Я недбало запитала:
— Отже, що ви відповіли?
— Я сказала...
Її обличчя раптом стало серйозним.
— Я сказала, що це я вишила. І отримала вищу нагороду! Все завдяки вашим умілим рукам. Батько також похвалив мене за мій великий поступ. Пані Чжу, ви мені дуже допомогли! Чи хотіли б ви приїхати до мене в резиденцію на банкет через кілька днів?
Потім вона посміхнулась.
Нарешті я відчула полегшення.
Як тільки я посміхнулася і погодилася, я раптом почула, як вона загадково сказала:
— Усі кажуть, що новий імператор є рішучим і безжалісним, з гарним та владним виглядом. З моменту його сходження на престол імператриці все ще вакантна. Тому кожен двір намагається відправити свою дочку до палацу. Але я не хочу. Бо у нього дивна хвороба.
Я нахмурилась.
Тіло Лі Юаньчжао було м'язистим і міцним на дотик, очевидно досить сильним, ніякої дивної хвороби у нього не було.
— Мій батько таємно сказав мені, що Його Величність страждає від хвороби серця. Мабуть, це наслідки його скитань по сільській місцевості... Тільки, тсс, нікому не кажи!
Після її відходу я була приголомшена. Я відчула... Щось не так з Лі Юаньчжао.
Я могла тільки заспокоїти себе тим, що минуле було давно і Лі Юаньчжао не помститься.
Тепер він тиран. Він може отримати будь-яку жінку, яку захоче, одним словом. Мабуть, він давно забув про мене, цієї грубої сільській жінці.
Але я не очікувала, що Лі Юаньчжао виявиться такою мстивою людиною.
Увечері на подвір’ї вбігла швея, яка визирала стривоженою.
- Сестро Чаейнь, будь ласка, підходьте і подивіться! Прибув високопоставлений гість! Судячи з його одягу... Вони з палацу.
Моє серце закололося.
Після довгих роздумів я зрозуміла, що гість замишляє щось погане. Я спокійно сказала:
— Затримайте їх поки і швидко заходьте в лікарню, щоб покликати Ван Цзіньхуа!
Всередині приймальної Лі Юаньчжао стояв прямо, його чорні очі були глибокі, а тонкі губи злегка підтиснуті, що робило неможливим виявити його емоції.
Навіть у повсякденному одязі будь - хто міг помітити його незвичну поставу. Він не мав ауру, яку вилучав.
Ван Цзіньхуа, звичайно, дізналася Лі Юаньчжао.
Вона сиділа на головному місці, прикидаючись невтомічною.
— Ви, мабуть, вважаєте себе привабливою зовнішністю! Можу я запитати, що привело вас в цю скромну лавку? Якщо це для того, щоб зробити замовлення, то ...
Не встигши закінчити, Лі Юаньчжао злегка підвів підборіддя.
Двоє його слуг принесли за собою пару завширшки з квітковим орнаментом, який йому подарувала Інь Цяньюн.
Ван Цзіньхуа, не знаючи про їхнє значення, були приголомшені.
- Що це означає, пане?
— Перестаньте прикидатися. Я знаю, що ви з села Тароса.
Його вираз обличчя залишався байдужим, коли він повільно оглянув майстерно зроблений кинджал, витаний через пояс.
- Я прийшов декого знайти.
Знову з’явився погляд, і Лі Юаньчжао знову спалахнув світлом, що було врятоване.
Він приставив кинджал до горла Ван Цзіньхуа. Вона сильно проковтнула.
- Кого шукає Ваша Величність? — тремтячим голосом запитала дівчина.
— Мою дружину, Чжу Чаойнь.
Обличчя Лі Юаньчжао спотворилось від пригніченої люті, очі налились кров’ю.
Від нього виходила аура божевілля.
Я присіла за ширмою, мій одяг був наскрізь мокрий від поту, але я навіть не помітила цього.
Так не піде.
Присутність Юньчжао тут сьогодні пов'язана з цією вишивкою.
Він теж виглядає не зовсім нормально.
Якщо це продовжиться, ми з Цзіньхуа можемо померти тут сьогодні.
Хоча я не знаю, чому він мене шукає, але мушу поговорити з ним.
Я глибоко зітхнула. Встала і сміливо обійшла ширму. Потім, з блискавичною швидкістю, я опустилася на коліна.
Я шанобливо поклонилася, притиснувши руки до землі, і глибоко схилилася перед Лі Юаньчжао.
— Ваше Високість, я, Чжу Чайнь, висловлюю вам свою пошану!
Решта тихенько віддалилися.
Я більше не сміла вимовити ні слова.
Лі Юаньчжао насмішливо сказав:
що я не бачу твоїх думок. Ти думаєш, що якщо стояти на колінах ось так, всі дні перебування разом в Лотосовому селі будуть даремно витрачені? Я довго тебе шукав і навіть не знав, що ти в столиці.
Його голос був хриплим.
- Я прийшов сюди, щоб дещо пояснити.
Мені здалося, що я почула жарт і подумала, чи Лі Юаньчжао з глузду з'їхав.
Невже він думав, що я дурна?
Що, якщо я скажу правду, і він прийде в лють та збезголовить мене?
Я ввічливо відмовилася:
- Ця жінка не посміє.
Лі Юаньчжао нахмурився:
- Ти думаєш, я тебе вб'ю?
У цей момент моє повне недовір’я до нього нарешті виявилося.
Він підійшов до столу, щось написав пензлем і простягнув мені папір.
- Цей указ, що відповідає за вашу безпеку і безпечність Юньшена.
- Тепер ти мені повіриш?
Я нарешті заспокоїлась і обережно сховала папір в рукав, сміливо віддавши:
— Ваша Величність, я дуже добре ставилась до вас, сподіваючись заслужити ваше довір’я, але ви зневажаєте і ненавидите мене. Якби ви були на моєму місці, чи повірили б такому безсердечному чоловікові?
Він виглядав абсолютно приголомшеним:
- Коли це я говорив, що ненавиджу тебе?
— Чжу Чаойнь — варварка, люта і неписьменна. Моя дружба з нею була просто випадковою, вона отримала тисячі золота.
Я подивилася прямо в очі Лі Юаньчжао і повторила його слова, які він їм сказав.
— Навіть якби ти нічого не сказав, я б ніколи не подумала про те, щоб увійти в палац. Навіть якщо б я стала імператрицею, ну і що? Скільки часу може тривати любов імператора? Мені байдуже. Ах, так, я забула тобі сказати. Того дня я викинула цю заколку не тому, що була скривджена, а просто через те, як вона була зі срібла. Я люблю золото.
Лі Юаньчжао злегка нахмурився, притулившись до столу і схопившись за груди.
- Отже, у твоєму серці я навіть не такий важливий, як ця тисяча таелів золота. Чжу Чаойнь, ты... коли-небудь любила мене?
— Тієї зими, по дорозі до тебе, я впала зі скелі. Ти відчайдушно шукав мене, копаючи до тих пір, поки твої пальці не вичерпалися і не почали кровоточити. У мене були почуття, — Я йому чесно відповіла.
— Але я не можу в це повірити.
Лі Юаньчжао не знав, що коли я почала читати й писати, то була стурбована його думкою. Але я вірю, що завжди треба дивитися вперед.
З тих пір, як я вирішила присвятити себе Юншеан, я не можу залишатися тією ж Чжу Чаонімнь, яка вміла тільки розраховувати.
Лише коли я віддам усі свої сили, то зможу бути впевненим.
https://literna.net/uk/books/106-palats-pozolochenikh-klitin