Ренді не став наполягати, тільки обмінявся невеликим поглядом з Залізним Островом. Обидва добре розуміли, що таке екзотичне створіння могло бути лише з Плану Чарівників. Шатія, очевидно, оберігала таємницю свого покровителя, але висновки напрошувалися самі собою. Розпитавши Желуда і переконавшись, що тварина не становить прихованої загрози для Дрея, він заспокоївся.
Зрештою, щастя дочки в межах його володінь було для нього важливішим політичних загадок.
...
У цей час Генрі просувався через гірські перевали у цілковитій самотності. Дорога пролягала через густі зарослі схили, які чіплялися до стрімких скель.
Головна місія була виконана, залишалося тільки повернутися до двадцяти сьомої бази, де координати просторового переходу поставлять точку в цьому розділі його довгої подорожі. Сонце повільно опускається за горизонт, розмальовується піки в густій багряно-золоті. Тіні подовжувалися, розрізаючи хребет навпіл.
Несподівано Генрі натягнув поводи і зупинився. Він насупився, вдивляючись у простір попереду, наче аналізуючи невидимі датчики, а потім повільно продовжив шлях.
Після цього відкрився табір, де група подорожніх була вже розбита. Костер, який з’явився зі свіжокровного валежника, мав жаркість і впевненість.
Генрі вийшов до табору, і його присутність не залишилася непоміченою. Група швидко рушила в рух, кілька охоронців висунулися назустріч, їхні пальці заступницько і міцно лестили на рукоятами зброї.
- Хто ти такий? — Дуже вимогливо покинув той червоноволосий чоловік, чий широкий довгий меч викликав мимовільну повагу.
— Пошукач пригод. Я тримаю шлях до Везд Червоних Лістеїв, — спокійно відповів Генрі.
Це містечко лежало попереду за трактом і славилося в околиці. Оскільки поселення лежало якраз на маршруті, слова Генрі були цілком переконливі. Начальці в загоні були тертими калачами, які добре знали місцевість і не виявили явної відповіді на це питання.
- Вибач, хлопче, ми не приймаємо сторонніх на посто. Відрізав червонуволосий.
Незважаючи на слова, вони пильнували за кожним рухом незнайомця. Напружені м’язи та стайня видавали готовність в будь - який момент зірватися у атаку. Самотній мандрівник у такому глушині не міг бути простим, і люди в таборі добре розуміли це, воліючи тримати глухому оборону замість активної агресії.
« Я піду далі, не буду вам заважати », — відповів Генрі. Він разом зі словами привітно кивком:
Він і не збирався тут затримуватися. Маючи в арсеналі Крилья Падіння, він відчував себе в куди безпечніше у повній безпеці. Але ледве він встиг зробити кілька кроків в сторону тіні дерев, як з глибини табору донісся оклик:
- Все гаразд, друже. Залишся з нами! Разом надійніше. Демони скрізь, і один на тракті вночі — вірна смерть.
— Командире, эта людина... — На початку було червоноволосий.
- Все гаразд. Нас багато, ми впораємося. Шукачі пригод у такий час і так погано, потрібно допомагати один одному.
Генри замер, вслушуючись у донощика з-за спини суперечки. Голос видався йому смутно знайомим, пробуджуючи в пам'яті якісь далекі відголоски. Він обернувся і побачив чоловіка років тридцяти з невеликим, чиє обличчя заросло неохайною щіткою. Той наполегливо переконував рудоволосого у своїй правоті. Короткий погляд, кинутий Генрі, миттєво витягнув з глибин пам'яті образ: це був Лінс, молодший брат Асуни.
З їхньою першою зустріччю пройшло багато років, і час не пощадив його.
Обличчя, викреслене слідами булих труднощів, і довгий шрам, що перетинає ліву щітку, практично стерли м'які юнацькі риси.
Аура Лінса також змінилася — від колишнього хлопця не залишилось жодного сліду, і навіть Генрі дізнався про нього зовсім по - іншому.
— Брате, якщо не заперечуєш, розташовуйся у нас. Він побачив, що Генрі має пристойний погляд і усміхнувся разом з радістю.
Завдяки дії Зеля тисячі Лиц Генрі були абсолютно невпізнані. Спочатку бажання втекти відразу випарувалося, побачивши Лінса, він несподівано передумав і вирішив затриматися.
— Дякую, — коротко подякував він.
— Ерунда, не подякуй. Мене звати Лінс, я очолюю групу "Земля". А це мої хлопці, — представився лідер і обвів рукою табір.
— Заряд "Земля"...
Генрі подумки повторив свою назву, згадайте Дихальну Техніку Землі, яку сам передав Лінсу багато років тому.
Виходячи з коливань ци, він досяг рівня Великого лицаря і його аура відчувалася досить незвично.
Варто зазначити, що навколо Лінса мало помітні частинки вільної енергії — явище, яке зазвичай трапляється лише у чарівників.
Генрі згадав подібні ознаки, які бачив раніше біля одного світлого лицаря.
Хоча він не знав тонкої дороги воїнів у деталях, але розумів: вдар Великого лицаря — це ще вищий прогрес.
Однак, порівняно з силою магів це здавалося незначним, тому Генрі не приділяв великого значення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu