— Не бери в голову, не пробуй зробити прогрес і завжди добре. — Пане Андрес і пан Ніколас перед від’їздом призначили мене доглядати за тобою. Які у тебе плани? Якщо тобі щось потрібно, тільки скажи.
Тепер, під негласним покровительством двох таких впливових фігур, Генрі міг дозволити собі певну свободу дій в Межмірі. Навіть Шлудь, який зайняв посаду начальника відділу керування ресурсами плану, фактично взяв на себе роль його опікуна.
— Я планую продовжити навчання, — лаконічно відповів Генрі. — Я хочу якнайшвидше досягти четвертого рівня.
Шлудь лише поблажливо посміхнувся у відповідь на цей юнацький запал:
— Четвертий рівень не надходить наскоком, він вимагає часу. Без фундаментальних знань і глибокого досвіду, цей бар'єр не подолати. На цьому етапі важливо вже не щільність духовної енергії, а глибина твого розуміння всесвіту.
Створення власних правил вимагало колосальної теоретичної бази. Тут не було жодних обходів: кожен біт інформації потрібно було пропустити через себе, закріпити практикою і систематизувати. Генрі добре усвідомлював, наскільки велика робота чекає на нього.
- Дякую за настанови, пане Жолуді. Я ціную вашу пораду.
— Слухай, а не хочеш на час змінити ситуацію? — Шльово поглянув на співрозмовника. — Постійно стирчати у шестикульській вежі - смертна туга. Звичайно, головна мета є важливою, але не слід забувати і про саму дорогу.
— Що саме ви пропонуєте? - Пояснював Генрі, зберігаючи пильність.
- Від'їжджай-но ти в Океанічний План. Там чудові види, а головне - ідеальні умови для тих, хто шукає усамітнення.
Генрі на мить задумався, зважуючи все "за" і « опір", після чого коротко кивнув:
— Ладно. Я багато чув про це місце, але бути там ще не доводилось.
Безсумнівно, це було варте того, щоб відвідати інші світи. Океанічний план мав репутацію курортного світу і не тав у собі очевидних небезпек. Для Генрі такі рухи були невід’ємною частиною самовдосконалення: постеження певних правил, пов’язаних з іншими планами, поглибило загальний контроль над силою. Його не турбувало фінансове питання: тільки Орден Шестеро Колец забезпечив його мільйоном магічних каменів — сума, яку треба було взяти на дуже довгий термін.
На відміну від Плану Вольшебників, де за кожну дрібницю треба було платити окуляри або золото за високі ціни, шестернява вежа давала своїм адекватам безліч благ безкоштовно. Навіть ринкові закупки обходилися тут у зрошувальні землі. Тільки прибувши сюди, Генрі по-справжньому зрозумів наскільки великим капіталом є його мільйон каменів.
Організаційні питання вирішилися за лічені хвилини: Генрі придбав квиток на План-поїзд, використовуючи інтерфейс своєї Мітки чарівника.
У цій системі не існувало паперових квитанцій, лише цифрова система, яка синхронізувалася з машинними вузлами автоматично. Сам Шлудь скласти йому компанію не міг через високу зайнятість, але він швидко знайшов заміну в якості гіда.
Їм виявилася Гілді з Веду астрології, стара знайома з якою Генрі вже перетнувся.
Попит на дружбу від Хілді прийшов майже миттєво. Підтвердивши контакт, Генрі коротко обговорив з нею час зустрічі та критичні нюанси, що вимагало надзвичайної уваги перед виходом.
Коли магічний зв'язок перервався, він залишився один у тиші Першого шару шестикільцевої високої башти. До від’їзду залишалося сім днів, а строк був достатнім для того, щоб мудро розпоряджатись ними.
Генрі збирався витратити ці дні на завершення роботи над просторою кишенею.
Коли він досяг третього рівня, то нарешті отримав законне право на володіння приватним простором.
Він належав лише творцеві, але насправді він дройфував десь у безмежних просторах Безконечних Планів.
Теоретично існував нікчемний шанс, що випадковий мандрівник або інша сутність наткнеться на цю кишеню, але на практиці ймовірність такого прагнення була до нуля.
Процес створення вимагав не просто маніпуляції з енергією, а глибокого, майже інтуїтивного розуміння законів всесвіту, щоб буквально пробити в тканинах реальність.
Ще перед тим, як Генрі підвищив свою діяльність, він систематично вивчав праці з Межміра і повертався до теоретичних викладок, аж поки не побачив жодної плями.
У той час йому перешкоджав лише брак правил. Тепер же, коли свідомість заполонила знання від самої Волей Міра, він відчував час.
Коли Генрі зайшов у кімнату для медитації свого дерев’яного будинку, він був звичайним жестом і мав захисну форму.
Повітря в приміщенні ледь помітне завибрував. Він звернувся до сил правил, і вони відгукнулися миттєво: управління ними стало таким же природним процесом, як дихання або б’є серце.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu