Однак ключ Правил був необхідний. Трохи поміркувавши, Генрі шукав шляху його дістати. Крім того, на горизонті маячила ще одну загрозу - Франц, маг третього рівня. Генрі, розгулюючись по кімнаті, вирішив, що прийшов час розібратися з цією проблемою. Поки не буде усунено цю небезпеку, вона нависатиме над ним дамокловим мечем і вічно ховатиметься у Срібному місячному місті.
Останні роки Генрі роздумував над цим, але не знаходив правильного рішення. Тепер проблема Франца стала розв’язана, коли з'явилася помічник у обличчі Жаби.
Через хвилину він відповів:
— Ладно, поїду и поговорю с ним.
— Я не маю жодних запитань, щоб ти влаштовував дирижабль, — відповів Фернон.
Торгова гільдія Соловей мала власні дирижаблі, куди зручніше громадське. На великі рейсові судна потрібно купувати квитки заздалегідь, бути точно в терміні, а при запізненні чекати наступного вильоту. А приватний транспорт давав повну свободу: летиш, коли хочеш. Щоправда, такі машини були недешево і зовсім не по кишені простим людям.
...
Наступного дня.
- Ти справді збираєшся їхати сам? Відправ когось, — з ноткою занепокоєння сказала Рейс.
Вона знала про небезпеку Франца і не хотіла, щоб Генрі залишав Срібне Місячне місто.
Генрі підбадьорився:
- Все під контролем, я вже все влаштував. Не можу ж усе життя просиджувати в чотирьох стінах.
Він розумів, що ризик неминучий, але в будь-якій справі немає повної гарантії. Поки Франц на волі, цей меч буде висіти над головою, скидаючи всі плани. Через нього неможливо нормально розвиватися, і навіть до третього рівня у Срібленому Міжні не просунуться. Принаймні, ключ Правил потрібно добути - і для цього доведеться виїжджати.
Срібний Місячний Вавилон, північний порт.
Генрі глянув на Жабу, яка була в нього на плечі і піднявся на борт невеликого дирижабля торгової гільдії Солей. Іскра послабилась до звичайних розмірів і спокійно сидів, не видаючи себе навіть на приховану ауру. Вона виглядала як найзахопливіша, без жодного знака дивності. Ці люди не дивувалися, що ропухи, павуки чи щурі — це звичайні розплідники магів і Жуба на плеча Генрі — були цілком відповідними.
Дірижабль Гільдії Солей за розміром нагадував трипалутний корабель — величезний, хоча й скромний у порівнянні з масивними машинами Альянса Чарівників. Генрі зайняв кращу каюту. Крім нього, на борту були лише працівники гільдії, так що він мав тут вищий статус.
Лежа на ліжку, Генрі спостерігав за Жаба повзає по кімнаті, вивчаючи атмосферу. Він не знав, коли саме оголоситься Франц, тому не розслаблювався ні на мить. Протягом минулих років ворог не виявляв себе, але Генрі не мав ілюзії: маг третього рівня напевно тримає руку на пульсі новин. Виїзд з міста не залишиться непоміченим — питання лише у часі.
Політ до Шахай тривав півмісяця, який був досить довгим. Дірижабль зупинявся в кількох містах, де дозаправка була неживою. Для Генрі час пролетів у безперервній медитації. Подорож пройшла спокійно, без пригод.
Здалеку замаячив силует міста Шахай, що лежить на схід від Серандіру. Довкола простягалась пустеля, де бушували незліченні піщані бурі. Високі мури міста покривав товстий шар жовтого піску, який накопичувався протягом багатьох років.
Як тільки дирижабль приземлився в порту, його зустріли люди з клану Фаррел. На чолі делегації йшов Майєр. Генрі швидко впізнав його на образі з Міси: чоловік у розкішних одязі, який не міг приховати серйозних вад в силах. Це не було перешкодою, як - от хронічною хворобою. Проте його поведінка призвела до того, що він знехтував своєю скромністю і зрештою почав співпрацювати.
Генрі взяв двох помічників з собою через трапу, які займалися гільдією Солей — чоловіком і жінкою.
- Ви пане Генрі? Я Майер Фаррел. Дуже приємно познайомитися з Майєром, підходячи і простягаючи руку.
Генрі опустив очі на простягнуту долоню Майера. Ігноруючи цей жест ввічливості, він запитав сухим, позбавленим емоцій тоном:
- Де річ?
Сердечна усмішка миттєво зійшла з обличчя Майера. Очевидно, він не очікував такої холодності і тінь на нього промайнула. Проте він не наважився зв’язатись з магом, а швидко прибравши руку і сказавши:
— Серце Маґми надійно сховане в комору. Я не ризикнув брати його з собою на зібрання.
— Тоді не будемо зволікати. Ходімо, — відрізав Генрі.
Майер помітно замучився, пересуваючись з ноги на ногу.
- Але пан Генрі, ви щойно з дороги... Я ще не встиг підготувати прийом, гідний вашого статусу...
Генрі нетерпеливим жестом перервав його вилиття.
— Залиште формальності для тих, кому вони лестять. Моя мета - ключ Правил, і нічого більше. Віддавай артефакт, забирай свої магічні камені і на цьому закінчимо. Показуй дорогу.
Майер остаточно змішався. Прямолінійність гостя порушила його добре продумані плани, і на мить він впав у безвихідь.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu