Бань Шен похитав головою, його щока дёрнулася - видно було, як він стиснув зуби, — і недбало посміхнувся:
— Нет.
Лінь Вейся дивилась, як він з невгасимимим виглядом доїдає всю кашу, і тільки тоді прибрала тарілку.
У середу вдень мешканцям Нанцзя прийшло повідомлення від метеориції: сьогодні і завтра очікується тайфуну, всіх установ і шкіл про прохання вжити заходів. Гао Хан видав крик:
— Якщо дощ не піде, я просто згорю від спеки!
— Піди зі мною до торгового центру, треба щось купити, — сказала Лінь Вейся.
Ґао Хан відклав баскетбольний м'яч і покірно поніс за нею:
- Гаразд, нехай раб сяо Гау прислугововує пані.
Лінь Вейся стояла біля дверей і натягувала кепку, коли прийшло повідомлення від Бань Шена: він сказав, що зайнятий справами, і попросив її ввечері зайти до нього додому, знайти один документ, сфотографувати та відправити йому.
Лінь Вейся відповіла: « Добре».
У торговому центрі вона довго вибирала і нарешті купила тітки масажер для плечей, а ще деякі дрібниці. Гао Хан уже нил, що хоче чай з молоком.
Воєн Вейся штовхнула двері кафе — прохолодне повітря вдарило у обличчя, а Гао Хан відразу впав на диван і заткнувся в телефон. Вона стояла у каси і дивилася на плакати з новачками, роздумуючи про те, що замовити.
І тут знайомий, але вже майже забутий голос гукнув її:
— Линь Вэйся?
Лінь Вейся повернулася на голос і побачила туманне обличчя, але ніяк не могла згадати ім'я. Той, не злякався і відразу сказав:
— Це я, Чжун Лянхао! Ми з тобою в одному класі були на першому курсі.
— А, згадала Лінь Вейся, зрештою впізнала однокласника.
Вони обмінялися парою люб'язностей, потім Чжун Лянхао прийняв у офіціанта дві склянки фруктового чаю і, згадавши щось, сказав:
— До речі, як ти з тим хлопцем із "Шеньгао" у Бані Шена? Він тебе добився?
- А ти звідки знаєш... — У янтарних очах миттю охопила несподіванка.
***
Наступили сутінки, а небо було наче скинений у кондитерську сироп — густі й багнисті кольори розлились по м’якій небу. Лінь Вейся прийшла до дому Бань Шена і, згідно з його вказівками, пройшла в кабінет, знайшла документи із синім наклейкою, сфотографувала їх сторінку за сторінкою та відправила йому.
Будинок Бань Шена був великим, але порожнім. Коли Лінь Вейся висадилась, то помітила, що на яблучному та зеленому подвір'ї висаджується кущ кактуса - ніби той самий, який Бань Шен колись забрав у неї з рук.
Він все ще жив.
Бань Шен пересадив кактус у землю, і той міцно вкоренився, захищений землею та сонцем. Стіни кактуса стали товщі, а поруч виросли маленькі відростки.
Лін Вейся втішилася, знайшла на подвір’ї садовий шланг і полила кактус та всі інші рослини. Через велику кількість роботи і повній зосередженості вона незабаром намочила сукню і поспішала.
Після того як Лінь Вейся повернулася в будинок, піднялась на другий поверх і знайшла у кімнаті Бань Шена футболку та спортивні штани й пішла до душ.
Вона взяла його рушник, витираючи мокре волосся, але у ванній фена не виявилося, довелося шукати зовні. Вона нагнулась і відкрила одну скриньку за іншою, аж поки не знайшла білий фен.
Лін Вейся присіла на коточки, вже збираючись дістати фен, як погляд випадково впав на сусідню квадратну коробочку. Вона замерла, дістала її і відкрила.
У коробці лежала пошарова заколка у вигляді кошечки і дванадцять старих бібліотечних формул, на яких стояв її почерк: "Линь Вайся, 1-й клас" (А), 2 рік старшеї школи — « Убивство в татуюванні » Такукі Міцухіро); « Линя Вейсь, один клас А », другий рік старших класів — ''Вісіма день''.
Бань Шен зберіг всі формули з її почерком.
Заколка - у старшій школі Лінь Вейся, щоб ніхто не обговорював її вуха, носила довге волосся до пояса і ніколи їх не заколювала, але пряди коробочки весь час перешкоджали під час вечірньої самопідготовки, тому вона тримала в ящику коробку з оболочками.
Цю заколку з кішечкою, як пам'ятала Лінь Вейся, вона викинула в смітник біля задньої дверей під час одного зі уроків самопідготовки, тому що з неї облізла фарба.
Вона і уявити не могла, що Бань Шен підібрав її та зберігав до цих пір.
У класі вони мали спільний куточок читача, і кожного разу Лін Вейся залишала свій підпис. Невідомо, скільки книжок вона взяла і скільки формул заповнила, але Бань Шен таємно збирав їх усі.
Лінь Вейся дивилась на ці речі, задумаючись і в вухах задзвонили слова однокласника зі середньої школи. Чжун Ленґгао почухав голову: « А що ти, після першого курсу, перевівся? Одного разу прийшов той хлопець з "Шеньгао", Бань Шен, і почав розпитувати мене про тебе, навіть дарував".
Тоді Лін Вейся поступила в 13-річну школу, де з неї глузували і в новій школі ніхто не знав про її минуле. Так що Чжун Лянхао розповів тільки те, що знав про неї за першим курсом.
Він запитав, яких хлопців ти любиш. І я сказав: « Сильних, гарячих і енергійних».
Отже, тим чоловіком, в якого Бань Шен був таємно закоханий, була Лінь Вейся. Він знав, що вона любить солений лимон, знає, де живе, знав: коли вона не в дусі, вона зазвичай мовчить і тримає все у собі.
Оскільки Лінь Вейся дуже любив море, то з усіх сил організовував подорожі на узбережжя для того, щоб підняти настрій і організувати виступ групи.
Бань Шен завжди вважав: якщо Лінь Вейся любить сонячних, яскравих хлопців - він з усіх сил ховав свою внутрішню темряву, брав участь у спортивних матчах, бігав естафети, щоб вона могла на нього дивитися.
Якщо він не був тим, кого вона кохала, він намагався стати таким, яким вона хотіла його бачити.
Але після того як вони розлучилися перед вступом в університет, він занадто втомився, не витримав і знову показав їй похмурого Бань Шена, чиї почуття постійно пожирав внутрішній монстр.
Лін Вейся сиділа на коточках, дивлячись перед собою, і краплі сліз падали на старі формули. У день народження вона недбало пожартувала, що Бань Шен любить її з десяти років.
Тоді вона не сприйняла це серйозно, але виявилося, що це правда.
Значить, Бань Шен дійсно був закоханий в неї цілих 12 років.
Він ніколи про неї не забував.
Лін Вейся плакала, ніс її почервонів, все перед очима розплилося. Удалечині почувся шум — це повернувся Бань Шен. Побачивши її плачущою, він поспішав, швидко підійшов і, зауваживши, що вона тримає, зрозумів все.
Його висока тінь впала поруч, він присів перед нею на коточки, підняв руку, витираючи сльози дівчини, і спробував пошумітити, піднявши брову:
— Ого, у мене вже й особистого життя не залишилося?
- Ти неймовірно, надзвичайно дурний! А ще геній! — Лінь Вейся підняла обличчя і почала бити його кулаками по плечу, груди її важко зітхалася, голос тремтів: - Я сказала, що люблю сонячні та гарячі -- це була брехня.
На першому курсі Лінь Вейся була популярною, за нею бігало багато хлопців, але вона жила замкнуто і зовсім не думала про почуття.
Один хлопець говорив, що буде проводити її кожного вечора, втомився її вмовляти, навіть насильно оголосив всім, хто вона його дівчина.
Лін Вейся це набридло, їй претендувало таку поведінку, і вона прямо сказала тому худому хлопцю з довгою човняркою, який носив окуляри:
- Скажу напрямку - ти не в моєму смакі.
— А хто тобі подобається? - Не відставав він.
Лінь Вейся, якій набридли опити, холодно відповіла, вигадавши на ходу якогось іноземного актора:
— Мені подобаються сонячні та гарячі хлопці, які вміють грати в баскетбол.
Цей хлопець зрозумів насок і, отримавши відмову, розвернувся та пішов.
Любити когось означає любити без будь-яких стандартів. Це була просто відмовка, яку Лінь Вейся використала, щоб відвернути від набридливих усмішок. Тоді вона сама не знала, які хлопці їй подобаються.
Ніхто і не думав, що хтось сприйме це серйозно.
— Ну і що з того? Через таку дрібницю так розплакалась, - сказав Бань Шен, витираючи їй сльози пальцями і дивлячись на неї.
Нічого страшного, мені достатньо того, що я люблю тебе.
— Я хочу вибачитися перед тобою... - Лін Вейся недбало витерла сльози, ніс у неї почервонів, як у кролика.
Бань Шен забрав її чілку за вуха, виявляючи нескінченне терпіння:
— За що?
— Ну... за ту кашу, що я тобі вранці налила... Я... Я поклала туди дві ложки солі, одну зайві. Я навмисно, щоб тебе розлютити, — сказала Лінь Вейся, схлипуючи.
Вранці вона злилася, думаючи про те, що Бань Шена мала таємну любов, але виявилось, ніби ця дівчина була сама.
Чоловік тихо розсміявся, витер останню сльозу з кутка її очі і м'яко сказав:
— Я знаю.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno