Він ходив курити в туалет.
Бань Шен підійшовши до останнього ряду, підняв стілець, що стоїть перед ним, перевернув його і сів, розвалившись. Хтось підійшов і потягнув його за комірець - стали видно його вихідні ключі.
Цю Мінхуа знизив голос:
— Бань-е, ти в туалет курити ходив - що мене не покликав? Чжао не застукал?
Бань Шен одним ривком вирвав свій одяг, підняв повіки і подивився на нього:
- Не підходь так близько.
Він щойно помив руки, витер їх серветкою, змив і кинув у кошик, взяв із парти коробку молока і почав відривати трубочку.
Цю Мінхуа з заздрістю сказав:
— Пощастило ж бути гарним - ось би і мені молока.
— На, візьми, якщо хочеш - байдуже сказав Бань Шен -- на столі стояла ще одна коробка.
— Краще не треба - дівча, яка молоко приносить, мене вб'є.
Лінь Вейся якраз роздавала зошит і почула цю розмову повністю.
Минув цілий тиждень після банки, і вони не сказали одне одному ні слова.
У понеділок Лю Сицзя і Лінь Вейся офіційно вступили до баскетбольного клубу. Після цього зібрання мали проводитись приблизно два рази на тиждень після уроків. Головний плюс: не потрібно було йти на першу вечірню самопідготування.
Кожного разу, коли настав день занять у клубі, Лінь Вейся і Лю Сіцза приходили разом — вели м’яч, кидали в кільце, а потім залишалися за руки.
Правда, вечеря Лю Сіцзя часто складалась з одного цільнозернового хліба, хоча вона й так була дуже худа.
У Лю Сіцзі була одна мета в баскетбольному клубі — ганятися за Баню Шеном. Але тиждень вона навіть не бачила його тіні.
У середу, коли тренування закінчилась, Нін Чао все ще стрибав і кидав м'яч у кошик - пот стікав за його скриньками, і прогулюючись повз дівчата то й займалися на нього.
Лю Сицзя мовчазна закочувала очі, вважаючи, що він просто фарбувався. Схрестивши руки, вона запитала:
— Гей, а ти знаєш чому Бань Шен не приходить в баскетбол?
— Я знаю, що ти записалась і вирішив не ходити, — відповів Нін Чао, спіймав м’яч, підстрибнув, зіскочив - м'ячик чітко входив у кільце й з гуркотом впав на підлогу.
- Ти ідіот, кретин! — Лю Сицзя перейшла на місцевий діалект.
— Нін Чао, досить її дражнити, - хтось з хлопців гримнув його по плечу і повернувся до неї, пояснюючи: — Бань Шена ніколи не ходить в клуб. За весь семестр з'являється кілька разів, в колективних заняттях не бере участі.
Коли Лю Сіцзя розповіла про це Лінь Вейся, та якраз робила уроки. Лю Сицзя підпірила підборіддя рукою і з досадою простягнула:
- Думала, що зможу зблизитися з ним, а він навіть не з'являється. Я вирішила запросити його в п'ятницю і сама запитати. Вейся, передаси йому записку?
Ручка в руці Лінь Вейся застигла на мить. Вона підняла голову:
- Ми не дуже добре знайомі.
- Знаю, але ти можеш непомітно покласти йому на парту, коли будеш роздавати зошит тетради, — Лю Сіцзя потягла її за рукав. - Я не хочу, щоб хтось ще знав.
Окрім тебе.
Лю Сицзя була гордою і яскравою. Лінь Вейся розуміла значення її слів - всі навколо возвозивали її, і їй доводилося діяти обережно, приховано, щоб навіть у випадку невдачі не втратити обличчя.
— Добре, — погодилася Лінь Вейся.
— Я все приготувала, Лю Сіцзя дістала з кишені блідо-зелений конверт, вона розмальовувалася, її губи яскраво блищать. — Ти найкраща! На вихідних я пригощу тебе фруктовим льодом.
Наступного дня, у другій половині дня всі в класі пішли на фізіотерапію і ще не повернулися. Лінь Вейся прийшла на десять хвилин раніше, щоб роздати записник літератури, і раптом у своїй скрині знайшли кілька любовних листів. Навіть не глянувши на них, вона засунула їх все в білий пакет.
Роздаючи тетраді, вона дійшла до останнього місця в четвертому ряді і зупинилася. Парта перед нею була трохи захаращена: карта, кілька ниток і під столом лежав баскетбольний м’яч; вітер з вулиці ворушив сторінки книжок, змушуючи їх тремтіти.
Лін Вейся витягла з кишені зелений конверт і засунула в ящик парти, але той був так запханий, що конверт ковзав по корінцях книг і з бавовною впав на підлогу.
Вона нагнулась, щоб підняти його, але в цей момент порив гарячого вітру з вікна підхопив конверт, закрутився і відкинув убік.
Вона пішла слідом, намагаючись зловити його, і в той же момент перед нею виникли білі кросівки, гладкі м'язи ніг були сильними та красивими. Його погляд ковзав вгору - чорні спортивні шорти, руки Бань Шена в кишенях, на щоках тінь від ресниць; він дивився на неї, піднявши повіки.
Він підняв конверт раніше за неї, роздрукував і прочитав.
Лін Вейся відвела погляд і пройшла повз його плече. Проте Бань Шен лівою рукою тримав її за руку і запитав:
— Ти мене запрошуєш? — І, не чекаючи відповіді, сказав: « Домовилися, я прийду.
Кондиціонер в класі виключили давно. Рука Бань Шена була холодною, він сам був гарячим. Він нахилився, його погляд давив на неї.
Раптом Лінь Вейся відчула спеку, спина покрилась іспанкою. Вона підняла очі і прямо зустріла його погляд, кажучи:
— Це від Сы...
Бах!
Хтось з ноги відчинив двері, хлинули світло. Лінь Вейся миттєво вирвала руку і пішла вперед. Вони зробили вигляд, що нічого не сталося.
У класі один за одним входили люди, вигукуючи: « Жарко! »
Не важно. Він мав бути важений тільки результатом, він прийде.
У п’ятницю вогняні хмари падали на кожному клаптику неба. Біля воріт школи було стовпочинство: « Передання» учнів хлинула назовні, пліч - о - пліч. Гудки машин, автобусів, дзвінок велосипедів - все злилося в загальний шум, став фоном перед вихідними.
Лінь Вейся у шкільній формі, з рюкзаком за плечима, вийшла з воріт. Її штовхали з усіх боків. Вона вже витягла з кишені проїздної і хотіла йти на автобус, аж раптом підняла очі й побачила Лю Сіцзя біля шкільних воріт.
Біля неї стояв Бень Шен.
Він був в рівно вигодженій шкільної формі, високий і стрункий. Мабуть, вже вийшов зі школи — ґудзики розпростертились і відкривали сильну лінію шиї. В руках він тримав цигарку, ліниво дивлячись в телефон.
Лю Сицзя щось сказала йому, і Бань Шен кивнув. Тоді на її обличчі розцвіла сліпа усмішка.
Лінь Вейся помітила Сицзя і з радістю помахала нею. Лінь Вейся посміхнулась у відповідь. Потім вона побачила, як Лю Сицзя потягла Бань Шена за рукав, вказавши на неї.
Бань Шен поблажливо підвів брови і подивився в її сторону.
Увесь погляд зайняв не більше двох секунд — байдужий, порожній.
Серце Лінь Вейся пропустило удар, і вона міцніша стиснула лямки рюкзаку.
Через мить під'їхала чорна машина, щоб забрати Бань Шена. Він затушив окурок про кришку сміттєвого бака з нержавейки, розвернувся і сів у машину.
Лінь Вейся побачила, як Лю Сіцзя притиснулась до нього сів поруч.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno