Король Скелетів, не втрачаючи концентрації, викинув щита з правої руки і пошкодив глухим глуком.
Обидва противники мали ранг Прародителя і коштували один одного. На такому ранньому рівні сили бою рідко коли вирішували за лічені хвилини, а такі битви могли б тривати роками і виснажувати саму основи буття.
Проте Король Скелетів не ставив собі за мету знищити духа тут і зараз: його завданням було скувати ворога боєм, позбавити його маневру.
Тим часом легіони демонів з Бездні вже досягли поверхні колосальної планети, в якій зікрилася Зірка. Це джерело забезпечувало енергією всіх духів та титанів навколо себе, підтримуючи життя навіть у тих, хто лише виношував потомство.
Колодцу не потрібно було вести або магічні канали, але достатньо було просто знаходитись у радіусі його впливу, щоб набрати безмежну силу.
Спершу демони пішли на штурм, як вартові планети — зоряні духи та силінські титани — кинулися їм назустріч. Периферія зоряної системи в одну годину перетворилась на бурильний котел: демони гинули тисячами, але захисники платили за кожен дюйм простору високу ціну. Невдовзі багато загарбників прорвало зашарпані землі, і вони скинулися на поверхню, сіючи хаос та методично винищуючи все живе.
З фланга, вміло користуючись нерозбірливою, до місця дуелі зігнила королева Павів і Прародитель тисяч Око. Їхні дії були чітко впорядковані. У ладонах Королеви почав пульсувати фіолетовий шар, плід їх спільних магічних зусиль. Генрі не до кінця розумів природу цього артефакту, але по тому, як напружилися його союзники, зрозумів: цей удар призначений саме для кентавра.
Сфера зірвалася з рук і, підхоплена потужним енергетичним імпульсом із тилу, пішла до мети. У міру того, як він пролетів по землі, куля швидко роздавалася вшир — з крихітного згустка завбільшки з долоню вона перетворилася на величезний об’єкт, який можна порівняти із малою планетою. Суперечливий з Королем Скелетів кентавр очі помітив нову загрозу. Він не знав властивостей полум’я фіолету, але стародавні інстинкти кликали на небезпеку й вимагали негайно розірвати дистанцію.
Однак король Скелетів розраховував свій напад, буквально втискуючи противника у траєкторію польоту кулі. Кентавр відчайдушно намагався ухилитися, але ритм атаки скелета-вольника зріс до межі, не залишаючи і частки секунди на перепочинку. Тисячі Око і Королеви Павки сфера отримали призначення. Вона просто проігнорувала хваляний синій бар'єр, увійшовши крізь нього, як через туман, і повністю поглинула зоряного духу-кентавра.
Замкнувши в собі полонника, куля замер. Його поверхня постійно деформувалася, йдучи буграмами і впадинами, немов роздутий міхур, який ось-ось лопне під внутрішні тиском. Скзь напівпрозору фіолетову димку було видно, як кентавр б'ється у своїй клітці, намагаючись проломити стіни в’язниці.
— Це не затримає його надовго, — каже королева Павок через зуби і не зводячи очей із спотвореної сфери. Її голос був глухим від напруження. — Треба поспішати.
Прародитель зоряного світу не мав жодних сумнівів щодо того, що наперед підготовлені печатки стримували його від великих зусиль. Королева Павів ледве виходила з колосального навантаження, утримуючи структуру закляття. Король Скелетів залишився на своєму місці, коли той став нерухомим і був готовий зустріти кентавра. Сама ж королева і Прародитель тисяч Око, втягуючись за собою Генрі, кинулися вниз до планети.
Орбітальні битви та хаос на поверхні досягли свого піку. Демони виконували подвійне завдання: крім того, що захисники винищували їх, їм наказали локалізувати Зоряний Колод. Розвідка Бездни підтвердила лише сам факт його існування на планеті, але точні координати залишалися таємницею.
Прародитель тисячі Око і Королева Пауків взялися за пошуки особисто, планомендально скануючи поверхню своїми почуттями. До того часу, коли демони принесли вісті, пошуки у бою йшли повільно. Трійця на величезній швидкості продавалася над ландшафтами, сектор за сектором перевіряючи гігантський світ.
Через південні пошуків Королева Павів раптово замерла в повітрі над безкраєю морською гладкістю. Вона схилила голову, прислухаючись до якогось лише їй доступним еманаціям, і мить через негомко вимовила:
— Тут.
Прародитель тисячі Око шевельнув своїм центральним чорним зрочком, пильно вдивляючись у толщу води, і коротко кивав:
- Помилки немає. Саме тут.
Генрі теж подивився вниз, але не виявив нічого дивовижного. Система « Синеви » працювала в цивільному режимі, але вона не фіксувала ані енергетичних аномалій, ані змін у складі середовища. Було дуже незрозуміло, чому його супутники зробили такий висновок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu