Тільки тепер він серйозно запідозрив, що королева Павок може бути найнебезпечнішою серед тропіків Прародичів. Вона паралізувала Володарку Восьмого рівня, не залишаючи жодного шансу на опір. Її методи були тонкими і непередбачуваними. Генрі знав, що він під її впливом і міг би навіть не усвідомити, наскільки його реальність змінилася.
Більш того, фіолетовий бар'єр, що тримає зовні таких потужних сущень як зоряний дух-кентавр був в основному її заслугою. Її фактична сила явно виходила за рамки попереднього розрахунків.
Генрі знову подивився на лицаря. Той залишався нерухомим, але тепер на його прозорому тілі проступили тонких фіолетових ниток. Вони були настільки ефемерними, що можна було побачити їх лише при максимальній фокусуванні зору.
— Це розмивання долі, — пояснила Королева Паків, зауваживши його пристебальний погляд.
— Розмивання долі? - у голосі Генрі почули питання.
- Саме так. Я стираю межі його колишнього "я". У той час як він насолоджується розгубленою долею — життям, сповненим захоплення і досконалості, його суть асимільована. Його шлях стає моїм, перетворюючись на мою силу.
Після цього уточнення Генрі став ще обережнішим. Раніше він запитував себе, чому вона не дістала беззахисного ворога відразу. Але відповідь була безпідставною: лицаря не був ворогом, а ресурсом. Для неї цей Володар став чимось на зразок вишуканого десерту, який слід було змакувати повільно.
У цей момент Прародитель тисячі Око завершив свої маніпуляції. У повітрі перед ним матеріалізувалася велика крапля блакитної рідини спіралі, що робила плавні обертання.
— Завершено. Це, для тебе ця субстанція буде мати виняткову цінність — він звернувся до Генрі.
Маг вдивився у парячу краплю. Незважаючи на те що він бачив силу Річки-Марері вперше в житті, у його свідомості з'явився дивний відгук, наче від зустрічі зі старим знайомим. Через хвилину в мозку з’явилися пакети даних, які були створені генетичною пам'яттю. Давні коди пробудилися автоматично, ледь доторкнувшись еманцій первісної сили.
Генрі дійшов висновку, що в деякому розумінні він вже є « пробудженим». Його кров почала трансформацію набагато раніше. На відміну від тих, хто спав століттями, він йшов до цієї сили своїм особливим шляхом, і поточний процес злиття лише підтверджував його статус.
Пронуті фрагменти пам'яті були однозначні: це чиста енергія Річки-Марері. Спосіб поглинання був надзвичайно простим: прямий контакт з організмом, після чого сила сама поширюється через канали і навіть до об’єднання зі душею. Для людської фізіології найефективнішим способом було безпосереднє вживання.
Завдяки тому, що Генрі був належний від Крові Першорядка, він міг засвоїти таку концентрацію без ризику негайної анігіляції особи. Застосовуючи інстинкти та системні підказки пам’яті, він прийняв краплю і дозволив їй втягнутися у своє тіло.
Тонкая ниткою первеної сили Річки-Матері хлинула в тіло Генрі. Енергія розтікалася по венах, обмиваючи кожну клітину на тілі, кров і кості життєдайною вологістю.
Коли вона обернулася фізично, то стала вище — до мозку і досягла найглибших глибин свідомості. Генрі замер, нестямно спостерігаючи за внутрішнім процесом.
Щойно ця сила зіткнулась з його природою, почалися швидкі перетворення: усюди, де проходив енергетичний потік, відбувалася миттєва якість. Коли душа Генрі тривала стадію виснажливих медитацій, вона почала ридати на очах у чисту силу.
Генрі вперше так чітко підійшов до Рекі-Матері. Її аура, таємнича і архаїчна, несла в собі міріи елементів, які він ще не встиг провести повного аналізу. Трансформація закінчилась за лічені хвилини. У цю мить критична маса накопичення змін спровокувала тектонічний зсув у самій основі його існування.
Генрі зрозумів, як змінюється його суть — ніби дух скидав старий і тісний панцир, стряхуючи з себе відживлені нашарування. Перед його внутрішнім очей з'явився оновлений образ самого себе.
« Це і є дійсна душа? »
Тепер Генрі не просто знав, він фізично відчував її присутність. Він відчував, що в будь-який момент він сказав своєму "я" покинути техніку.
Відтепер правдива душа і матеріальне тіло стали розробленими суттю, яка могла б діяти автономно. Це відчуття абсолютної свободи було для нього в новинку.
Сгулення істинної Душі відкрило перед ним ворота в вічність і дало їм безмежний простір для вдосконалення.
Його духовна енергія більше не була закута штучним обмеженням; вона могла рости вічно, і зрештою досягла дійсно нищівної сили.
Саме в цьому крило фундаментальна перевага чарівників шостого кільця над їх попередниками.
Розрив духовної енергії між п’ятим і шостим рівнями був подібний до прірви між небом та землею.
Цілковито поєднана з правдивою душею людина знайшла в собі здатність бути незнищенною.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu