Бойці свого ближнього систематично рубали тварюки, які прорвалися через їхні спини і поливали ворога постійним вогнем. Проти демонів почали послаблюватися ряди передніх груп один за одним, валилися на землю і хилились власною кров’ю.
Але серед них не було жодної переваги демонів, яка б повністю компенсувала їхній тваринний гнів.
Феррі працював злагоджено, але Генрі, який стояв у центрі міста, мусив вступити в справу раніше, ніж очікувалося: крилаті особини перемивали через голови авангарда і зависли прямо над наметами.
Перший демон, схожий на кажана - льотця, змив його вище і виривав ізб, щоб прогнати нечистоту на голови захисників. Але в цей момент через сильну колоду залізної руки він опинився у лабеті.
Тварюка впала в камінь, а стріли тих, хто прийшов на землю, зачепили пустище у небі. Оглянувшись, люди побачили, що це Генрі мітнув імпровізований снаряд. З такої дистанції ніхто не міг пробити демона.
Генрі перехопив довгу луку біля приголомшеного бійця, одним могутнім рухом зігнув його в ідеальну дугу і почав випускати стріли одну за одною. Кілька кажанів впали, не встигли навіть скласти крила — він бив з ювелірною точністю у вразливі кістяки, позбавляючи їх маневреності.
Замордованих ворогів відразу ж зустрічали зали пехоти, перетворюючи демонів у овечих їжаках. Невдовзі небо над табором очистилось.
Генрі опустив очі і раптом несподівано обернувся до молодої жінки, яка застигла за возом. У два потужних стрибки він подолав відстань до неї і, схопивши за талію, ривком відтягнув убік.
— А... Я... — Вона розгубилась.
Дівчина не чинила опору, а лише ще сильніше притиснулася до його широкої грудей і втратила дар мови. Генрі з її преривистого подиху зрозумів, що вона в корені неправильно вияснювала його жест, але часу на пояснення не залишалося.
В ту ж секунду з-під землі, саме там, де вона стояла мить раніше, з костяним хрустом вирвалося товсте щупальце.
На кінці зловісно поблискував величезний вигнутий гак — достатньо гострий, щоб проколоти людину наскрізь.
Усі з жахом відпоряли. Жінка пом’якшала, втратила почуття від шоку і посідала на руках Генрі. Вона навіть не могла уявити собі, як би її спіткала.
Генрі, з яким він був упертою людиною, скинув на землю жінку, яку раніше ніс на руках. Його рух був надзвичайно довгим і виснаженим.
Зробивши кілька неквапливих, майже прогулянок, він зупинився біля самого вогнища табору.
У правій руці він стискав довгий меч, який тусувався крізь полум’я у неправильному світлі. Не сказавши ні слова, Генрі різкий і вивірений рух встромив клинок глибоко у подаливу землю.
У ту ж секунду з-під землі вдарила густа струмінь темної крові, а нічну тишу прорізали приглушені, повні дрижання стогін вмираючого демона.
Під шаром дерна переховувався масивний хробак, чиє тіло вкрилося звиваними щупальцями і було вкрите корінцями рослин. Це створіння, яке було покликане через Алтарь Тіні, не встигло напасти: вмонтований чіп Генрі заздалегідь відстежив траєкторію її підземного переміщення. Він просто чекав секунди, щоб одним точною випадом зупинити життя монстра.
Генрі поставив перед собою найважливіше завдання — безпечно прибути до графства Таресу, і усунення цього демона було лише логічним кроком на шляху до неї. Такі істоти традиційно заохочуються до підтримки чарівників, але методи їхнього використання в наш час зазнали зловісних змін.
Спостерігачі за цією сценою Торре і Феррі одночасно випочили, відчуваючи, як відступає крижана затиска страху.
Підземні демони вважались найнебезпечнішими противниками караванів, оскільки вони переносилися з неймовірною швидкістю і майже не лишали слідів на поверхні. Навіть якщо авантюристи могли визначити місце їхнього розташування, пробити щільний шар землі для того, щоб дістати ворога, було майже неможливо.
Вони могли ефективно протистояти лише заклиначам, які мали певні технології. Але вони перетворилися на рідкісну і непідтвердену небезпеку. Війна з магами підштовхнула їхню цінність до неба: будь-хто, хто мав хоч краплю здібностей, відразу ж вербався великими фракціями.
Лише одиниці продовжували шукати удачі в якості військових найманців. Саме тому, незважаючи на готовність платити золотом і не вдалося найняти фахівця, загін Феррі опирався не в бюджеті, а у патологічній відмовці магів ризикувати шкурою в диких землях.
Після того як Феррі позбувся невидимої загрози, вони почали відчувати знеохочення і швидко протистояти іншим демонам. Через півгодини після того, як напала зграя, було покінчено. Феррі отримала кілька поранених, але без втрат і сама по собі мала багато грошей. Цієї ночі ставлення каравана до мовчазного, худорлявого чоловіка кардинально змінилося. Тепер на нього дивилися не лише з цікавістю, але й забобонним трепетом, визнаючи його незаперечну силу.
...
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu