Після того як з другим молодим паном сталася біда, тягар на плечах Гао Цзяле значно зростав. Тепер він вже не міг, як раніше, безтурботно займатися улюбленими справами і щодня був повний турбот.
Вже кілька днів їм не вдавалося нормально поговорити, і Гао Цзяле, не встоївшись, задивлявся у Шуй Інь якийсь час. Коли він сідав у машину, то помітив, що її руки почервонів від холодного вітру. Він згорнув рукавички і засунув їх їй:
— Якщо руки замерзли, одягни рукавички.
Шуй Інь і правда відчувала, що її руки застали. Можливо, через проблеми з ногами, циркуляція крові в них була порушена, і відтоді як температура на вулиці впала і пішов сніг, ні її руки, ані ноги не могли зігрітися. Особливо важко було вийти на вулицю в таку погоду.
Вдягнувши рукавички і одягаючи їх, вона відчула себе трохи краще від тепла, який залишився в них з чужих рук.
- Хіба третя невістка... Коли зиму вже не було? Чому ти вирішила поїхати зі мною сьогодні? — Ґао Цзяле спочатку не хотів ставити це запитання, бо він говорив як недоречна ревнивість. Він не хотів показувати цю сторону перед нею.
Але танути його в собі було нестерпно, і він не знемігся й все ж запитав. Але йому вдалося втриматися від іншої фрази: « Ти поїхала через третього брата? »
Хоча здавалося, що третя невістка не мала жодних почуттів до третього брата, вони все - таки були чоловіком і дружиною. Чи вона могла це робити, знаючи, що третій брат може бути в небезпеці, тому попросила його піти з ним і переконати чоловіка повернутися додому?
Шуй Інь навіть не дивлячись, здогадалася про те, що думає цей юнак. Вона відповіла:
— Чула, що на вулиці напружена атмосфера, тому я хотіла вийти подивитися.
Її слова нічого не означали, і навіть вона мала на увазі. Гао Цзяле не дозволив собі ставити запитання далі і зосередився на вуличних пейзажах за вікном.
Вулиці стали значно безлюднішими, а іноді ставали жертвами людей, які поспішають за своїми вчинками. Студенти, які роздавали листівки, яких раніше можна було часто бачити, загинули. Багато магазинів по обочинах закрилися. Те саме, що й раніше, більшість з них тримали відчиненими лише один двері або вузькі щілини.
- Чув, позавчора ті люди в північній частині міста, на вулиці Чженьваньцзе, шукали когось. Погромували кілька магазинів і розграбували коштовності та антикваріат. Тому сьогодні багато людей бояться відкривати свої заклади, — пояснив Ґао Цзяле.
Під « людьми» він мав на увазі так званих бунтівних солдатів-монархістів. Не маючи надійного керівництва, вони стали обезводненими бездумним періодом безладдя по цілому Пінчену і наближалися до власного знищення.
Коли машина доїхала до перевулки Цзинда, наближаючись до маленької газетної редакції Гао Цезяльян, там раптом стало більше людей. Багато молодих людей, схожих на студентів, в паніці втікали у їхній бік і роздалися постріли.
Гао Цзяле швидко припаркував машину біля коші і, перш ніж вийти, торопліво сказав Шуй Інь:
- Залишайся тут, не виходь з машини. Я піду подивлюся, що відбувається попереду.
Він зупинив одного зі студентів, що бігали:
- Товаришу, що там сталося?
Той, хто ще не прийшов у себе від жаху, ввесь тремтів:
— Драка, убивства! Там людей вбивають!
Гао Цзяле занепокоївся ще більше:
- Які вбивства? Товаришу, поясни докладніше.
— Мы... Вони таємно зібралися... Голова Гао сказав, що ми повинні об'єднатися для опору зовнішнім ворогам... А ті люди раптом увірвалися... У них була зброя... Я не знаю, що сталося, схоже, хтось доніс ... Вони стріляють без розбору...
Беззв’язкові слова студента Ґао Цзяле зрозумів, що його третій брат зараз перебуває в самому епіцентрі небезпеки і невідомо чи живий він. Його серце стискувалося від страху. Хоча між братами була неприязнь, він все - таки міг сидіти склавши руки перед лицем небезпеки.
Не задумуючись, він побіг до потоку людей, де постріли звучали найчастіше. Ситуація виявилася ліпшою, ніж він очікував: бунтарів зі зброєю було небагато і більшість з них розчинилися в натовпі. По дорозі він зустрів студентку, яка сказала йому, що голова Гао поранений в руку, але все ще знаходиться там і намагається навести порядок.
Гао Цзяле поспішив далі. Окрім пострілів, він почув сильний і гучний голос третього брата, який закликає людей не боятися:
— Не дозвольте, щоб страх засмутив вас! Навіть смерть не може знищити нашу тверду волю. Тіла тлінні, але дух вічний!
Гао Цзяле побачив брата. Той, блідий як полотно, притискав одну руку, з якою струмилася кров.
Натовп був неймовірно хаотичний. Хтось у страху розбігся, деякі залишалися на місці, обурені голосно засудивши бунтівників, хапаючи зброю і вступаючи з ними в сутичку. Коли когось вистрілили, це не лише страх, але й ще запекліший опір.
Люди штовхали один одного, і Гао Цзяле не міг пробитися ближче. Побачивши, як брат піднімається на високу платформу, намагаючись керувати людьми і зовсім не думаючи про те, що може стати мішенню для пострілів, Ґео Цзяле запаникував ще сильніше та почав здиратися крізь натовп.
Його тривога зосередилась на браті, який змінив своє становище в мішені і не помічав небезпеки навколо нього. Раптом він відчув, як хтось сильно смикнув його в сторону.
Його ноги розчули гучний звук. Якби його не відтягли, зараз він міг би поранений. Невідомо, хто стріляв - можливо це була лише шальна куля.
Коли Ґео Цзяле усвідомив, що сталося, то відчув страх і благоговіння. Обернувшись, він з подивом побачив, що тією людиною, яка відтягла його, була Шуй Інь.
Його нерви натягнулися ще сильніше, а голос став квапитися і стривоженим:
- Навіщо ти сюди прийшла? Тут хаос, небезпечно! Повертайся в машину і чекай там!
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno