Реціональний розрахунок підводив йому гірку істину: якщо він полишить цей план, то фізично не зможе їх охороняти. Залишати близьких на довільному місці означало не звертати уваги на вічну тривогу, яка підриває концентрацію.
Якщо ж у вас є зовнішня сила, яка може взяти їх під достовірну опіку, то він нарешті здобуде внутрішній спокій. У межах цього світу лише ельфи мали подібну владу.
Завдяки тому, що Шатія змогла полагодити з Рейс і навіть пов’язати майже сестринський зв’язок з Асуною, Генрі міг сподіватися сприятливого результату. Зважаючи на ці нитки особистої прихильності і недавня обіцянка Ренді, реакція ельфійської сторони не повинна була бути проблемою.
Справжня причина його можливого відходу полягала в тому, що Генрі прагнув сили. Укріплення в Плані Ельфів гарантувало безпеку під час війни з Бездною, але неминуче перетворилось у золоту клітину без ресурсів для подальшого вдосконалення. За таких умов розвиток неминуче сповільнився б. Методи ельфів базувалися на чистоті крові — їх сила зростала пасивно, з бігом десятиліть.
Генрі для стрибків - переходу на третій рівень чарівника, йому потрібні знання про силу правил. Навіть якщо через наступні роки він проведе у тіні материнського Дерева, то рано чи пізно стане нестерпним стагнання. Життя з застиглим потенціалом здавалося йому шляхом безпросвітного глухого кутика.
Генрі вирішив, що не має чіткого маршруту чи кінцевої мети.
Але Межмір’є, про яке згадувалось у статті, глибоко заінтригувало його аналітичний розум. Контекст показує, що це також був світ під владою чарівників.
Шлудь говорив про нього з такою непохитною впевненістю, ніби існування цього місця було фундаментальною аксіомою, і при цьому не переховував свого нехтування Плану Чарівників. Місцеві чарівники в очах Посланого Межміра виглядали нікчемними фігурами — просто розмінною монетою у великій дипломатичній грі з ельфами. Якщо ельфам прийняти умови угоди, то Межмірьє без тіні сумніву виштовхнуло б Експедиційний загін з Плану Ельфів. І це було лише верхівкою айсберга їх вимог.
« Яка ж справжня природа могутності цього Межміра? Чи це план середнього рівня, чи він замахується на статус високого?» - Генрі занурився в роздуми намагаючись порівняти факти.
Ренді та його сусідство глибоко затремтіли в присутності Залізника. Цей чоловік зберігав маску дружніх стосунків, але кожна згадка про « трудомісткість » змушувала короля Ельфів напружуватися. Ренді не наважувався на пряму відмову, а лише звертаючи увагу на необхідність детального обговорення.
Подібна обережність від верховного правителя, що стоїть під прямим захистом світового Дерева, була більш промовистою. Це стало свідченням або самої особистої сили самого залізну, або колосальної могутності, що стоїть за ним. Найімовірніше, обидва фактори доповнювали один одного.
Тільки переважна, абсолютна вищість могла змусити злагоджено поводитися на власній землі.
Генрі спіймав себе на скороминущому почутті жалю до ельфів: не встигши вони перевести дух після зіткнення з Планом Волшебників, як на горизонті виникла більш грізна і методична сила.
У безконечних світах слабкість завжди була вадою — тут правив закон виживання найсильнішого.
Генрі не сумнівався, що Межмір'є - це як мінімум світ середнього рівня. Чи може бути, що високий? Дистанційно визначити це не було можливим.
Середній рівень ще залишав простір для маневру, оскільки стеля сили там була осязаєм. Високі ж ставив планку, дотягнутися до якої здавалося немислимим. Тепер, коли План Волшебнік бачить такого гіганта, він виглядав би пилем під ногами.
У пам’яті з'явилися слова Залізника про те, що вони віддають перевагу цивілізованому та мирному способу вирішення питань. Виходячи з аналізу ситуації, Межмірьє обмежило відправкою одного-одинового посланця.
Мабуть, саме Залізник завдав тієї жахливої рани Пакку. Павк був чарівником третього рівня, а отже, розтрощити його міг лише майстер не нижче четвертого.
Сіт Жюлуда був каліграним поєднанням дипломатії та демонстрації сили. Не потрібно було війни, щоб знищити Межмірю. Тепер вони систематично додавали ельфів, змушуючи їх до союзу на своїх умовах.
Мета була не забута: Насіння Всесвітнього Древу. Різниця була лише в глибині розвідки. План чарівників був смішний, і його величезні ресурси не мали наміру пересадити самого Дрея. Однак Межмір’є знали справжню цінність — їм потрібен був Насіння.
Ренді відчайдушно чіплявся за реліквію, але під грубим тиском аргументів почав здавати позиції. Якщо противник націлився на Дерево, він не відступить. Поки переговори велися в рамках етикету, але коли їх крах мало бути загартовано, то набіги експедиційних загонів часто переважали.
Генрі ретельно зважав усі "за" і « проти", а потім додав заклик Джаби.
- Ти коли-небудь чув про Межмірю? — Він прямо запитав.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu