Члени середньої ради групами перевіряли парти, заглядали в кожен куточок і зрештою вилучили більше десятка телефонів та знайшли шкарпетки Цю Мінхуа, сховані у скрученій шухляді.
Лао Лю від люті навіть вуса зависли:
- Дивись, твої шкарпетки вже від воні задубелі! Ти що, школу за свій будинок вважаєш?
« Школа — мій дім, всі люблять його, це ви самі говорили, без умолку відшуковувався Цю Мінхуа.
Лао Лю поперхнувся і не знайшов що відповісти, махнув рукою і наказав учням швидко заходити.
Лю Сіпін викликав чотирьох учнів дошки, кожному дав по металошукачому і почав перевіряти наявність мобільних телефонів.
Лінь Вейся теж викликали. Їй дісталося четверта група, якраз та, де був Бань Шен. Стоячи на сцені, крізь натовп вона дивилася в його сторону.
Цю Мінхуа і стояти не вмів спокійно, він витягнув шию й без умолку базікав з Баня Шена, який стояв, притулившись до стіни, зі відсутньою зовнішністю та повільно пив свою колу.
Мабуть, Цю Мінхуа занадто багато трепався, тому що Бань Шен, тримаючи банку з колою, постукав по ній вказівним пальцем і кинув на нього холодний погляд, після чого той миттєво замовк.
Лінь Вейся перевірила одну пару за партою, друга виявилася якраз Лі Шенжань. Побачивши її, вона закричала від роздратування і демонстративно викинула книгу на стіл, привертаючи увагу інших.
Лі Шенжань пристосувалася до свого твердження і слухняно розсунула руки.
Вираз обличчя Лінь Вейся не змінився. З металошукачем в руках вона нагнулася і провела їм по плечах, рукам талії Лі Шенжань — нічого не показував.
Від Лі Шенжань виходив солодкий аромат парфумів, вона дивилася на Лін Вейся з самовдоволеним виглядом, інші навколо посміялися.
Але коли Лі Шенжань вже хотіла сісти, Лінь Вейся утримала її, присіла і провела приладом по її ногах. Пі-пі-пи - пролунав різкий металевий звук.
Лін Вейся подивилася на неї в упор. Вона зітхнула і нагнулась, дістала від взуття телефон та зі гуркотом кинула його у кошик.
Лінь Вейся продовжувала перевірку одного за одним. Коли черга дійшла до останнього в групі, перед нею з'явилася широка чоловіча груди, а на лівій стороні блищав піктограма з назвою "Бань Шен".
Бань Шен стояв перед нею, засунувши руки в кишені, з ледачим виглядом. Лін Вейся стиснула великий палець на ручці приладу, зробила крок вперед - відстань різко зменшилась і вона відчула мовчазний тиск.
Вони обидва мовчали.
Хлопець автоматично розвів руки, Лінь Вейся провела приладом з його плечей, спині, ледь доторкнулась бока і вже хотіла вимкнути живлення.
Але тут пролунав низький, трохи хриплий голос, абсолютно спокійний:
— Поблажка для мене?
Лінь Вейся довелося взяти себе в руки і заново перевірити його. Вона стояла прямо перед ним і, повертаючись, сканувала його талію й ноги — вони стояли дуже близько.
Вона відчувала знайомий холодний дерев'яний запах від нього, щокою ненавмисно доторкнулася його футболки, ніби током вдарило, але він ніяк не відреагував, вигляд у нього був зовсім незгасимий.
З боку їх поза виглядала майже як обіймі, але Бань Шен не дражнив її, як раніше, не відпускав пошматованих жартів, наче безшубашній хуліган.
Вираз обличчя був холодним і відстороненим, погляд навіть проходив крізь неї, попрямувавши до завдань на парті.
У душі з’явилося дивне і неприємне відчуття.
Як газування потрапляє в шлунок, воно викликає дискомфорт, який неможливо придушити і не можна проігнорувати.
Коли Лінь Вейся відійшла від Бань Шена, вона помітила на парті глобус — по його шву проходили сліди від канцелярського ножа.
Вона вагалася, чи варто перевіряти себе, але зрештою зробила вигляд, що нічого не помітила і вимкнула прилад.
Після перевірки Лю Сіпін, повний електронних приладів, пішов з хвилями невдоволених вигуків учнів за його спиною.
Після цілий день занять, та ще через погоду Лінь Вейся втомилася так, що голова пішла кругом. До вечора вона вирішила зайти в локшину з круглим магазинчиком у школі і з’їсти порцію лапші чецзаймінь (найдешевша марка).
Як тільки задзвонив дзвінок, учні попливли через звук - голоси, скрипу велосипедів, гудки машин — все змішалося в єдиний гул. Лінь Вейся стояла біля воріт школи, хтось ззаду зачепив її плече і тихо вибачився.
Вона посміхнулась і сказала: « Нічого страшного», підняла голову й випадково помітила ту саму пряму фігуру...
Вона застигла на місці.
Бань Шен стояв біля автобусної зупинки, а японська форма скручени особливо чітко розмальовувала його горла, і він курив час від часу вдивляючись у телефон.
Здавалося, він когось чекав.
Незабаром до нього підбіг дівчина з довгим каштановим волоссям. Лінь Вейся, яка стояла неподалік від нього, відчула, як моє серце стиснуло - здається, це була найстарша студентка, що приходила до нього раніше.
Бань Шен перевернув погляд з телефону, ковзнув по ній і витягнув з кишені штани мобільник — простягнув їй.
Дівчина з радістю схопила телефон, помахала їм у повітрі, а потім дістала через спину баночку крижаної колики і простягла йому на знак вдячності.
Лінь Вейся відразу зрозуміла - це той самий телефон, який Бань Шен вранці сховав для неї в глобусі.
Небо у вогняних хмарах було схоже на луску, оранжеву тону обкутували їх обох. Бань Шен все так само розсіяно зупинився щось в телефоні, навіть голови не підняв, просто взяв у неї колу.
Пальці з паркими суглобами сомкнулися на банку, палець зачепив колічко - він злегка надаив і на тильній стороні долоні встали вени, танюючи свою дику силу.
Зі звуком "цок" бризнула біла піна. Цього разу вона не захиталась і була приголомшена, а лише дивилася на Бань Шена чіткими блискучими очима.
Хтось, мабуть, отримав повідомлення - Бань Шен оперся про зупинки, однією рукою тримаючи телефон, нахилив голову і друкував, а інший простягнув відкритий банк коли дівчині поруч.
Жест означав: він відкрив її для неї.
Вона була втішна і розгублена.
Ця сцена не закрилась від погляду Ліні Вейся, що стояла неподалік. Вона навіть не хотіла дивитися, що зробить далі. У повітрі було душно, і я дихала дуже важко.
Лінь Вейся завжди була холодна і стримана, навіть якщо вони були близькими людьми, то не виявляли надмірної прихильності.
Це була її самозахист.
Коли ж вона почала звертати на це увагу?
Тепер у грудях з’являлась заздрість, почуття тривоги — наче насіння, яке повзали й перенесли в теплицю із новими умовами, і тепер погані емоції буйно розросталися.
Вона не хотіла бачити його з іншою дівчиною.
Їй не подобалося, що він відкриває колу для інших.
Бань Шен... Він дійсно умів контролювати почуття інших.
І її почуття у нього також виходило контролювати.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno