Для п'яти з шести магічних організацій Земель Свічка, виключаючи Академію Августа, це питання не було критичним. Розуміючи, що протистояння лише веде до знищення, вони вирішили вибрати шлях найменшого опору.
— Пане, будь ласка, дайте нам трохи часу, — додав товстяк. - Це рішення виходить за межі моїх повноважень. Нам потрібно повідомити про найвище керівництво в Оці Шторма.
Генрі відповів гуким, вібриряним голосом:
— Ладно. Але я чекаю відповіді якомога швидше.
Слинська фігура повільно опустилася в небо над центральною зоною, наче низхідне божество. Мешканці столиці, побачивши цей неймовірний силует з жахом і тремтінням, почали падати ниць.
Кароліна відреагувала миттєво:
— Генри, з боку Серандір заперечень немає. Ми повністю підтримуємо ваше рішення.
У самому Серандірі це питання було залагоджено заздалегідь під час особистих зустрічей з Генрі. Інші організації почали одне за одним підтримувати згоду. І тільки товстийяк з Ока Штомра стояв, блідіючи на очах. Його обличчя спотворене від внутрішнього напруження, і він ледь чутно пробурмотів:
— Го... Г-сподин Генрі, наш верховний лідер... Він ... Він категорично не згоден...
— Не згоден? Що ж, в такому випадку я сам з ним потовку. Де він зараз? — Нечутливим, без емоцій тоном запитав Генрі.
Товстяк на мить заціпенів. Він зацькував погляд з нефілім Генрі, чий могутній зв’язок зі стародавнім богом Демонічним, який ширяв у вишині Пронзаеля Пустоти, котрий накривав землю як савану. Зковтнувши слину, він сказав:
- Пане Око Штома... Він завжди перебуває у своїй резиденції, в місті Шторма.
Генрі ледве помітно кивнув, приймаючи інформацію.
— Я відправлюсь с ним. Чекайте тут, я скоро повернуся. — Сказавши це, він розгорнувся. Його слова, що лунали моторошно буднично, ехо відгукувались у вухах присутніх, залишивши після себе дивне відчуття фаталізму.
У магічних колах постійно повзали чутки, що Око Штам нещодавно подолав бар'єр і досяг п"ятого рівня.
До появи Генрі він вважався єдиним претендентом на такий високий ранг у всіх Землях Свитання.
Однак офіційні докази не діяли: організація тримала мовчання, можливо, чекаючи на кінцевий стабілізуючий магічне ядро Тіто і підкріпивши свої позиції перед тим, як заявити про новий порядок.
Генрі, безперечно, мав цю інформацію, але його погляд був лише холодною зневага до титулів потенційного противника. Така впевненість ще більше вплинула на інших.
Людина, яка мала силу підкорити собі легендарну особу п’ятої ранги, очевидно, міряла іншими категоріями.
...
Око Штамра — ім’я, яке стало ворожим для могутньої організації.
Їхня структура разюче відрізнялась від традиційних магічних спільнот. Якщо в більшості орденів панувала колективна свідомість, як наприклад у Раді Трех, де заняття « Вольшебників Вітренного Світу» заправили Мік, Алію та Ледуїн, створюючи компроміси у довгих дискусіях - то в Оке Штамра була абсолютна автократія. Тіто приймав рішення одноособово, і в його володіннях не було сміху для того, щоб поставити під сумнів волю лідера.
Сам Тіто був моральною людиною, яка могла б стати своїм проздром: владним, зарозумілим і люто незалежним. Він звик дивитися на довколишніх зверхньо, і для цього він мав вагомі підстави — винятковий природний дар та низка неймовірних вдач. Роками він стримував статус найсильнішого мага четвертого рівня, першим пробивши стелю, яка тримала решту лідерів шести великих організацій.
У цих розкладах Генрі не існувало. Спочатку він був лише втікачем, оголошеним у розшук « Волшобійниками Вітряного Світу» і тільки недавня реабілітація та різке підвищення статусу змусили світ заговорити про нього серйозно.
Тіто знав про зміну в таборі сусідів. Звістка про те, що Генрі досяг п’ятого рівня, стала для нього неприємною несподіванкою, але не більше. У своїй непохитній гордині він вірив, що навіть один противник не зможе скласти йому конкурацію.
Коли підлеглий доклав, що Генрі вимагає від всіх магічних організацій визнати нову трактування історії, обличчя Тіто перекосилося в глузливій висміці.
« Хто ти такий, вискочка? Невже вирішив, що пара зайвих вузлів у магічному ланцюгу робить тебе господарем цих земель?" - пронеслася в його голові отруйна думка.
Він у різких тонах відчитав слугу за саму зухвалість доповідь про такі вимоги. Тіто не підозрював, що переляканий гонець у своєму жахі просто не знайшов слів, щоб описати жахливу форму справжнього тіла Прародителя чи неймовірної тіні, яка ковзала по хмарах після гостей.
Генрі не потребував провідників. Місто Шторма, облота могутності Тіто, було видно здалека. Він зробив лише кілька кроків, які розірвали простір. У вигляді справжнього тіла Прародителя він височів над сильними, наче жива гора, без жодного страху дивлячись на марноту внизу.
— Тіто, выходи. Нам потрібно поговорити, — сказав Генрі. Його голос був негримким, майже світським, але магічний резонанс розніс ці слова до останнього закоулка міста Шторма.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu