— Ань Лань, ты в порядке?
Побачивши, як Ію переміг ще більш хитрого Десятиголового Змія Свірепоґо Ян всього за кілька рухів, Ху Ліна була глибоко вражена і швидко проснула вперед.
Вона бачила дивний червоний туман, який змій випустив миттю назад, що окутав Е Юя і наповнила її голос.
— Я в порядке.
Е Юй слабо посміхнувся і прибрав Грому Копея Адської Тюрми назад до Браслет Нефритового Дракона.
— Давай трохи відпочинемо. Продовжимо після.
Після короткого відпочинку Е Юй та Ху Лін відновили свою подорож по Дорогу Ад.
Через те що вихід з дороги вів у зовнішній світ, шлях постійно йшов на гору. Після того як пройшли випробування Десятиголової Змія криваві річки по обох сторонах стежок ставали все ближче до дороги, висока спека, яка робила околиці нестерпно гарячими.
Завдяки Закалці Левдом і Огнем Ей був несприйнятливим до екстремальних ядерних атак льоду та вогню, а також набув опірності як до спеки, так і до холоду. Так що він був в порядку.
Але для Ху Ліни спека стала надто гарячою. Її світле обличчя стало яскраво-червоним, піт протікав одяг, відкривши її звабливу фігуру. Її білосніжна шкіра тепер відливала рожевим, і вона жадібно хапала повітря при кожному кроці.
Але більше, ніж фізичне виснаження або жара, справжнім тестом було третє випробування шляху Адської дороги.
Особлива аура, випускаючи річками-близнюками крові, провокувала бажання і спрагу вбивства в людині.
Ху Ліна відчувала, як її серце шалено б'ється. Її зіниці почервоніли, розум наповнився суперечливими емоціями - люттю, прагнення вбивства... і прагнення.
Бажанням до неї.
Тим часом вона була переважно незачеплена.
Врешті-решт, за час перебування в місті Убивств він практикував Техніку Внутрішнього Ядра, яка тренувала і очищала сутність, енергію та дух людини.
Завдяки цьому його розум залишався спокійним і втішався майже ефірним станом. Вона також очищала від відволікань та емоційної нестабільності, зберігаючи його серце чистим і вільним від демонських впливів.
І це третє випробування було саме цим - перевіркою на ментальне розкладання.
Отже, Юю навіть не потрібно було покладатися на ментальну силу або силу волі, щоб боротися з внутрішнім хаосом. У нього був імунітет.
І все ж, поки вони йшли, Е Юй помітив, що з Ху Ліною щось не так.
Її очі стали багровими, дихання збивалося, кулаки стиснуті, зуби кусали губу. Іноді вона бігла з опущеною головою, в іншому раз кидала на нього погляд, повний тягар і замішання.
Ей зупинився і повернувся, щоб подивитися на неї.
Але саме в цей момент Ху Ліна, все ще борячись всередині, забігла прямо у його обійми.
— Нана, ты в порядке? — Е Юй схопив її за плечі, насупившись.
— Ань Лань... Я-я не думаю, що зможу протриматися набагато довше... — Чудові очі Ху Ліни виражали біль і конфлікт, коли вона дихала й ледве говорила.
- Я не знаю чому, але я відчуваю неймовірне збудження всередині.
- Є непереборне бажання вбивати... і ще...
- Я не можу це винести. Ти повинен залишити мене тут! Не турбуйся про мене!
Говорячи це, вона спробувала відштовхнути його тремтячою рукою.
Але вона просто похитала головою. Він не збирався кидати її.
Зрештою, вони провели майже рік разом у місті Убивств.
- Пробач мені!
Ей вдарив ребрам долоні, щоб вирубати її, потім вкликав на спину і продовжив шлях.
Хм! Повинен сказати! Тіло Ху Ліни досить непогано. Нести її надзвичайно комфортно!
Вирубавши її, І Юй став смугою блискавки і мчав на повній швидкості до кінця Адської Дороги.
Незабаром він досяг фінішної прямої.
Попереду вже не було доріг.
Криваві річки-близнюки піднялися до тієї ж висоти, що й стежка, і зіштовхувалися разом в кінці, утворюючи маленьке озеро бурлячої крові, яка псується як лава.
Біля краю скелі перед стелею печери звужувалися, як вулканічний конус, і вихід був запечатаний білим бар’єром світла.
Ей зупинився. Він не збирався виходити з Ху Ліною прямо зараз.
Йому все ще потрібно було залишитися тут і культивувати.
Він збирався використовувати величезну життєву силу всередині кривавої річки, щоб прискорити матеріалізацію свого Боївого Духа Сіне-Сермінного Нефритового Дерива, допомагаючи йому пробудити інтелект.
У разі успіху його шлях культивації стане небесною дорогою, чіткою і вільною від перешкод.
Тим часом, хоча і непритомний, Ху Ліна все ще була замкнена в ментальній битві.
Особлива аура від кривавої річки безжалісно провокувала її, смикаючи за пригнічену спрагу вбивства і приховані емоції.
Зазвичай вона розпалила жагу до вбивства, особливо в тих, хто жив у жорстокому і гнітючому місті Убивств.
Але Юя мала підтримку впродовж усього часу разом. У неї був з ким поговорити, на кого покластися.
Вона їла нормальну їжу і пила чисту воду, а не зіпсовану їжу та кровові Мері міста Убивств.
Отже, на відміну від оригінального канону, її придушені емоції та інстинкти вбивці були набагато менш інтенсивними.
Таким чином, окрема аура не змогла повністю штовхнути її до стану кривавого божевілля.
Натомість інша емоція розбудила бажання.
Її почуття до неї почали підніматися у відповідь на ауру.
І оскільки вона не хотіла завдати йому шкоди, то почала несвідомо придушувати бажання вбивства.
Врешті-решт, навіть без свідомості, її бажання до неї Юя спонукало жагу вбивства.
Біля виходу Ея обережно поклав Ху Ліну і став чекати, поки вона прокинеться.
Скуштувавши, він дістав книжку читати.
Потім раптово -
Чудові очі Ху Ліни відчинилися, тепер роздмуховані тоном і збентеженням.
Вона повільно сіла.
— Нана, ти прокинулася, — сказав Юй, закривши книгу і встаючи.
Але погляд її очей змусив його заміряти.
Щось було не так.
Чи могла вона все ще опинитися під впливом третього випробування?
І все ж він не відчував від неї спраги вбивства.
Перш ніж він почав думати, Ху Ліна рванулася вперед і принесла зі собою віяння запаху.
Вони були дуже близько.
І в мить оку вона кинулася в обійми Е Юя, підняла свої рожеві губи до його губів і мріюче прошепотіла -
— Ань Лань... Нічого не кажи - просто поцілуй мене.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya