Але сам факт захоплення більшої частини Королівства Ноен говорив про нищівного удару ельфів і їхніх союзників.
Чарівники перейшли в контратаку, взявши під контроль половину королівства. Решту вони не окупували, швидше за все, не через слабкості, а з іншими стратегічними міркуваннями.
Генрі припустив, що ключовим фактором стали події в Аномальній Долині: Пакк зі своїм загону зумів викрасти родовий будинок ельфів і потім розгромив їх на фронті.
Просуваючись по вже дослідному маршруту, Генрі сканував простір гострим і аналітичним поглядом. Алтарей Тіні в горах майже не залишилося; деякі з них виднілися тільки уламки, до яких ніхто не спішив повертатися.
Демони майже зникли, і лише час від часу одинока силает мчав.
Раніше цей хребт кишів ними, які називають чарівниками вдень і вночі, але тепер вівтарі втрачають своє функціональне значення. Очевидно, що експансія здулася і демонська сила перестала бути потрібною для підтримки позицій.
Однак 25 сьома база могла почуватися відносно безпечно, оскільки великі землі перейшли під контроль загону Експедиційного підрозділу і стали рідкістю.
Коли Генрі минув кілька патрулів і пройшовши обов’язкові перевірки особистості, він вибрався за межі хребта. Його шлях лежав до Оберштайна - прикордонного міста, де колись були володіння будинку Асуни. Однак, підійшовши до потрібного місця, він завмер. Місто лежало в руїнах і не залишило жодного уцілілу будівлю.
Покладаючись на пам’ять, Генрі знайшов ділянку, де колись стояв будинок Асуни. Тепер у цій місцевості вирує життя, вкрите купами охолодженого вугілля. Серед уламків він знайшов лише мізерний шмат одягу в квіточок. З віддаліного, опалого дерева зірвалася метелик і, покрутивши, опустилася на обвугляний сук. Генрі не затримався. Розвернувшись, він рушив на північний схід до Аномальної Долини. З купи сміття висунувся двоголовий вовк, з підозрою обнюхав перехожого і відразу втік у тінях.
Генрі створив карту, отриману від Кейна. На ній були нанесені не тільки досліджені Експедиційним підрозділом зони, але й поточні сфери впливу. Лінія, що розділяла Королівство Ноен з північно-західу на південний схід, чітко відзначила кордони: нижче були території загону, вище — землі королівства. На цьому місці були позначені головні вузли — міста, що стали центрами концентрації основних ворожих сил.
Після детального розгляду цієї справи Генрі побудував маршрут — від непримітного міста до села Аномальної Долини. Його метою було оцінити атмосферу і спробувати виявити докази. Хоч Крейо вже перемістили, ельфійська кров в його жилах могла стати ключем до таємниць, які вислизнули з уваги інших.
Генрі переконався за допомогою системи виявлення Синеви, що поблизу немає сторонніх людей, сконцентрував магічну енергію. Навколо нього запульсували частинки вогняного елемента, він активував Елементний політ. Усередині контрольної загону території це була ідеальна тактика: швидко і непомітно для ельфійських дозорних.
Світ унизу швидко проносився назад, перетворюючись на розмиті плямки. Генрі піднісся на висоту і оцінив картину: розсипані по землі замки нагадували скупчення зірок у нічному небі. Нові укріплення несли на собі клеймо чарівників і демонів, а їхнє розташування видавала раціональний та мілітаристський підхід — кожен замок суворо контролював довірене йому округ.
Структурний політ вогню виявився неймовірно ефективним, через три дні Генрі досяг кордону. Коли він приземлився у закритому місці, то випив Зельє тисячі Ліц і повністю змінив свою зовнішність та одягався в мантію — типову для мешканців Плану ельфів. Тепер, надійно замаскований, він продовжив шлях.
Його нова мета — місто, розташоване за кордоном. У тилу, далеко від лінії фронту, місто не потребувало потужної охорони. Завдяки цьому воно було ідеальним місцем для проникнення. Саме тому вибір Генрі впав на нього.
Коли до міста Хмари залишалося ще близько десяти кілометрів, в марневі горизонту проступили силуети вартових башт. На кожній з них застигли по два-три сторожі, а на верхніх площах були заздалегідь приготовані сигнальні жаровни і зв'язки сирого хворосту для димних вогнищ.
Генрі вважав, що посту є холодним поглядом. Хоча його методи пересування майже неможливо було виявити звичайними людьми, він вирішив не ризикувати і взяв право на зворотний шлях.
Спочатку він наближався із заходу, але після маневру зайшов з південно-східного боку. Західний сектор міста був під щільним контролем експедиційного загону, і коли одинокого мандрівника з того боку виникне підозра, він потягнув би на себе шлейф непотрібних ускладнень.
За межами Генрі не чіплялася око: худорляве обличчя, тендітна фігурка — образ звичайних бродяги, який не викликає ні страху, ні цікавості.
Перед ним висіли нові міські мури, з яких лише кілька років тому було видно свіжу кладовище та характерні боїни.
На каменях чітко виднілися немивані плями — сліди старої крові.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu