Лін Вейся сиділа поруч з Бань Шеном. Він махнув рукою, і склянка з алкоголем відразу замінила його на молоко.
Хтось з присутніх посміхнувся:
- Ну все, тільки Бань-е здатний в барі роздобути молоко.
Після того як її келих замінили на молоко, ніхто не наважився вдарити її посуд, та і всі в залі вже зрозуміли - не варто пригощати її алкоголем.
Бань Шен не сказав ні слова, але всім було ясно: між ними щось сталося.
Навіть якщо зараз нічого немає, то раніше напевно щось зв'язувало.
Світло різав очі, Бань Шен повернув голову, і атмосфера між ними стала трохи вільнішою. Його губи наблизилися до вуха Лінь Вейся, гаряче дихання обпалювало шкіру - вологе і тепліше, Лінь Вейсь інстинктивно з'їдалася і відчув щоки.
— Не пий чужим алкоголь.
Бень Шен сказав, що відлучився — його запросили грати. Лінь Вейся сиділа поруч, щоб не захотіти в них грати. Але вона ніколи не забула, чому прийшла сьогодні до Бань Шена: « Чому він змінив свою професію? »
Але кожного разу, коли Лінь Вейся відкривала рот, її перебивала Ші Лі, яка знову сіла поруч.
Бань Шен відчував себе як риба у воді серед цієї кутерям і розваг. Було видно, що він не налаштований на серйозну розмову - він все грав.
Він витягнув із пачки сигарету, затиснув її в зубах, на шиї здулися вени, він опустив голову і почав шукати запальничку. Раптом перед ним з’явилася рука блідого манікюра, на відкритій долоні лежала срібна запальничка.
- Ти минулого разу залишив мене, забув? — сказала Ші Лі тоном, де зв’язалася близькість за буденними словами.
Лін Вейся підняла повіки і кинула погляд - так, це дійсно була запальничка Бань Шена, срібний zorro з вигравованими літерами « Ban».
— Дякую, — тихо відповів Бань Шен.
Він взяв запальничку, корпус клацнув, сигарета запалилася, і сіро-білий дим вирвався з його тонких губ, поплив в сторону Ши Лі. Лін Вейся також надихнула трохи — в носу заскупувало.
У наступну секунду Ші Лі сказала:
— Ти такий набридливий, чи не можна менше палити?
Бань Шен підвів очі і подивився на неї.
Лін Вейся сиділа поруч, ні секунди більше вона не хотіла тут залишатися. Повітря було сните, душне.
І вона ніяк не могла зрозуміти, що Бані Шена на боці Ши Лі є попередженням чи фліртом?
Лінь Вейся раптово піднялась, підійшла до вікна і відчинила його - всередину вдерався свіже, вологий та холодний повітря.
Вона притулилася до стіни і втупилась на хлопців, які гралися у блард. Кілька партій вона спостерігала, а заодно і трохи звисла в думках.
Через мить до неї підійшов хлопець - на вигляд інтелігентний, високий і стрункий. Він простягнув Лінь Вейся коктейль і, посміхнувшись, вимовив:
— Якщо я скажу, що вже бачив тебе раніше, то чи ти думаєш, ніби це занадто банальний початок?
Лін Вейся поспішала, але посміхнулась у відповідь:
— Да. Але де ми могли зустрічатися? — запитала вона.
— На благодійній акції на першому курсі - ми відвідували центр психологічної допомоги важким підліткам, я теж був одним з волонтерів, — посміхнувся хлопець.
Це був той, хто раніше прийняв Лінь Вейся за нешкідливу білу квітку і хотів витягти її з незручної ситуації.
Ліній Вейся прийняла простягнутий келих, але пити не стала:
- Ось що.
— Мене звати Цзян Хен, я теж з Пекінського університету, але не з психологічного факультету. Мені завжди було цікаво: такі, як ви - психологи, що ви бачите людей наскрізь? Виходить, перед вами такі прості смертні, як я, зовсім беззахисні? - Хлопець сором'язливо почухав затилиць.
Лінь Вейся постукала пальцем по скляному келиху і виправила:
— Ми психотерапевти, а не екстрасенси.
Цзян Хен розсміявся, потім вказав на щойно поставлений келих і сказав з легкістю в голосі:
- Хочеш спробувати? Цей коктейл має дуже гарну назву — « Перспективний ангел».
— Добре, — відповіла Лінь Вейся, дивлячись на келих.
Вона осушила келих, розмова протікав досить непримушено. Хлопець приніс їй ще один, але вона вже хотіла відмовитися, сказавши, що не буде більше пити і збирається додому, як раптом пролунав голос - похмурий, низький і явно незадоволений:
— Линь Вэйся, иди сюда.
Вона підняла очі, і Бенель Шен стояв неподалік. Якщо їй не здалося, вираз його обличчя був далеко не радісним.
- Вибач, у мене деякі справи, я піду.
Лінь Вейся поставила келих і пішла за ним. Бань Шен попрямував до лівої стіни, де була двері, — він нахилив голову і пірнув всередину.
Вона пішла за ним. Усередині була маленька кімната з крихітним диваном і столиком, на якому горіла лампа, яка випромінювала тепло.
Але було досить темно.
Лінь Вейся подумала, що Бань Шен нарешті готовий поговорити, і інстинктивно потягнулась до вимикача на стіні, але несподівано широка рука покрила її руку.
Пальці стисувалися, але не могли шевкнутись — вони торкнулися довгих кісток пальців і тремтіли по тілу. Бань Шен притиснув її руку до стіни, примусив її всім тілом, і хвиля його владної аури накрила її, гарячий жар розлився по шкірі.
В іншій руці він тримав келих з великою кількістю льоду, злегка струшив - лід гукнув об стінки скла.
Темний, як смола, погляд склався злістю, він підняв очі і пильно подивився на Лін Вейсь.
У неї болить серце.
Лід у склянці повільно танув, і ззовні скло покривало вогкої. Бань Шен підніс келих до її блідої особи.
Край келиха ковзав по ніжній шкірі, незабаром все обличчя дівчини стало вологим, краплі стекло вниз.
Холодний келих торкнувся її очей, потім перемістився до губ і нарешті - на м'яке місце за лівим вухом. Його рухи були впевнені і повні двозначності.
Справжній гравець.
Це вже не було схоже на час старшої школи, коли вона прокидалася від спеки і раптом відчула, як холодний напій « Сніговий лимон з 7UP» торкається її щоці, а піднімаючи очі на ледачий сміючий погляд.
Тепер Бань Шен просто фліртував.
Їй стало холодно, Лінь Вейся напружилась, стиснувши пальці ніг, а місця, яких торкнувся келих, покрилися іспанкою, тіло тремтіло.
- Ти мене слухала?
Голос Бань Шена був хрипло-холодним, дражним і владним. Він опустив голову, не торкаючись її, але цей погляд обпалював і по тілу розлилася тривога.
Вона все ще не могла побачити, що за татуювання у нього на ключиці - якась тварина, яка притаїлася на шкірі, давала його суворому обличчю дивну і привабливу красу.
У порівнянні з минулим, нинішній Бань Шен був ще більш незбагненним: всі навколо були лише іграшками в його руках.
І все ж, дивлячись на це обличчя, Лінь Вейся мусила визнати: при новій зустрічі вона тільки більше закохалася в нього. Один його рух - і її почуття злітали та падали у замішання.
Він сам був живим втіленням фрази з книжки: « Фугура рівня тузи - якщо один раз перемішав колоду і витягнув її знову, то вона стає лише небезпечнішою».
Лін Вейся подивилася на нього і запитала:
— Та дівчина зовні - твоя подруга?
— Нет, — насупився Бань Шен.
Можливо, Лінь Вейся була занадто п'яна - її мозок на секунду завис, вона втупилася на його обличчя і, не думаючи, що не зможе контролювати себе, привила на курки та поцілувала його.
Лін Вейся цілувалася рідко, її техніка була невмілою - губи м'яко торкалися його губ, потім прилили, язичок боязко намагався проникнути всередину, але наткнувся на перешкоду зі сомкнулих уст і зубів.
Він не відповідав. Стояв з нахальним виглядом, трохи схиливши голову, ніби поблажливо підлаштовуючись під неї.
Дозволяв їй цілувати себе.
Але не відгукувався.
Вона відчувала себе дитиною, яка випрошує солодощі.
Пальці, які стискали комірець його сорочки, трохи ослабли і зм’ята тканина потроху розгладилася. До Ліні Вейся почали повертатися відрізання — вона відчувала себе ображеною і розчарована, а по тілу розлилася дрібний колючий біль. Вона вже зібралася відімститись, як раптом...
Над нею нависла тінь. Бань Шен підняв руку і стиснув її підборіддя - його пальці, щойно могутні келих з льодом, були крижаними. Коли вони торкнулися її шкіри, Лінь Вейсь здригнулася від холоду.
Його губи накрили її - м'яке тіло доторкнулася, він злизнув крижану вологу з її губ, вдосконалив поцілунок і наступив.
Лінь Вейся повністю опинилася у владі його рук, притиснута до стіни. Її пальці випадково наткнулися на вимикач, і світло заморгував, відбиючись у його чорних очах.
Його обличчя нахилилося до її шиї, гаряче дихання обпалювало шкіру, губи легко торкалися шиї - було нестерпно лоскоче, Лінь Вейся інстинктивно відкинулась.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno