Виходячий кадик Бань Шена повільно ковзав вгору і вниз. Він уже зібрався щось сказати, як в кишені штан завивав телефон.
Доставивши його, Бань Шен кивком вказав Лінь Вейся, щоб вона спускалася першою.
Лінь Вейся кивнула і пішла вниз. У холі вона згорнула в лівий коридор, де знаходився кабінет із табличкою « Бамбуковая роща». Біля входу її погляд заволокла похила гілка сакури. Вона увійшла і, побачивши вільне місце, сіли.
Ледве вона влаштувалася, як поруч звідки-небудь викинула чиєсь голова - вона здригнулася.
Це був той самий хлопець, який раніше гірко зітхав, оплакуючи втрату богині. Він подався вперед і запитав:
- Лінь Вейся, я вперше бачу тебе за межами університету.
- Невже все настільки серйозно? — розсміялася Линь Вэйся.
- Ще й як! Ех, шкода тільки, що сьогодні богиня вперше сидить поруч зі мною, але ...
Хлопець був в окулярах, виглядав досить інтелігентно, але тарамірив без умлянку, весь час кричав, і навіть зазвичай стримана Лінь Вейся мимовільно посміхнулась.
Бань Шен, спустившись після дзвінка, застав цю картину. Він стояв, засунувши руки в кишені, з кам'яним обличчям дивлячись на них.
Очкарік підсів до неї майже впритул, голова мало не торкалася голови Лінь Вейся, очі горіли, і він без умолку щось їй втирав. Ліній Вейся слухала зосереджено, її довгі вії злітали і опускались, і здавалося, кожне їх рух проникало до самого серця окуляри.
Цей чоловік вже зазирнувся, але раптом відчув щось не так - чиєсь пристойне ставлення буквально згорнув його, що призвело до холоду по спині.
Він різко обернувся і зустрівся поглядом з Бань Шеном.
Бань Шен мовчав, але його погляд, повний давньої сили, змусив окурика поїдатися. Той поспішно встав і переселився на інше місце.
Лінь Вейся, зовсім не помітивши того, що трапилося, відчула темну тінь поруч з нею і посміхнулась сказала:
- Ти прийшов.
— Ага.
Компанія недовго базікала, як раптом увійшла офіціантка з приладами. Лінь Вейся задумалася, і її сусідка зліва, яка все бачила, легонька доторкнулась її руки та прошепотіла:
- Той, кого ти хочеш завоювати, він такий страшний! Я навіть боялася дивитися на нього.
Лінь Вейся розгублена, потім похитала головою і твердо сказала:
- Він зовсім не страшний. Він чудовий.
Цей епізод швидко забувся, коли почали подавати страви. Бань Шен, відкинувшись на спинку стільця, неквапливо ошпарив посуд. Тарілка і палички Лінь Вейся вже були підготовлені їм заздалегідь. Вона взяла палички і хотіла взяти їжу, як раптом їх вхопили.
Бань Шен, не піднімаючи голови і продовжуючи пити суп, лівою рукою простягнув її палички офіціантці і сказав:
— Заміните.
— Добре, — відповіла жінка.
Лінь Вейся уважно подивилась на одноразові палички і помітила, що вони зазубрили його. Він побоювався, ніби вони поранять їй руку.
Коли вона зрозуміла це, то усміхнулася. Який же він страшний? Він найкращий.
Вона сама знає, який він хороший.
Люди швидко заповнили стіл. Лін Вейся повільно жувала стручок фасолі і помітила, що Бань Шен двічі потягнувся до смаженої зелені, а чотири рази - на тушенької яловичини з горошем.
Вона була впевнена, що це його улюблені страви.
Поворотний круг столу крутився, і страви пропливли мимо. Лінь Вейся, прикриваючи очі, дочекалася, поки потрібна страва опиниться прямо перед Бенй Шеном.
Вона натиснула на скляне коло - він зупинився.
Бань Шен вже хотів налити собі води і, здається, не збирався брати їжу, як раптом помітив, що всі за столом дивляться на нього. Він здивовано підвів брову.
- Ти не їстимеш? — Линь Вэйся нахилилась до нього.
Він підняв брови:
- Що таке?
— Ось це блюдо. Я бачила, ти брав його чотири рази.
Бань Шен опустив очі і зустрівся з твердим, рішучими поглядом. Зрозумівши, що вона має на увазі, він посміхнувся, і в грудях щось тремтіло:
— О.
І щоб підтримати її, він поклав собі цієї страви. Коли він закінчив, Лінь Вейся прибрала руку з кола. За столом піднявся незадоволений гул, почулися жартівливі образа:
- А нам що залишається? Це що, годування для неодружених? Сыти, сити, я більше не хочу!
- У-у-о, богиня Лінь, ти при всіх сказала, що домагаєшся його. Спочатку я не повірив, але тепер вірю.
— Вейся, ти така мила! Ти не думала, що Бань Шен міг просто полінуватись повертати коло і взяв те блюдо, тому що воно виявилося під рукою?
Під сміхом і висміювання обличчя Лінь Вейся почало рожевіти, ніби розпускається квітка. Вона хотіла провалитися крізь землю.
Після вечері компанія вийшла з кабінету "Бамбукова роща" і вирушила в район відпочинку, щоб пограти у карти. Вони сіли один за одним.
Бань Шен, спершись ліктем о підлолотник дивана, ліниво линув телефон. Коли Лін Вейся побачила, що інші беруть напої, вона теж стала і пішла слідом.
Підійшовши до ряду холодильників, вона відчула потік холодного повітря і поїдалася - вона ніколи не розуміла, чому хлопці люблять пити крижані напої взимку.
Відчинивши дверцята холодильника, вона замислилась і згадала про те, що Бань Шен любив колу у синій банку — « Пепсі».
Лін Вейся взяла синю банку « Пепсі» і зачинила холодильник. Вона глянула на хлопця на дивані - він сидів до неї спиною, бачився тільки затилок, плечі злегка опущено, поза звичайною небрежною.
Цікаво, чи любить він її до цих пір.
Вона дивилася на краплі вологи на синій банк і раптом згадала безліч епізодів зі старшої школи.
Подруга, помітивши, що Лінь Вейся стоїть на місці і замислилася, плескнула її по плечу і розсміялася:
- Де ти витаєш?
Лін Вейся взяла банку коли і сіла поруч з Бань Шеном. Ледве вона наблизилася, як відчула його холодний, терпий запах чорного дерева.
Їхня одежа була прикута. Бань Шен, роздратовано дивлячись в телефон, вже хотів вийти з програми, як раптом...
Поруч пролунав звук - не різкий, ніби хтось важко відкривав банку.
Він покосився і побачив, як Лінь Вейся намагається відкрити банку коли. Їй це не вдавалося - кільце для відкривання зламалося наполовину, і біла піна хлинула назовні, затоку її руку.
Його темні очі вловили перелітну посаду на її обличчі.
У нього засмоктало під ложкою.
Кадик Бань Шена тренув, зігнувшись вгору і вниз.
Лінь Вейся тихо зітхнула, подумавши, що навіть банку коли не може відкрити. У полі зору з'явилася рука з розкрито видимими блідо-блакитними венами.
Бань Шен взяв кілька серветок, з недбалою грузкою опустив підборіддя, але руху його були ретельними і старанними. Його довгі пальці переплелися з її білою рукою, холод торкався теплого дотику, вони рухалися, то доторкаючись, те відірвавшись один від одного.
Деякі спогади не забуваються.
Бань Шен, не соромлячись проговорив, низький голос пролунав у самого вуха:
— Дурная.
— У мене перше місце на спеціальності, — тихо заперечила Лінь Вейся.
Бань Шен посміхнувся і нічого не сказав. Розумна вона розумна, ось тільки в коханні - дурниця.
Вони сиділи на дивані, граючи в ігри. Раптом Лінь Вейся потягла Бань Шена за рукав і показала, що треба підніматись нагору.
Компанія, повна енергії, готувалася грати до ранку, а Лін Вейсь вже почала клювати носом.
Бань Шен піднявся, залпом допив залишок колу і, взявши телефон, відійшов від дивана. Лінь Вейся, перекинувшись кількома словами з однокурсниками, пішла за ним.
У номері стало значно тихіше. Вставивши картку в замок, вони включили тепле світло. Кондиціонер знову загудів.
Бань Шен підійшовши до вікна, розсунув жалюзі — всередину вдерся вологе холодне повітря, і у кімнаті стало свіжіше.
Лінь Вейся зняла пальто і зібралась прийняти душ. Вона увійшла до ванної, щоб перевірити температуру води. Звідти донісся шум льодячої води, в тиші кімнати звук здавався приглушеним.
У Бань Шена запершило в горлі. Він вже зібрався вийти на балкон, щоб покурити, як раптом почув, що Лін Вэйся його кличе.
Подумавши, що сталося щось серйозне, він кинув сигарети і запальничку на стіл, напружився і швидкими кроками попрямував до дверей у ванну.
Але як тільки він підходив, двері відчинилися, і Лінь Вейся, що поспішає вийти, не зауваживши його, врізалася йому в груди.
Обличчя Бань Шена поморжело. Він схопив її за зап'ястя і запитав:
- Що сталося?
Він сам не помітив, як від хвилювання стиснув її руку занадто сильно. Лінь Вейся стало боляче, але вона мовчала. Поглянувши в очі Бань Шена, вона зрозуміла - він злякався, що з нею щось сталося.
— Все гаразд, — сказала Лінь Вейся. Хоча Лінь Вейся трохи соромилася, я просто зайшла перевірити температуру води. Але потім подумала - може ти спершу приймеш душ? Хочеш?
Її очі були прозорими, у зіницях відбивалась фігура хлопця - вона питала абсолютно серйозно.
Вона думала, що так і роблять люди - бути щирою, поступатися йому у всьому. Це було її виявом любові, хоча вона робила таке вперше.
Тонкиї повіки Бань Шена здригнулися. Він прикупив внутрішню сторону щоки, вени на шиї злегка здулися. Зрозумівши, в чому справа, він одночасно розсердився і знайшов це кумедним.
Вперше він бачив, щоб дівчина так досягала хлопця.
Смішно і якось дивно.
Бань Шен опустил очі на Линь Вейся. Вона дійсно сильно змінилася, і в старшій школі вона була холодною, недоступною, навіть замкнутою.
Тепер же вона вносила більше сонця, її характер став світлішим. Лінь Вейся посміхалася частіше, намагалася висловлювати свої почуття, а не тримати все в собі.
Як зараз, вона наважилася при всіх сказати, що добивається його і намагалась помітити, як він любить їсти.
Бань Шен дивився на неї. Ліній Вейся зняла пальто і залишилася в чорному облеганому светрі. Дві півмісяці вигнуті ключі біліли на грудях, погляд ковзнув нижче - вишуканий згин, під тканиною вгадувався білий бюстгалтер, а сині джинси щільно обклали бедра.
Думки роззадорiвали.
Вони стояли дуже близько, і він знову вловив її запах - стиглий, солодко, персиковий.
Волосся Лінь Вейсь злегка намокали від води і були зібрані в пучок. Шия була білою і довгою, якщо сильно стиснути її, то через мить на шкірі залишаться червоні сліди.
Вона дивилася на нього знизу вгору, очі вологі, чисті, і в них читали бажання - її хотіли підкорити.
Бань Шен дивився на неї, і тінь в його погляді сміялася одна інша. Щось примітивне, фізичне прокинулося в ньому і зупинити це було неможливо - бажання захопити її ставало дедалі сильніше.
Погляд Бань Шена здавався Лін Вейся страхітливим, серце стисалося. Вона відчула, як його рука, яка стискала її зап'ястя, повільно розтиснулася, а широка долоня ковзала до неї талії. По тілу пробіг гарячий струм, що лоскотно й обпалювало його.
Не встигла вона опам'ятатися, як Бань Шен привезнув її за талію до себе, притиснувши до одвірка. Його нога накрила її коліна, вони притиснулися ще темніше - їхні тіла щільно зіштовхувалися.
Ззовні все ще йшов дощ, і краплі глухо стукали по даху. Усередині була повна тиша.
Було чути тільки їх дихання.
В роті пересохло.
Бань Шен дивився на Лінь Вейся, і в ньому знову проникла та сама гола, розв'язка манер. Він хрипло запитав:
— Линь Вэйся, ты що, ловиш мене на гачок?
Лінь Вейся нервувала, але з усіх сил намагалася зберегти спокій і кивнула, хоча голос тремтів:
— Да. Потрапиш?
Бань Шен, здається, говорив на видохі — від цього голосу кістки плавалися. Він ковзав очима по її фігурі, і в його насміливих очах читався: « Подивіться, як тобі це вдасться".
Він посміхнувся:
— Подумаю.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno