Компанія сиділа на диванах. Лінь Вейся сиділа навпроти і озиралася в пошуках води, аж раптом перед нею з’явився склянка із водою, що ширяла. Вона підняла очі, це був Цзян Хен.
Вона посміхнулась і взяла його:
Дякую.
Поруч з нею прогнувся диван — Цзян Хен сів поруч.
Трохи відпочинивши, Цю Мінхуа дістав кілька листівок і плескнув ними по столі:
— Нас тут чоловік вісім. Ось список розваг, вибирайте хто що хоче.
Всі почали гортатись: хтось хотів адреналіну — лижі чи снігоходи, закохані вибирали повільні прогулянки на повітряній кулі.
Цзян Хен простягнув їй листочок і серйозно запитав:
- Що хочеш?
— Сніжні бамперні машинки, — зуміли відповіла Лінь Вейся.
Напевно, тільки вона обрала б цю дитячу забаву. Вона дуже втомилася і хотіла чогось легкого.
Мен Цзи відразу підскочила:
- Я теж! Сяйся, пішли разом!
— І я з вами, і ви будете на фото, — сказав Цзян Хен, взявши ручку та поставив галочку.
У цей момент пролунав різкий металевий звук, схожий на тертя зубчастих коліс, з іскрими.
Бань Шен зі гуркотом кинув срібну запальничку на стіл. Всі замовкли. Цю Мінхуа обернувся, притиснувши руку до грудей:
— Бань-е, ти мене налякав.
— Слабак, — ліниво кинув він.
Невдовзі після цього дівчина, одягнувшись у сливову сукню і високі чоботи, спускалася вниз.
Це був Ші Лі. Вона виходила з густого аромату духів.
Бань Шен сидів на підлолотнику дивана, поклавши одну ногу на підлогу, розстебнувши куртку, відкинувся на стіну і прикрив очі, визираючи втомленим.
Ші Лі сіла поруч з ним. На них спрямували дуже незначні погляди.
Це було схоже на заяву прав.
Тільки Мен Цзи мовчки закотила очі.
Ши Лі, дивлячись знизу вгору на Бань Шена, сказала:
- Ти ж казав, що приїхав сюди кататися на лижах. Я піду з тобою. Кажуть, ти відмінно катаєшся. Навчиш мене? — Вона запитала м'яким голосом.
Ши Лі рідко принижувалася до таких просьб - зазвичай на вечірках вона сама давала хлопцям від воріт поворот. Але з Баню Шеном все було навпаки.
Якби він був на місці будь - якої іншої вродливої дівчини, вона так ніжно розмовляла з ним і, мабуть, пом’якшилась б.
Але Бань Шен виглядав як справжній серцеїд, і його серце було кам'яне. Він байдужо ковзнув поглядом по обличчю Ші Лі і холодно відповів:
- Побачимо.
Вони відпочили п’ятнадцять хвилин і вирушили в дорогу. Бань Шен не поспішаючи йшов позаду, Ші Лі постійно слідувала за ним.
Цю Мінхуа щось говорив йому, але Бань Шен слухав розсіяння, поглядаючи вдаль.
Лін Вейся підійшла до машини і хотіла відкрити дверцята, але Цзян Хен вже відчинив її перед нею. Їх погляди зустрілися - вона посміхнулася, по губах можна було прочитати "дякую". Цзян Хен похитав головою.
Машина трощилась. Бань Шен більше не дивився в ту сторону, але у душі піднялася хвиля роздратування.
Він повернувся до Ши Лі, все ще стоючої поряд, і холодно сказав:
- Не йди за мною. Ти ж з Цю Мінхуа приїхала?
На гірському курорті Ші Лі вибрала фіолетовий костюм, довго крутилася перед дзеркалом, поправлялачі зачіску.
Бань Шен сидів на низькій пластиковій лавці і дивився в телефон, навіть не думаючи переодягатися.
Він прогорнув усю сторінку новин, аж поки погляд не зачепив одну - десять хвилин тому Цзян Хен оновив стан: [Катаємося на бамперних машинках he]
До посту додавалося фото: на засніженому схилі стояли три машинки, на крайній сиділа дівчина в білому пальто, видно були тільки пів-лица і довге чорне волосся, м'які блесті на сонці. Лінь Вейся була витонченою, коли надихнула шия і затилка.
Бань Шен прищурився, його щелепа здригнулася. Він різко встав.
Цю Мінхуа якраз підрахував гроші в касси, коли побачив, що Бань Шен швидко вийшов:
— Бань-е, ти куди?
— У справі, — кинув він.
На вулиці було тихо, тільки час від часу перелітали з дроту на дерево сніжинки. Коли Бань Шен підійшов до майданчика з машинками, він здалека побачив Цзян Хен крутиться навколо Лін Вейся, а Мен Цзу носить за ними із сніжками.
Лін Вейся сиділа в машинці і, сміючись, ухилялася від атаки Мен Цзи, але сніжок все ж потрапив у комір.
Цзян Хен зупинився, нахилився і стяхнув сніг з її коміра. Ветер підхопив пряди її волосся, що доторкнулася його руки.
Бань Шен стояв у віддалі і дивився. Незадоволення було написано на його обличчі. Він не підійшов, затиснув сигарету в зубах, набрав номер і, повернувшись спиною, зробив дзвінок.
Він не бачив, як Лінь Вейся трохи відірвалася від Цзян Хена.
Поговоривши по телефону, Бенй Шен пішов додому.
Лінь Вейся і Мен Цзи вже розігралися не жартома, як раптом зайшов співробітник і з вибаченнями сказав, що майданчик тимчасово закривають.
Мен Цзи обурилися:
- Що це за новини? Ми купили квитки на три години, а пройшов лише годину!
Ми повернемо вам усі гроші і два дні подаруємо карти у нашому курорті. Приносимо вибачення, — соромливо сказав співробітник.
Мен Цзи хотіла сперечатися, але Лінь Вейся зупинила її:
- Він лише виконує наказ. Ходімо завтра повернемося.
Їм довелося піти. Коли Лінь Вейся повернулася в будинок, вона увімкнула телевізор і вибрала фільм. Мен Цзи пішла нагору відпочити, а Цзян Хен залишився сидіти поруч.
Вона дивилася фільм, як раптом ззаду роздалися ледачі кроки, і в полі зору з'явилася рука, засунута в кишеню джинсів, а потім і обличчя Бань Шена.
- Ти так швидко повернувся? — запитав Цзян Ген.
Бань Шен сів навпроти Лін Вейся, відкрив пляшку води і, навіть не дивлячись на нього, холодно сказав:
— Ага. А ви?
« Нас попросили піти, — сказали вони, що майданчик закрили », — з жалем потиснули руки Цзян Хен.
Бань Шен нічого не відповів, нахилився, взяв дві серветки і витер руки.
У просторій кімнаті залишилися тільки вони троє. В повітрі витікала дивна, ледь помітна напруженість, а з появою Бань Шену вона стала більш відчутною - між двома хлопцями пробігла невидима іскра.
Лінь Вейся почувала себе незручно, на неї давило якесь напруження.
На щастя, невдовзі інші почали повертатися. Усі розселилися на дивані, їли фрукти і наввипередки розповідали кумедні історії, які приєднувалися з ними на прогулянці.
Незабаром настав час вечері. Приготувати зголосилися Лінь Вейсь і ще одна дівчина, а Цзян Хен також запропонував допомогти. Решта лише переглянулася з явним сумнівом.
— Друзья, можна на замовлення? - Хтось запитав.
— Звичайно, якщо я вмію це готувати, — відповіла Лінь Вейся, бере ручку і аркуш паперу.
Всі наперебій почали називати страви. Хтось сказав, що йому байдуже, інші запропонували кожному, хто вміє готувати, зробити свою коронну страву, щоб розвантажити Лін Вейся та іншу дівчину.
Ші Лі, згадавши щось, звернулася до Бань Шену, який весь цей час мовчки сидів на дивані, але його присутність була незаперечною:
— Бань Шен, я чула, ти відмінно вариш суп. Може, покажеш майстер-клас?
На мить запанувала тиша. Лінь Вейся ще більше стиснула ручку, але помедливо продовжувала записувати замовлення.
— Сестра Ши, я знаю Бань-е багато років, але ніколи не бачив, щоб він комусь варив суп. Давай я краще зварю тобі, йде? - Весело втрутився Цю Мінхуа.
Усі почали насміхатися з нього, говорячи, що він занадто самовпевнений і Ши Лі не в його смакі. Ші Лі почервоніла і почувалася незручно, бо зрозуміла, що зморожила глупоту.
Лінь Вейся знову перенесла список голосів і запитала:
- Ще хтось хоче додати?
Ніхто не відповів. Вона вже збиралася прибрати ручку, як пролунав низький голос, ніби адресований їй:
- Говіна сельдереем.
Серце пропустив удар. Бань Шена був прикутий до неї. Лінь Вейся не підняла очей, швидко дописала страву і віддала список Цю Мінхуа для того, щоб той купив продукти.
Спустилася ніч, запалися зірки, зовні завівав вітер. Усередині було світло, то й справа доносилися сміх і крики гравців.
Лінь Вейся та інша дівчина ходили на кухню. Цзян Хен зняв пуховік і зайшов допомогти - в білому светрі та срібних окулярах він виглядав елегантно.
Він допомагав мити овочі і виносити сміття, робив все акуратно та ретельно.
Невдовзі інша дівчина вийшла за джемом, і на кухні залишилися тільки Лінь Вейся та Цзян Ген. На плиті булькав суп, в кімнаті було тихо.
Лінь Вейся знайшла ручку і заколола волосся в неброго пучок, помила руки й почала нарізати моркву тонкою соломою.
— Мені здається, ти не в дусі, - зауважив Цзян Ген, змітаючи сміття зі столу.
— Правда? — слабо усміхнулася вона.
Кухня знаходилася в далекому кінці, поруч з драбиною, і всі звуки зовні були добре чутно.
Ши Лі з м'яко запитав:
- Ти піднімаєшся?
— Ага, — відповів холодний голос.
Рука Лінь Вейся дрознула, вона переклала нарізані овочі на тарілку. Коли вона повернулася, то відчула, що фартух ослаб — очевидно, розв’язав вузол ззаду.
Вона хотіла помити руки і зав'язати його знову, але Цзян Хен крокнув ближче, потягнув за кінець зв"язки і, посміхнувшись, сказав:
— Давай я помогу.
Він стояв поруч, і Лін Вейся відчувала, що за ними хтось спостерігає через кухонні двері.
Цей погляд був немов щільна сітка, яка обволікала їх і розглядала кожен рух. У неї затікали плечі, на шкірі виступала іспанка.
Пройшла вічність.
— Завершено, — тихо сказав Цзян Хен.
Вона видихнула з полегшенням і глянула в бік дверей - на сходах мілина тінь, можливо, їй просто здалося.
Потім нагорі розступилися кроки і стемніли.
Невдовзі дівчина повернулася з джемом, а Цзян Хен вийшов викинути сміття.
Вона відкрила банку, зачерпнула ложкою і підморгнувши Лінь Вейся, прошепотіла:
- Знаєш, що я щойно бачила? Бань Шен і Ши Лі піднялися разом. Цікаво, вони в одну кімнату зайшли? Я зараз засічу час, скільки вони там пройдуть.
Лінь Вейся лише трохи повела кутками губ у відповідь. Дівчина була бійкою і, крім пліток про Баня Шена, почала розповідати різні пікантні історії про інших.
Вона навіть засікла час на телефоні — скільки Бань Шен і Ши Лі пробудяться зверху.
Тікання таймера діяло на нерви, але Лінь Вейся не подавала виду, тільки прискорила рухи, хоча й відволікалася і мало не зрізалась ножем.
Коли все було готово, на кухню почали заходити гості - хвалили Лінь Вейся, допомагали виносити страви.
Закінчивши, вона помила руки, взяла одну з страв і вийшла з кухні якраз в той момент, коли зі сходів спускався Бень Шен.
На ньому була чорна вільна жирка, руки в кишенях - весь вид викликаючого. На ключиці виднівся пластир, який не змивав.
За ним йшла Ші Лі з яскравим макіяжом.
Хтось помітив пластир і багатозначно посміхнувся:
чим ви займалися? Ви ж пропали на 40 хвилин.
Лінь Вейся стояла нерухомо, зустрівши його погляд. Ззаду підійшов Цзян Хен, взяв у неї блюдо і сказав:
— Дай я, гаряче. Пойдём.
— Дякую, — тихо відповіла вона.
Вони проїхали повз, направившись у вітальню.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno