Усі присутні були приголомшені. Старша пані застигла, втупившись на криваву пляму під Шуй Інь, і тільки коли побачила, як керівник з криком кинувся піднімати упачу молоду господиню, вона опам’яталася й тряслася руками, проговорила:
— Швидше, швидше, біжіть за лікарем Фу! Швидше покличте когось, щоб віднесли її назад!
Старша пані була дійсно в паніку. У цей момент вона вже і думати забула про Чжен Ліна, всі її думки були про ще не народжений онук, єдиного продовження роду сім'ї Ченж. Якщо ця дитина буде втрачена...
Ні-ні, такого не може бути, не можливо він так легко загинути! Шен Цюванні, адже не зненажена молода пані, раніше у неї було таке міцне здоров'я, та й стільки тонізуючих снадій вона пила! Тільки один падіння, точно все обійдеться!
Старша пані металася між тривогою і паніки, її серце похололо, а по спині пробіг холодок. Зрештою в її очах потемніло, а голова закрутилася.
Хоча Шуй Інь страждала від болю, їй було легко. Чи біль викидня може порівнятися до мук, пов’язаних з народженням дитини? Так і, дивлячись на те, як у старшої пані ніби земля йде з-під ніг вона відчувала, що фізичний біль значно послабився.
Ніби боячись, що удару недостатньо, вона з мертвим-бледним обличчям закричала:
- Моя дитина! Чи дитина старшого пана втрачена?
Піднялася метушня. Старшого дядька та інших родичів, зрештою, було незручно дивитися на молоду невістку. Це була внутрішня справа їхніх сімей, і вони вирішили спочатку піти геть. Старша пані вже не звертала на них уваги і з тривогою чекала, коли вправитель приведе лекаря Фу.
Шуй Інь лежала на ліжку, вдихала запах крові і спостерігала, як старша пані, притискаючи руку до грудей, бурмотіла молитви богам та Будде, а потім, не в змозі висидіти на місці, підійшла до дверей і стала оглядати:
— Чому директор досі не повернувся?
На це запитання був відомий Шуй Інь.
Вона обрала сьогоднішній день не випадково. Сьогодні лікаря Фу не було на місці. Кілька днів тому, коли він приходив перевірити її пульс, Шуй Інь спеціально розмовляла з ним і виявила, що у його маленького внука в сусідньому від'їзді святкується рік.
Як і очікувалося, директор не зміг знайти лікаря Фу. Через деякий час він повернувся в поту і привів іншого лікаря. Цей лекар з виду був не таким дружнім, як лікар Фу, але його видовжене обличчя було дуже серйозним.
Шуй Інь спостерігала, як він прощупує її пульс, і в той момент, коли він зібрався заговорити, зробила вигляд, що не можуть стримати тривогу, та перебила його:
— Лекарь, моя дитина... вже втрачена? Чи можна ще його врятувати?
Вона постійно занепокоєна тим, чи дитина залишається живою.
Старша пані, майже зумівши від тривоги, наперебій запитувала:
— Як дитина? Чи можна ще його зберегти?
Лекарю міг тільки відповісти їм:
— Дитину не вдалося зберегти...
Я не дала йому домовитись, а Шуй Інь голосно ридала:
- Малюк! Мой малюк! Старший молодий пане, я винна перед тобою! Цювань не змогла зберегти останню краплю крові вашої сім’ї Чжен!
Поки вона голосно причитала, А-Фу теж розплакалася, підтримуючи і потішаюча господиня. Управитель лише важко зітхав. Старша пані стояла, остеклінним поглядом втупившись на кров на Шуй Інь, і беззв'язно бурмотіла:
- Дитина... Втрачено... загинув...
Шуй Інь подивилася на неї з нестерпним виразом обличчя і різко сказала:
— Старша пані, Цювань знає, що завжди була вам не в нормі. Але це дитина старшого пана, ваш рідний онук! Як ви могли б бути такими жорстокими, якби навіть мали можливість народитися? Якби не той ваш поштовх, з дитиною точно нічого б не сталося! Навіщо ви мене штовхнули? О-о, моє бідне дитя!
Хоча за звичайних обставин « Шень Цювань» навряд чи сказала б таке, Шуй Інь було все одно. Її задумане справу було зроблено, і її слова цілком відповідали почуттям безпорадної жінки: коли вона втратила власну дитину, то це природно для неї проявити деяку образу.
Старша пані раптово закотила очі і впала навзнач.
Її раптова втрата свідомості знову викликала переполох, і скрізь запанувала нерозбірлива тиша. На щастя, Лекар ще не пішов далеко і йому довелося перевірити пульс старшої пані.
Вона була в стані шоку від гніву та надмірної скорботи, здоров’я і так було слабке. А тепер вона зовсім втратила свідомість через апоплексичний удар. Управитель поспішно наказав віднести стару пані до її покої.
Лекарь йшов позаду всіх. Він з сумнівом подивився на хворого чоловіка старшого пана Чжена. Шуй Інь, весь цей час стежила за ним, гукнула його крізь сльози:
- Лекаре, чи не так?
Лекар зітхнув:
— Уже ні... Але цьому лікареві здалося дещо дивним. Хоча ви, молода пані, і впали, але викидень здається також викликаний випадковим вживанням якогось непідходящого ліків.
Шуй Інь зробила вигляд, що поспішала, і вигукнула:
- Невже все через ті знахідки, що старша пані змушувала мене приймати всі ці дні?
Почувши це, лікар також поспішав і похитав головою та зі співчуттям подивився на неї.
Шуй Інь побіліла і захиталася, наче впала. Вона ледве перевівши дух, з болем сказала лікарю:
— Лекаре, благаю вас не кажіть про це старшу пані. Вона щойно втратила свідомість, і все через те, що я не подумав і засмутила її своїми необдуманими словами. Якщо з нею щось трапиться, я не можу уникнути провини.
Це справжня невістка, що розбудила б небо й землю!
Лікар тихо зітхнув і шанобливо сказав:
— Молода пані, вам потрібно добре відпочити і відновити сили. Бережіть себе.
Шуй Інь із вдячністю сказала:
- Дякую вам, лікар. Будь ласка, поспішайте до старшої пані.
Нарешті шалений натовп розійшовся. А-Фу принесла гарячу воду, допомогла господині відмити кров і поклала відпочити. У цій дірі без сучасної медицини самовільне переривання вагітності неминуче приносить біль, але Шуй Інь думала, що найстаршій пані напевно було більше у сотні разів.
Старша пані провела без свідомості цілі 24 години, перш ніж прокинутися. Після пробудження вона виглядала старшою на десять років. Насправді їй було близько 50, за сучасними мірками вона вважалася б жінкою середніх років, у багатьох з них навіть немає сивини. Але коли дожити до сімдесяти років вважалося рідкістю, то вона дійсно була старою.
Її осіли більше ніж наполовину, очі помутніли від хвороби і вона сильно розстроїла симптоми апоплексії, тобто оніміння половини тіла та неврозливної мови. Вона визирала дійсно шкода.
У початковому сюжеті старшої пані також був апоплексічний удар, коли Чжен Лінь забрав власність сім’ї джанґ і вигнав її та Чжан Цзявана. Тоді Шен Цювань вже була відкинута цією парою — старою і молодшою, яка переїхала з дому Чжана й жила дуже бідно. Але, з добром на зло, вона забрала безпритульних свекрух і сина до себе, дбайливо піклувалася про них, поїла та годувала хвору старшу особу, мила її, обхоплювала й навіть терпіла їй непричинні докори.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno