Три наступні місяці Генрі провів у режимі повної ізоляції, забираючи знання. Ці матеріали для молодших курсів швидко засвоювалися. Крім того, база даних « Синеви » дала йому потужний аналітичний апарат, який дозволяє структурувати інформацію навіть краще, ніж це робив типовий Адапт Межмірія.
Будь-які сумніви, що виникли під час вивчення швидко розвіюються завдяки величезному об'єму накопичених крос-дисиплинарних даних.
Після цього Генрі відчував, як його особиста система знань набуває монолітної структури. Наприклад, некромантія, в якій він колись володів лише кількома прикладними фокусами нулевого кола, почорнілі біля пані Моран, тепер поставила перед ним у всій своїй глибині та логіці.
Стали очевидно, чому на Плані Волшебників ця дисципліна була в занепаді: там вона залишалася лише набір роз'єднаних прийомів, тоді як тут була стрункою, глибоко проведена наукою, дбайливо збереженою століттями.
У більшості випадків знання некромантії передаються від вчителя до вірного учня, як це сталося з Марком.
Така закрита природою чарівництво: закляття школи смерті несуть у собі величезну загрозу, і ведучі магічних об'єднання Плану Чарівників в усьому перешкоджають їх неконтрольованому розповсюдженню; нескладно побоюючись чергу кривавих інцидентів.
На противагу цьому, у Межмір’є такі заняття стосуються прагматичної спокійності і не роблять різниці між некромантикою та іншими дисциплінами.
Звичайно, існують серйозні протоколи, що наводять вето на будь - які дослідження, котрі можуть зашкодити іншим. Але ті, хто бажає добровільно присвятити своє життя вивченню розкладання і пороху, не мають достатньо засобів для існування.
Робота ця специфічна, потребує щоденного споглядання мертвого тіла і взаємодії з мовчазною неживою.
Після попереднього збирання даних Генрі зробив великий реструк необхідної літератури. До списку увійшло близько восьмисот томів класичних праць — фундаментальні роботи з теорії некромантії, записи складних експериментів і рідкісні аспекти магічних знань, ретельно викладені ним з різних джерел. Він підготував цю бібліотеку для тривалого вивчення на п’ятому шарі шестикільської високої вежі, де мав провести десять років — період, який би в його зовнішньому світі знизився б до року.
П’ятий шар — це унікальний простір з штучно викривленою хронологією.
Часто високопоставлені маги штаб-квартир використовувалися для проведення інтенсивних тренувань, щоб заощадити дорогоцінний час реальності.
Десять років тому довгожителі чаклуни вважали, що їм нічого не вдасться зробити.
Однак доступ до цієї святині часу був суворо лімітований. Підтримання темного прискорення поглинає величезні об’єми енергії, вартість яких у магічних каменях була визначена навіть для багатих чарівників. Така розкіш могла дозволити собі тільки найбагатші фракції Межмірія, але й самих грошей було недостатньо.
Право перейти поріг п'ятого шару мали тільки працівники штаб-квартири, які мають значний послужний список і вагомим вкладом в справи організації. Більшості з них доводилося десятиліттями збирати окуляри для вкладу і встановлювати мережу зв’язків, сподіваючись, що їх заявка одного дня буде розглядатися.
Про існування такої можливості Генрі дізнався зовсім недавно у приватній розмові з Жиллудем. Коли Генрі згадав про свої плани на медитацію, щоб якнайшвидше досягти межі концентрації духовної енергії, Жіноч запропонував йому подати прохання. П’ятдесят тисяч очок вкладу коштував один рік, і навіть така сума не гарантувала позитивної відповіді. Але для Генрі, чий авторитет у Ордені Шестеро Колец був незаперечним і виключив миттєво — заяву затвердили без зайвих дротів.
Генрі ретельно зважав усі за і проти, тому вирішив, що ризик виправданий. На нагромаджені окуляри можна було придбати рідкісні артефакти або потужні заклинання, але жоден ресурс не йшов у порівнянні з якісним скачком в силі. Коли він досягне піку духовної енергії, то зрештою зможе подолати бар’єр і перейти на третій рівень чарівника. За звичайних умов це мало бути невизначеним.
Процедура прибуття виявилася надзвичайною: транспортний засіб виробив бурею. У визначений час Генрі, повірившись з Міткою чарівника, чекав на візки біля свого будинку і зібрав скромний багаж та зайняв місце в кабіні.
Цього разу дикий звір не торкнувся копит землі. М’який порив вітру підхопив запрягу, і лось впевнено крокнув у порожнечу в зеніті. Генрі мимовільно відчув на собі сліпуче сяйво сонця — штучний світил, що імітує денний цикл. З вікон виднілися захопливі краєвиди: безчервоний океан лісу, вкритий розсипанням будинків, яких з цієї висоти було набагато більше, ніж можна побачити на землі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu