— Знову ти за своє, - тихо викреслила вона, відчуваючи, як обличчя заливає рум'янець, а дихання стає переривчастим.
Генрі тільки посміхнувся у відповідь, перевернувся і притягнув її до себе, тому вода в ванні спалахнула бризками, що викликають розходження по краях хвилі.
***
Через місяць дирижабль плавно опустився на величезну площу Академії Августа, тимчасово переобозброєну під транспортний вузол. Генрі, міцно тримаючи Рейс за руку, спустився по трапу і відразу побачив делегації Клана Черч та торгової гільдії Солей.
Клан виставив представницьку групу. На чолі стояли Бук і вантажний чоловік середніх років, а між ними впевнено тримався срібнолосий старий. Генрі заздалегідь попередив їх через Жабу про час прибуття, і тепер майже всі ключові фігури Клана Черч були тут.
З’явилися двоє вірних помічників Фернон, яким він доручав нагляд за усіма справами в безплідних Землях. Вони давали вказівки чітко й ефективно, не допускаючи осичок.
Взор Генрі відразу виділив Бука, який стояв на чолі колони. Той помітно постарілий з часу останньої зустрічі, і це миттєве спостереження відреагувало в душі Генрі легким сумом.
Колись давно, коли він тільки покинув Місячне світло Леса і вперше перейшов поріг долини Чорна Скала, Бук, вже колишній тоді чарівник кристалізації, здавався йому непереконливим авторитетом.
Тепер, коли сам Генрі став магом другого рівня, вік на обличчі старого знайомого виглядав як гірке нагадування про невблаганний час.
Срібний старий чоловік був головою клана, Майер Черч, батько Ларрі. Поруч з ним стояв Лукас, батько Рейс. Його галузка в клані раніше не мала ваги, але тепер вона стала однією з найвпливовіших.
- Батьку! — З радістю вигукнула Рейс, побачивши Лукаса.
Той усміхнувся, і йому стало соромно. Будучи чесним і виконавцем, він не володів мистецтвом красномовства. І зараз, переповнений щирою радістю, тільки ледве підібрав слова:
— Радий, що ти повернулася.
Генрі ковзав поглядом по натовпу і примітив Ларрі Черча. Він виглядав свіжою, одягненою в модну мантію і привітно посміхався. Ларі все ще залишався чарівником, не зумівши досягти кристалізації - незважаючи на значний талант фармакологія віднімала майже весь час, сповільнюючи медитацію.
Крім того, після налагодити торгівлю з землею Свита було катастрофічно недостатньо рук і Ларрі довелося повністю зосередитися на зіллях. Посада у місячному світлі Леса стала формальністю, ніхто не планував повертатися туди.
Тепер для Клана Черч значення самого Генрі перекреслила все, що було пов'язане з лісом.
— Генрі, дозволь представити тобі голову нашого клана Майера Черча. Ви ще не були знайомі? — Усміхнувся Бук, роблячи запрошувач жест.
Генрі переглянув погляд на срібнолосого Майера, простягнув руку і з теплою посмішкою вимовляв:
- Вітаю, дідусь Майер.
Майєр раптово завмер від здивування, але відразу ж відповів міцними рукостисканнями і відповіддю:
- Ласкаво просимо додому.
Оскільки Майєр приходив до свого діда, це було доречним. Генрі навмисно підкреслив його, показуючи, що попри свою вищість у силі та вищій позиції він пам'ятає допомогу на початку шляху. Він не забував добро і вмів цінувати тих, хто колись підставив йому плече.
Хоча статус і сила Генрі досягли небачених вершин, він не квапився впиватись владою або виявляти пихатість перед членами роду Черч.
Він був дуже байдужий до таких жестів, бо в його холодному і аналічному розумі не було місця для пихи.
Генрі стримано кивнув, вітаючи присутніх:
- Пане Бук! Пане Лукас!
Потім він перевів погляд на чоловіка, який стояв трохи поодаль і в його голосі прослизнули ноти щирої поваги:
— Учитель Лерри!
Він лише усміхнувся і похитав головою.
« Більше не називай мене вчителем, — відповів Ларрі. — У його голосі було менше хибної скромності, ніж факту. - Тепер ти набагато сильніший за мене.
Це визнання було виправданим: і в мистецтві бою, і у тонкому ремеслі зілля Генрі підійшов до недосяжних вершин. За минулий час Ларрі почав ретельно вивчати рецепти, які зробив його колишнім учнем. Кожного разу він був у захопленні від глибини проробки. Така радикальна переробка формул вимагала не лише великих знань, але й майже інтуїтивного, ювелірного розуміння властивостей матеріалів.
Звичайно, Ларрі не міг знати, що за цим тріумфом стояла обчислювальна потужність « Голубкою Синей». Використовуючи величезні масиви даних, чіп легко оптимізував склади, адаптуючи їх під будь - які потреби Генрі. Така точність аналізу і швидкість розрахунків були за межами людських можливостей — навіть найбільші маги, еліта людства, не могли прагнути безстрасної логікою алгоритмів.
Генрі ледь помітно посміхнувся.
- Вчитель Ларрі залишиться моїм вчителем.
Ларрі коротко хмикнув, прищурившись.
— Хто б міг подумати, що випадковий учень виявиться таким рідкісним скарбом. Визнаю, я дійсно зірвав їжу.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu