Вони навіть не могли визначити, хто і як це зробив і де зараз винуватець. Викрикуючи гнів і вибухаючи гнівом, вони могли лише присісти на кісточки та сім’ї, розчавлені й зламані ридати.
Для них втрата домів, зерна та грошей була навіть більшим ударом, ніж втрата кількох родичів. Усі мешканці були зайняті, перебираючи речі в руїнах будинків і витягаючи не зігоріле зерно.
Вони не могли в такий момент думати знову виходити з села для того, щоб ловити людей.
Це було розраховане Шуй Інь безпечно для втечі.
- Зараз ми йдемо.
Шуй Інь взивала на спину сумку, схопила нему жінку за руку і повела її вниз з гори.
Після короткого відпочинку і відновлення сил обидві жінки втекли досить швидко. Пот стругався по обличчю, ноги нили, але ніхто не хотів зупинитися навіть на мить.
Час для втечі, яке вони зараз використовували, Шуй Інь, можна сказати, вирвала всіма можливими способами. Кожної хвилини, кожної секунди позаду них могли з’явитися переслідувачі. Хоч би як сильна вона була, коли б з’явилася сила - силенна міцних чоловіків, то не могла б врятуватися від їхнього гніву.
Небо поступово темніло. Вони проминули дві гори, але небо позаду них було трохи червоним — там горіли ще люди, а вони не могли погасити їх. Чорний попіл ширяє в повітрі, покривши жінкам і голови, та обличчя, але вони не звертали на це уваги. Спочатку Шуй Інь тягнула за собою жінку, а пізніше вони йшли гірською стежкою і підтримували один одного.
Вони вдвох цієї холодної осінні вночі не відчували ні краплі холоду, тільки бурхливе, прискорене серцебиття. Вони стомилися, але не знали про це і йшли вперед. У нічній темряві їм здавалося, що ця гірська стежка, яку не видно, тягнеться за верстою.
Це тіло Шуй Інь вночі погано випадало, і вона йшла, покладаючись на невиразні відчуття. Раптом вона замерла. Вона почала відчувати людські голоси, як раз на повороті дороги попереду. Німа жінка цього не почула. Шуй Інь закрила їй рот долонею і, знайшовши в собі сили, потягла її убік з стежки, вросли.
Якийсь час не було чути ні звуку. Шуй Інь вже майже вирішила, що помилялася, але залишилася нерухомою.
Зрештою, коли дорога поверталася, з'явилось слабке світло - хтось йшов із тьмяним ліхтарем. Це були кілька сільських чоловіків. Шуй Інь відразу зрозуміла, що не всі сільські чоловіки, побачивши дим у горах, повернулися додому. Кілька людей пішли далі, щоб викликати підмогу, і ось тільки зараз вони поверталися.
Якби вона не почула розмову вчасно і не заховалася, то ці чоловіки, коли б навідалися до бігу, напевно, зловили її та відвели назад. Тоді вона була б незавидна, або ж її забили палицями чи спалили живцем.
Навіть у той момент Шуй Інь відчула, як на її спині просувався холодний піт.
Вона затрималася дихання, чекаючи на чоловіка. Вони, мабуть, поспішали повернутися і не звертали особливої уваги на темні зарослі ліси навколо. Коли вони пройшли і віддалилися на деякий відстань, Шуй Інь встала, підняла з землі німою жінку, і вони знову мовчки пішли по гірській стежці.
На цей раз Шуй Інь стала ще пильніше прислухатися до всіх звуків на дорозі. На щастя, вже не сталося жодного несподіваного випадку і на світанку вони побачили сусіднє село.
Шуй Інь не затримувалася в селі, а відразу ж пішла далі. Більшість селян часто відвідували це село, а люди з села жили там самі. Якби їх побачили, то нічого доброго не вийшло б і вона вирішила піти подалі від дому.
Побігти з того села був тільки першим кроком. Вона мала ще рано радіти, а тоді обережно вибирати безпечніший шлях.
Під кінець полудня Шуй Інь з нею сіли на старий автобус, який розвалив дороги. Автобус йшов у подорож, але Шуй Інь не знала куди саме.
Місцеві автобуси на короткі відстані в таких залах підбирали пасажирів у будь - який час. Шуй Інь заплатила за квиток і сіла на вільне місце. Вона навіть не потребувала посвідчення особи.
Ані в неї, ані у німої жінки не було посвідчення особи. Це було погано, але і добре.
Без посвідчення особи у великому місті не купити квиток, але жителі того села просто не зможуть їх знайти. Якщо вони переїдуть в інше місце, змінити вигляд, якось відновити документи - і вони більше ніколи не знайдуть їх.
У тих людей був слабкий страх перед законом, а коли з'явилися проблеми вони все ще розбиралися всередині села. Це давало їм права поза законом, але разом з тим вони мусили страждати від відсутності правового захисту.
Проїхавши автобусом 24 години, вони дісталися до міста побільше і там Шуй Інь знайшла готель, щоб залишитися на день. Селяни рідко милися, тому Шуй Інь та німа жінка не лише виглядали жалюгідно — вони пахло і тикали пальцями всю дорогу, а люди автобусами вагались підходити до них.
— Де твій дім, чи залишилися рідні? Якщо є, я можу допомогти тобі з ними зв'язатися. Якщо ні, я відведу тебе в поліцію - нарешті сказала Шуй Інь німій жінці.
Одна жінка, помившись, була на диво вродливою. Вона дивилася на Шуй Інь зі сльозами на очах.
Шуй Інь залишалася безстрашною:
- Я не можу постійно водити тебе з собою.
Німа жінка написала ряд цифр - це був номер телефону. Вона писала його швидко, ніби повторювала в пам’яті незліченну кількість разів.
Шуй Інь постукала пальцем по папері:
- Твоє ім'я.
Німа жінка написала ім'я.
Шуй Інь поглянула, встала і пішла дзвонити. Телефон швидко підняли, Шуй Інь спокійно тоном сказала людині на іншому кінці проводу, де знаходиться їхня дочка, і просила приїхати за нею.
На тому кінці хтось плакав, хтось сміявся, а потім людина кілька разів перепитувала адресу. Через день Шуй Інь побачила юрбу родичів, які приїжджали завести жінку. З’ясувалося, що вони спочатку летіли літаком і потім пересадилися на автобус. Приїхали пара літніх подружніх партнерів років п'ятдесят, два молодих людей роки двадцять з невеликим і одна дівчина-підліток.
Німа жінка боязко дивилася на них, спочатку не вирішуючи підійти, поки та п'ятдесятилітня жінка простягла до неї руки, ридаючи і вигукуючи щось, і тоді комашка кинулася до нього й обняла.
Шуй Інь не любила таких сцен. Вона заперлася в туалетній, але все одно чула, як ті двоє молодих людей і дівчина шепотом розмовляли у коридорі.
— Здається, найстарша сестра була продана в гори, а ще за цей час народила дитину... У її віці не дуже зручно повертатися в батьківський дім...
Нам буде незручно жити всім разом. Через деякий час нехай тітка знайде їй роботу, а там можна буде і з'їхати.
— Я тільки боюся, що люди будуть пліткувати. Вам хіба не соромно? Эх... Ви бачили ту жінку, що була зі старшою сестрою? Вона теж була викрадена і продана? Мабуть, батьки їй дадуть гроші?
- Треба дати небагато, але і не надто багато, двох тисяч достатньо.
Шуй Інь ретельно мила руки в туалетній і подивилася на виснажене обличчя, показане у дзеркалі. Вона подумала, що насправді, навіть коли жінки вириваються з гористої в'язниці, їхні страждання не припиняються, а зовнішній світ продовжує завдавати їм болю, і цей біль може бути навіть гострішим.
Взявши ті гроші, що забрала з дому Лю, вона спокійно пішла геть і не попрощавшись із нею.
Вона знайде спосіб продовжувати жити.
І знайде сенс, щоб продовжувати жити.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno