Не гаючи ні секунди, він пішов до сусідньої кімнати. Там, серед мерехтливого блиску кленок і реторт почався таїнство алхімії. Генрі рухався з економною, майже механічною точністю, перевіряючи кожну краплю і кожен град полум’я.
Через короткий час він повернувся, тримаючи в руці флакон з переливаним небесно-блакиним розчином, і простягнув його Емілю:
— Пей. Негайно.
Еміль прийняв флакон і, не виказавши ні тіні сумніву, осушив його одним ковтком. Жива енергія швидко хлинула по венах, концентрувалася на застійних засмагах і регенерувала тканину з страшною швидкістю. Рубці, які роками мандрували по ньому, таврувалися на очах і відкривали органам їхню первинну функціональність.
- Це ж... — Еміль замер, прислухаючись до гулянки свого серця і потужного б’ючи.
Генри задоволено посміхнувся:
- Непогано, правда? Твоє тіло зараз знаходиться в кращій формі, ніж у молодого Еріка.
Еміль ривком піднявся з місця, зробив кілька пробних випадів і захоплено підтвердив:
— Неймовірно. Я відчуваю себе так, ніби мені знову двадцять.
— Правда? — Сліди сліз ще не встигли висохнути на щоках Мелісси, але вона вже потягнулася до чоловіка, охоплюючи його м’язами з вражаючою силою і хитаючи головою. - Що ж, пізніше я це обов'язково перевірю.
Генрі розсміявся, і він витягнув зі сховища посудину з густим сяючим соком світового Дерева.
- Ось ще дещо. Тут по порції для кожного з вас. Випийте все до останньої краплі.
- Що це за диковина? — Меліса любила споглядати субстанцію, яка мерехтіла як рідкісний самоцвіт.
- Концентрований сок Світового Дерева ельфів. Кожна доза подарує вам ще триста років життя, — спокійно пояснив Генрі.
— Триста років? — У кімнаті були лише свої, і цей колективний вигук подиву пролунав майже оглушливо.
Вони замерли, жадібно пиячись очима в безцінний дар. Ніхто не посмів сумніватися у словах Генрі, бо вони просто паралізували саму думку про таке щедрі підношення.
— Це... Це занадто дорого. Справжнє багатство! — Меліса, попри природне жіноче бажання зберегти молодість, на початку отримала дар мови. Вона розуміла, що матеріал який дає три століття життя є межі мрії для будь - якого правителя. Як же прості люди могли прийняти таку жертву? Генрі зробив для них неможливе.
Еміль твердо кивнув, підтримуючи дружину:
— Сховай это, Генри. Нам це не потрібно. Ми звичайні люди, і нам цілком достатньо спокою. Для тебе, мага, це час куди цінніше. Ви витрачаєте десятиліття лише на вивчення одного складного закляття.
В останні роки Еміль багато читав про життя чарівників, намагаючись краще зрозуміти світ, в якому жив його викладач.
Він лагідно заперечив:
— Цей еліксир можна прийняти лише раз - повторна доза не візьме ніякої дії, я перевіряв це на собі. Крім того, для мене це не є чимось недосяжним: мої зв'язки з ельфійським народом міцні, і при необхідності я зможу дістати ще. Берите. Ця порція довго не мала роботи, а віддавати таку чужинку було б верховенством марнотратства. Я зберігав її спеціально для вас.
Після пояснення Генрі дістав окрему порцію для Міси. Дівчина усміхнулася йому, прийняла дар і без зайвих слів випила сік.
Для Місу сок світового Дерева цінність була перш за все як каталізатор магічних здібностей; питання продовження життя турбувала її в останню чергу.
Вона твердо вірила, що, йдучи за Генрі, рано чи пізно зможе досягнути рівня мага другого рангу.
Еміль і Меліса довго вагалися, не вирішуючи прийняти дар. Тільки остаточно переконавшись, що для Генрі ці порції не мають критичної важливості, вони дозволили собі прийняти підношення.
Коли Генрі побачив їхній благоговійний трепет, він лише злегка хитнув головою:
— Не сприймай це як великий скарб. Просто прийміть його - і все, уявіть, що це звичайна цукрова грошина.
Еміль, Меліса та дві їхні доньки синхронно проковтнули еліксир. Еріку та іншим членам сім’ї довелося набратися терпіння — запасів, які добували в Аномальній Долині, кінець кінцем. Троє синів Еміля виявили доброту, але без суперечок поступилися своїм молодшим сестрам.
Генрі побачив їхнє легке розчарування і пообіцяв:
— Незабаром я зроблю перехід на План Ельфів і доставлю нову партію. Кожен отримає, без винятку.
Побачивши, як повсякденно Генрі говорить про матерію з іншого світу, ніби товар із сусіднього ринку, Ерік та інші молодші люди дивилися на нього зі своїм невипадковим запахом.
У їхніх очах навіть найпривабливіші балди бродячих поетів мерехтіли перед фігурою людини, яка стоїть перед ними. Генрі відповідав на їхні запитання відверто і стримано, не роблячи зі своїх знань таємниці, тому інтерес хлопця до шляху магії лише посилився.
Меліса, відійшовши в затінений кут кімнати, витягала з складок одягу маленький дзеркальце і прискіпливо досліджувала своє відображення у надії побачити перші ознаки преображення.
Генрі помітив її суєту і пояснив:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu