Шуй Інь прожила понад десять років у минулому, і вона стала заможною та комфортнішою в сучасному житті.
Вона була в тісному, темному і убогому приміщенні, що нагадує погреб. У цьому місці, площею близько двох квадратних метрів, було набито більше десятка дітей.
Повітря було замкнене, важким і насиченим кислим запахом сечі та нечистотою. У погребі було так темно, що Шуй Інь могла побачити лише розмиті обриси тіней та круглі макушки голів — ні зовнішність, ані вираз обличчя дітей.
Вона бачила тіні і відчувала запахи, але не чула ні звуку. Тиша стояла така, ніби вона раптово оглухла.
...Вона і правда оглухла. І не тільки це. Вона ще і заніміла.
Прокрутивши в голові вигаданий сюжет, Шуй Інь усвідомила своє теперішнє становище. Цей світ відставав від попереднього принаймні року на двісті.
Її теперішнє тіло належало до дівчинки з багатої родини. Коли їй було вісім років, вона таємно прив’язалася до старшого брата погуляти на вулицю і її викрали работорговці. У в’язниці дівчинка перенесла сильну гарячку, яка не тільки пошкодила їй пам’ять. Вона забула все, що відбувалося з нею раніше, але й втратила слух і голоси.
Це була її сьогоднішня ситуація: восьмирічна тендітна тельце, яка опустила та заніміла після хвороби і перебувала в погребі рабовласників у очікуванні продажу.
В оригінальному сюжеті її незабаром повинні були продати в будинок сім'ї Лінь, де вона стане маленькою служницею на ім'я Со-ер, яку приставлено до другого молодого пана Ліна Лану.
Со-ар і другий молодий пан, майже однолітки, росли разом. Со-ер, природно, закохалася в господаря, який завжди про неї дбав, і не випадково перебувала при ньому. Дев'ять років потому другий молодий пан зламав ногу і став все більше впадати у пригнічення, і Со-ер, відчайдушно жертвуючи його, віддалася йому, коли він був п'яний.
Але, протверезивши їх, він нічого не згадав. На той час він уже зустрів дівчину своєї мрії — молоду пані Вей. Але молода пані Вей була безвідповідально закохана у свого старшого двоюрідного брата, найстаршого сина родини Чжау, Чіаньйо Дуанцзе.
Чжао Дуаньцзе, людина владний і жорсткий, з першого погляду запилив пристрасть до Со-ер. Він довго домагався її і зрештою просто забрав силою. Але коли Соер опинилася в будинку Чжао, випадково відкрився секрет її походження: виявилося, вона і є та наймолодша дочка сім'ї Чожйо, багато років тому викрадена рабовласниками, рідна сестра Чіаньцзе.
До цього моменту історія з жалібної драми про бідну глухоніму служницю перетворилася в заплутану любовну чотирикуткову схему: Со-ер любить другого молодого пана Ліна, другий молодий пан Лінь без пам'яті закоханий у молоду господиню Вей, молода пані Вей таємно дихає по своєму двоюрідному братові Чжао Дуанцзе, а Чоджа Дюнцасве важко страждає через со-єр, але, дізнавшись її справжнє походження, після тривалого відступлення. На той час Со-ер вже була вагітна від Лін Лана, і другому молодому пану Лінь довелося, скріпивши серце, відмовитися від своєї любові та одружитися з нею.
Але на цьому сюжеті не закінчився. Чжао Дуаньцзе одружився з молодшою двоюрідною сестрою, молодою господинею Вей, але Лінь Лан ніколи не міг забути своєї коханої. Чжао Дуаньцзе, у свою чергу, продовжував думати про сестру. У всякому разі він задирав Лінь Лана, вважаючи, що той не вартий його сестрички, думаючи про іншу жінку. Ліня Лана злилася, що Чжао Дуанцзе погано обходиться з предметом його обожнення. Так вони і катували один одного вічно.
Шуй Інь з повним байдужістю переглянула весь цей заплутаний сльозливий любов'ю марення до самого кінця. Врешті-решт Соер своєю відданістю і багаторічним терпінням довелася, що Лінь Лан нарешті звернув на неї увагу і перед смертю подарував їй краплю своєї запізнної любові. Молода пані Вей померла від хвороби, а убитий Чжао Дуанцзе поїхав за кордон.
Весь цей сюжет, всі ці "страждання" - окрім приниження і презирства Со-ер - зводяться до мук окремої любові. Тепер, коли на місці героїні була вона, все це, звичайно, втрачало всякий сенс.
Шуй Інь притулилася до земляної стіни погреби і зачинила очі, намагаючись відпочити. Тіло було дуже слабким і виснаженим, можливо, виникла усиновлена система налаштування хворобливості. Крім того, система зробила дитину ще й наділив її таким тілом, а також слухом і голосом. Система навіть не намагалася приховати свого бажання покарати її.
Вона навіть не спілкувалася з нею, ніби переключилася на холодну сторону спостерігача. Можливо, після оцінки минулих світів вона вирішила, що Шуй Інь не буде виправлено і готувалася застосувати важку артилерію — методично позбавити її привілеїв та дивитися на те, як вона бореться за виживання.
Але Шуй Інь знала, що її слабкість не вічна. Якщо мудро використовувати обставини, то можна і слабкості навернути.
Уші не чують? Що ж, але тихо. Шуй Інь, яка сиділа в далекому куті погреби, відчула, як двоє дітей злякаються до неї. Вони плачуть, хоча й не чули цього. Напевно, не тільки вони ридали, всі діти тут були перелякані до смерті.
Раптом двері льоху відчинилися. Світло, що впало ззовні, перетворювалось на нестерпний біль. Шуй Інь, як і всі інші діти, зійшла з світла рукою й підняла голову, щоб подивитися військо.
Велика фігура, що виблискувала перед світлом, здавалась зловісною і страхітливою. Його губи ворушилися, а обличчя виражало глибоке нетерпеливість — здається він лаявся, і чоловік з силою плескнув долонею по дверях.
Шуй Інь був у захваті від того, що діти в чиїх очах плекали жах і затиснули роти руками. Біля неї були ще холодніші діти. Чоловік біля входу щось сказав, через що діти в погребі зашевелися, а потім він почав витягати дітей одного за іншим, наче курчат, ставлячи їх зовні під конвойом ельців.
Після того як викрадачі видали достатньо немовлят, вони знову зачинили двері льоху.
Перед тим як закрити двері, вони кинули всередину якусь річ і миску з водою. Всі діти кинулися наввипередки до тих речей, що впали, очевидно, це була їжа. Шуй Інь теж піднялася, але її руки і ноги були ватні, а сили зовсім не було. Трималася за стіну, вона дещо добралася до миски і зробила кілька ковток холодної води, щоб змочити горло.
Вона була настільки голодна, що мало не знепритомніла і почала обезводнюватися. Випивши води, вона спробувала видати якийсь звук - горло обпалювало такий біль, що вона сама не зрозуміла, який звук змогла здати.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno