— Ти молодець, твоя ревність у медитаціях приносить плоди. Ще трохи зусиль - і перехід на третій рівень стане реальністю.
Серед інших жінок Генрі Асуна виділяла виняткове захоплення: вона не шукала розваг, які присвятили весь вільний час самовдосконалення. Однак прогрес Шатії, як не парадоксально, був відчутнішим. Шатія, на відміну від гри та свят, була менш зайнятою. Але швидкість її розвитку вражала - вона вже залежала від чарівників третього рангу, використовуючи свій потенціал ельфа. Це виявляло справжню силу Королівської ельфійської крові, яка майже інерційна.
Генрі лагідно погладив Асуну по волосах, від цього руху Шатія загорілася і відкрила очі. Вона ліниво потяглася на дивані, і тонка колодка її сукні зісковзнула, обнаживши білу шкіру плеча. Помітивши Генрі, вона миттєво перетворювалась і вскочивши у два стрибки буквально повисла на ньому.
— Ти знову закинула медитації, — констатував Генрі, чиї внутрішні очі миттєво просканували її ауру. — Твій рівень духовної енергії не зрушився ні на йоту. Бувши Королівським ельфом, ти могла б досягти небачених висот якби виявила хоч краплю волі.
Шатія жила в атмосфері з ранніми роками, не знаючи потреби чи тиску. Навіщо займатися фізичними вправами, якщо кров тебе веде вгору? Однак з точки зору Генрі, який звик до жорсткої оптимізації, такий підхід був злочинним марнотратством: синергія її геніями і особистим завзяттям відчинити двері у вищій сфері. Кров Королівських ельфів, яка виникла в середньому світі, не поступалася перед елітами вищих планів.
Незважаючи на суворий тон, Шатія не виказала і тіні образи. Вона тільки тісніше притиснулася обличчям до його шиї і дзвонила:
- Я зрозуміла--
За її оманливим поглядом Генрі прочитав відповідь: слова вислухані, але повсякденний спосіб життя навряд чи зміниться. Тоді він вирішив змінити тактику, поставивши питання прямо:
— Шатія, чи хочеш ти залишитися зі мною... вічно?
Звісно! Шатія хоче завжди бути підле пана Генрі! — Вона вигукнула, що так сильно стискає свої обійми, ніби боялася його вже не буде.
Вона як і раніше зверталася до нього так, як в їх першу зустріч, і часто, незважаючи на статус, надівала сукню служниці, бажаючи тільки одного - слідувати за ним тінню.
— Але чи твоє теперішнє життя може витримати тягар вічності? - Не відступав Генрі.
Шатія завмерла. Вона повільно схилила голову набік, і в її очах відобразився складний процес усвідомлення.
Генрі, як Володар восьмого рівня, переступає поріг смертності. Шатія ж, незважаючи на все своє ельфійське довголітання, все ще залишалася в рамках третьої ранги. Перед обличчям його нескінченності її довге століття здавалося лише короткою хвилиною, іскраєю, яка вцілила та погасла вночі. Ця фатальна різниця в рівнях обрекла їх на коротку спільну прогулянку, після якої вони неминуче розійдуться у різні сторони буття.
Коли ця холодна правда досягла її свідомості, очі Шатії наповнилися вологою і перша важка сліза повільно покотилася по її щоці.
Генрі не очікував від Шатії такого бурхливого емоційного спалаху. Його намір був надзвичайно прагматичним - дати дівчині необхідний імпульс для більш ретельних магічних занять, але він явно переоцінив її самовладання.
По суті, його слова не несли нічого поганого в собі, але він недооцінив глибину її болючої прихильності до нього.
— Шатія обов'язково тренуватиметься з усіх сил! Я не дозволю пану Генрі залишитися самому, - твердо сказала вона, хоча на її дитячому обличчі все ще поблискували доріжки неймовірних сліз.
Генрі на мить поспішав, дивлячись на неї.
Як виявилося, Шатія мучила первісний страх того, що зрештою він опиниться в абсолютній ізоляції.
І він був змушений визнати її правоту: для істот їх порядку сили самотності - не просто ймовірність, а принциповий фінал.
Близькі рідко коли спроможні витримати темп підвищення майстра, і з часом настає період великого мовчання.
Шатія, очевидно, малювала в уяві страхітливу картину: самотній мандрівник, який застиг над безжалісною рікою часу і не мав можливості почути знайомий голос або обмінятися принаймні кількома щирими словами. Сама думка про це завдала їй фізичного болю.
Генрі лагідно привернув Шатію до себе, спокійно обіймаючи за плечі.
— Не бійся. До речі, передай всім, що сьогодні ввечері ми зберемося за спільною вечерею.
Під лаконічним "всі" він мав на увазі жінок, які ділили з ним життя. У Північному замку оселилися п’ятеро людей: Рейс, Асуна, Шатія, Ейлуша і Миса. Хоча Генрі ще не скріпляв цих союзів офіційними церемоніями, їхнє становище у замку було незаперечним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu