Минуло ще дві години. У льодовій пустоті дрейфували численні фрагменти хітина, але Генрі залишався невтомимним.
Навпаки, його рухи стали моторошно відточуватись і навіть більш холодним та зосередженим поглядом.
Дух мага перебував у зеніті: нескінченний потік безстрашних ворогів став ідеальним полігоном для зменшення внутрішнього напруження, дозволяючи йому в реальних умовах, удар за удар, калібрувати свою бойову техніку.
Командація Гнізда Сініх Панцирей постійно стежила за ходом подій через мережу прихованих спостерігачів, ретельно аналізуючи біометричні показники Генрі.
Вердикт аналітиків був несуттєвим, оскільки вони виступали за межі дозволеної вади і потім ставали критичними.
Війна на виснаженні в цьому ключі вела лише самознищення клана.
У результаті Ґнездо було передано прямий наказ Семикриному Синьому Панциру: змінити тактику.
До цього минання площина поповнила дві сотні тисяч мерців; їхні тіла утворили щільну хмару органічного пилюка, яка в безповітряному просторі застигала вічно пам’ятником цій бойні.
— Вирішили припинити? — Генрі ледве підійняв брову.
Він якраз зловив потрібний ритм, коли рою раптово відхлинув, наче корячись невидимому диригенту.
Передній план висунувся сам керівник — масивне створіння, на якому вимальовувалися людські тіла, якщо не вважати чотирьох пар рук і чотирьох сильних ніг.
Генрі помітив ще одну закономірність: східна драбина Сініх Панцирей вела до антропоморизму. Якщо нижчі ланки нагадували гіпертрофованих жуків, еліта швидко обтікала гуманоїдні риси.
Сімкрилий Синій Панцір розвів усі вісім рук, і в кожній була затиснута зброя, яка випромінює пульсуючим сяйвом та важким ауру.
Генрі почав розуміти, наскільки екіпіровка була тонкою і складною геометрією клинок. Вони говорили про те, що План Насекомих спирався на великі технології.
Очевидно, їхня цивілізація не обмежувалася тільки біологічним вдосконаленням. Однак маг залишався спокійним, і його блиск стояв у ієрархії сил на кілька ступнів вище цих піделок.
Обличчя ворога майже повністю копіювало людське, і лише фасеткове око з холодним блиском видавав його справжню природу. Подивившись на Генрі з нескритим лютістю, монстр зірвався. Змахи клинків — і він швидко скоротив дистанцію, ударивши град під найжорстокішими кутами.
- Дихання Річки-Матері... - Негромко констатував Генрі.
Він чітко вловив специфічний резонанс, який походить від зброї і самого тіла ворога. Це може призвести до надмірного ризику. Домен вже довгий час пронизував довколишній простір, перетворивши його на продовження нервової системи мага і зафіксуючи найменше скорочення м’язів ворога. Уклонення давалося йому з легкою грацією хижака; Семикрилий Синій Панцир, не знайомий із тонкими провидіннями, раз за разом провалився в порожнечу.
Водночас сам монстр не міг позбутися від відповіді. Кожна блискавка Генрі тепер несла в собі частинку сили Річки-Матері - ту саму енергію, яку він дбайливо акумулював під час довгих медитацій.
У попередніх сутичках він не витратив ні краплі цього ресурсу, але тепер Генрі вирішив розвернутися у повну силу.
На поверці сьомого Легендарного противника було менш вражаючим, ніж очікувалося: ворог покладався лише на величезну силу й вроджену здібність, тоді як арсенал магів був дуже різноманітний.
Бам!
Важкий удар відкинув Семикрилого Блакитного Панциря назад. У його грудях зяяла слизька лавка, яка хлестила густою зелена кров.
Генрі миттєво скоро вкоротив розрив і провів Моління на Ладоні, спровокував внутрішній детонаційній вибух.
Рана навіть не намагалася затягуватися: бурхливі в ній правила руйнування разом з енергією Річки-Мамерії намертво блокували регенеративні функції організму комахи.
Семикрилий Синій Панцир, для якого концепція смерті була вторинна перед обличчям боргу, рвався було вперед, але різкий ментальний імпульс від Гнезда змусив його заміряти.
Його падіння стало б некерованим втратою для військової машини клану — ціна, яку можна було заплатити навіть за сотні тисяч рядів. Залишки роя хлинули вперед живим щитом, відчайдушно прикриваючи відхід свого командира.
Проте Генрі мав інші плани. Простір Домен був його територією, де він мав абсолютну владу.
Коли виснажений Сімодзьобий Синій Панцір спробував втекти, сподіваючись прориватися через Інтернет сприйняття, Генрі з крижаною посмішкою на губах розвинувся прямо на його шляху, наче зіткнувшись із самою пустотою.
Генрі не дозволив Семикрилу Сіному Панциру піти геть, і в той же момент рухові поля блискавиці окутала противника.
Всередині поля підірвалися незліченні розряди, пронизивши кожну частинку тіла істоти.
Цей прийом втілював правило Молнії, правила розрухи і саме дихання Річки-Матері - Генрі адаптував спосіб застосування сили Крові Первiя бога грому до власних можливостей, інтегриувавши багато допоміжних технік.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu