У його голосі не було виклику, тільки констатація факту: він точно так само націлився на джерело сили всередині Ліана. Генрі не марнував слів за допомогою кожної секунди, щоб неупереджено оцінити силу ворога.
Холодний розрахунок, затверджений даними чіпа, малював ясну картину:
Ліан був особою шостого рівня, який стояв на порозі найбільшого прориву. Завдяки високій концентрації Крові Першорядка його потенціал був коласований.
Завдяки своїм досягненням Генрі в розвитку спадщини виглядав якомога скромнішим, він майже не дотягував його на шостий рівень і був достатньо фізично сильним. Крові поступався оппоненту.
Але на його боці була відточена система магії. У межах його Домена вже почала пульсувати новонароджене правило Вічності, і саме в цьому тонкому аспекті світобудови Генрі перевершував Ліана.
Сила Ліана була первісною, дикою і повною від Крові до щільності його тканин набагато перевищувала розміри Генрі. Ліан, очевидно, вже давно досяг своєї межі і застряг на цій сходинці в разі потреби у потужному поштовху ззовні.
Поява Генрі стала шансом для нього: чужа кров манила його, обіцяла новий щабель еволюції.
Небо над ними остаточно напружилося. Згуднілі іссіння-чорні хмари поглинули залишки сонячного світла, зануривши місцевість у передчасні сутінки. Повітря затремтіло від громових розкатів, а між хмарами з’явилися сліпучі сітки блискавиць і сухий тріска прорізуючи простір.
Генрі розгорнув свій Домен, утримуючи його межі в ідеальному рівновазі. Ліан відповів тим же, активувавши свій ореол — рукописний домен Крові, позбавлений складності магічних правил, але наповнений чистою силою. Ліан різко вкинув руку, і небо розверзилось: десятки блискавиць, кожна з десятків метрів завтовшки, завалилися на Генрі сліпучим каскадом.
Генрі, чиї почуття були обговорені до кінця, заздалегідь зафіксував обурення правил над головою, але не зрушив з місця.
Могутні розряди, що несуть у собі первинну силу руйнування, впилися в його тіло, але відразу згасали. Це виглядало як неймовірне видовище з міжсвітового синематографу: грозно, масштабне, але зовсім несприйнятливо.
Насправді, атака Ліана була нищівною. Але в просторі Домен Генрі поступився правила Вічності.
Воно нейтралізувало будь - який урон, притримуючи стан матерії в незмінності. Душа непохитна, і в цьому колі панує справжня безсмертя.
Ліан, чия розуміння фундаментальних законів всесвіту була поверховим і заплутаним. Він бачив в Генрі ще один носій Крові, навіть не усвідомлюючи глибини знань, якими володів маг.
Ліан звик покладатися на інстинкти та грубу силу, позбавлений тієї теоретичної бази, яку роками нагромаджували чарівники. Незнайома природа правил Вічності в Домені ворога поставила його у глухий кут.
Він щиро вірив, що повністю підкорив собі спадщину бога грому і не очікував зустрітися з невідомою змінною. Зрештою Ліан дійшов висновку, що ця дивна стійкість також є рідкісним виявом Крові Першорядка. Це тільки розповсюдило його бажання поглинути настільки цінний ресурс.
Ліан, сильний ривком, піднявся на дві сусідні гори і сховався у самому серці грізного фронту. Звідти донісся яскравовий, ранок рів, і тисячі блискавиць кинулись до нього, сплітаючись на його тілі в сяючі електричне озброєння.
У наступну мить він виник прямо над Генрі. Його кулак розміром з метеориту, що падає на землю і спускається вниз.
Генрі лише коротко силкувався вмістити своє тіло в просторі, легко ковзавши від удару, який розтрощив би скелі на пил.
« Втеча безглуздо », — пророкував Ліан, чиї очі тепер мали півдорозі електрики. — У цій битві виживе лише один. Не марнуйте час, брате. Навіть якщо я паду - це мій шлях і доля.
Обидва вони розуміли правила гри: кожен з них міг би вийти зі бою, і ніхто не зміг би його втримати. Генрі міг би затягнути бій на нескінченні годинники, просто ухиляючись від атаки.
Коли Ліан назвав його братом, він був надзвичайно щирим і пов’язував їх з загальною кровотечею високого порядку. Півкровки на зразок цієї нікчемної « чорної людини» не заслуговували навіть погляду, але чиста спадщина Генрі робила його рівним в очах Ліана.
Вони не дуже відрізнялися від демонів Бездні — двох могутніх істот, які намагаються з’їсти одне одного задля еволюції. Генрі розумів, що без Крові, схованої в Ліані, його власний розвиток рано чи пізно буде припинено. Та й утікати було нікуди: хижак буде переслідувати його по п’ятах через будь - які кордони.
Генрі повністю зважив ризики і прийняв бій. Він сфокусував ментальну енергію всередині свого ядра, і тіло почало швидко розширюватися.
Відкинувши маскування, він одразу ж звернувся до величезного демонічного бога, голова якого вивисла над землею на чотири сотні метрів.
Але, порівняно з нефілімським Ліаном, він все ще здавався меншим. Два гіганти стояли посеред гірського хребта, який тепер виглядав для них лише набір дрібних каменів у пісочниці.
— Сила титана!
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu