який насуплював густі брови і виглядав незадоволеним.
Вей Цзиму прилили до свого двоюрідного брата Чжао Дуанцзе, і в її очах з’явилось захоплення.
- Брате, розкажи мені, як ти колись таємно ходив у бродяча трупа вчитися бойовим мистецтвом. Я чула, ти навіть таємно допомагав їм танцювати з левами, і ніхто тебе не дізнався, правда?
У Вей Цзиму був солодкий і лагідний голос. Вона ніжно просила двоюрідного брата розповісти про його « славні подвиги».
У Чжао Дуаньцза була велика пристрасть до ігор і розваг. Одного разу він побачив виставу бродячих трупи, і йому так сподобалися їх рухи, що він заплатив гроші, щоб вони його навчили. А потім, коли трупа виступала на вулиці з танцем левів, він знайшов собі вчителя і пішов з ними. Він протанцював прямо перед брамою будинку Чжао, і пан з господнем Чожу навіть не дізналися його. Тільки коли він зняв голову лева, вони зрозуміли, хто це був. Вони розсміялися і похитували головами.
Після цього пан Чжао послав сина до справжньої школи мистецтв бою і сказав йому: « Якщо ти хочеш вчитися, вчися дійсної справи". Саме через заняття в школі бойових мистецтв у Чжао Дуанцза стало менше вільного часу, і він перестав хитатися вулицями та спілкуватися з паном Шеном.
Чжао Дуаньцзе часто хвалився цією історією перед Шуй Інь. Але коли він почав ходити до школи бойових мистецтв, кожного дня повертався додому і скаржився їй, що вчителі там б'ють дуже боляче.
Він скаржився, але з величезним ентузіазмом. Він гримив зуби від болю, розчавлював пошкоджені руки і сказав їй:
- Коли я стану ще сильнішою і зможу один впоратися з десятком людей, я знову виведу тебе гуляти, і мені вже нічого не буде страшно. Подивимося, який божевільний негідник наважиться до нас наблизитися.
Він дуже любив розповідати молодшій сестрі про такі речі, хизуючись тим, наскільки сильний і чудовий старший брат. Але коли двоюрідна сестра приставала до нього з запитаннями, він роздратовано і неохоче відповів:
- Це було так давно, що я вже нічого не пам'ятаю. Про що тут говорити?
Вей Цзиму надула губи і ображено сказала:
- Тоді розкажи, що ти ще пам'ятаєш.
Чжао Дуаньцзе відповів:
- А що тут казати? Ти маленька дівчинка, що ти розумієш?
Насправді він думав, що його молодша сестра теж сидить тут. Якщо він буде оживлено розмовляти з цими людьми, а сестра не зможе нічого почути і буде тільки розгублено дивитися на них, їй буде дуже боляче. Він не хотів, щоб його сестра страждала від такої образи.
Вей Цзиму не розуміла, чому він такий роздратований. Вона запитала ще кілька разів, але коли він побачив, що не звертає на неї уваги, зрештою сіла осторонь і надулася.
Головний герой, другий молодий пан Лінь Лан, був приблизно того ж віку, що і Вей Цзиму. Він не відчував жодних особливих почуттів до Шуй Інь, але Вей Цзиму йому дуже подобалася. Він весь час намагався заговорити з нею:
— Тобі подобаються танці левів? У нас на свято середини осені, здається також танцюють танці левів. Хочеш приїхати подивитися?
Вей Цзиму покосилась на нього і знехтувала:
- Це не твоя справа!
Те, як вона відкинула Ліню Лана було точ-тоїдом схоже на те, що Чжао Дуаньцзе відкинув її.
Шуй Інь мовчки спостерігала за цілою групою дітей, поїдаючи шматочок хмарного торта, який брат поклав перед нею. Вона подумала: « Навіть якщо сюжет під моїм впливом вже пішов іншим шляхом, ця ланцюга безвідповідальної любові майже не змінилася».
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno