Генрі збився, і його рух був різким. Важкі, багрові краплі зірвалися вниз, вдаряючись про чорну дзеркальну поверхню ритуального артефакту.
Вони повільно скочувалися до центру, наче краплі дощу по воску лотоса, аж поки дзеркало не наповнювало їх. У залі запанувала в’язка тиша.
Генрі нахмурився, дивлячись в порожнечу артефакту. Невже ритуал не спрацював? Він не мав таких обмежень. Він завмер, чекаючи ще кілька хвилин, і коли в голові вже промайнула досадна думка про затрачених сотень тисяч магічних каменів, поверхня дзеркала здригнулася.
По чорній гладі пішла дрібна бриж, вказуючи щось масштабне.
У глибині замілилися тіні, пересуваючи один одного у шаленому калейдоскопі, і в ту ж мить до свідомості Генрі з’явилися неконтрольовані потоки інформації.
Дані транслювалися безпосередньо в розум, обходячи будь-які мовні бар'єри і ментальні щити. Однак ця еманація була жахливою, адже Генрі не мав такої потужної духовної енергії. Йому здалося, що він надіслав запит у спільну мережу і в ту ж секунду прокинувся від тисяч сповіщень, які атакували його свідомість. Від різкого інформаційного припливу віскі знизило тупий біль.
Раптом у самому серці дзеркала скликалася примарна фігура. Прості тіні, що точилися біля краю, відкололися в темний простір.
Перед нашим внутрішнім оком Генрі розвернулась картина, яка змушує серце заміряти: у безмежній порожньому всесвіті розмірно крокувало колосальна істота.
Його тіло оточувало цілий зоряний світ, а населені світи та сонце видавалися лише дрібними пилочками, які заплуталися в його волоссі.
Генрі миттєво оцінив масштаб загрози.
« Така істота — і мій посланець?»
Він не міг визначити ні плану його походження, ані точного рівня сил, але одне було очевидно: це створіння може стерти План Волшебників з обличчя реальності одним недбалим жестом. Формально контракт посланця виключає можливість заподіяння шкоди наймачеві, але чи може хтось перевірити міцність цих кайданів у даному випадку?
Якби вони були рівні, Генрі вважав би за честь такого знайомства. Тепер же прірва між ними була настільки велика, що саме поняття співпраці втратило сенс. Усвідомлюючи це, він негайно спрямував ментальний імпульс відмови і смиренно посилався на свою слабкість та негідність.
Примарні сутності з інших планів, які спостерігали за процесом, були буквально онімені. Смертний відкинув заступництво титана! Але, знову з'ясувавши його кров, вони швидко зрозуміли: у істот такого калібру свої, незрозумілі іншим правила гри. Ісполін розчинився у темряві, і тіні рангом поменше з явним полегшенням знову потяглися до дзеркальної гладіатори.
Незабаром з загального хаосу виокремилася нова фігура, оповита щільною і важкою аурой. Вона взяла людський образ, і в розум Генрі зробив чіткий ідентифікатор: перший предок вампірів з Плану Крові.
"Первовиток..."
Генрі відчув, як по спині пробіг холод. Його власна кров відповідає цьому рівня, але вона була тільки насінням, якого ще треба було прорости. Але перед ним стояв зрілий хижак, який мав величезний досвід і силу. І ця давня сутність сама пропонувала контракт.
Умова була простою: при кожному виклику надавати одну вісімнадцятирічну дівчину. Генрі ненавмисно скричав губи у гіркій висміці. Для істоти такого рівня ціна здавалася майже символічною. Посланець не просто кур’єр; він повинен втрутитися у хід бою, залежно від ситуації. Першорядкова проекція могла б натисканням пальців вирішити більшість його проблем, навіть не стаючи повністю в цьому. Для порівняння, звичайному посланцю Клану Черч вимагав стандартного магічного каменя.
Проте Генрі ненавмисно поморився. Шукати жертву при кожному виклику? З такими методами Альянс Вольшебників нагряне до нього з арештом вже наступного дня. Він не мав ні можливості, ані бажання робити щось подібне.
Існував і друга причина для сумнівів: сама природа вампіра. Для нього люди були лише їжею. Контракт захистив би самого Генрі, але перетворив б його оточення на ясла. Справа була не в моральності чи доброті, а елементарною тактикою безпеки.
Використати Першорядників було небезпечно. Отже, Генрі знову ввічливо відхилив пропозицію і змінив своє рішення.
Тіні з інших планів знову здригнулися від подиву, бо другий великий правитель відмовився.
Генрі лише зітхнув з полегшенням.
« Мені потрібен надійний помічник, а в чергу вилаштовуйте тих, чиє чха достатньо для катастрофи...»
Сама думка про використання Першорядника як кур’єра була абсурдною. Слідом було ще кілька сильних кандидатів, але Генрі методично відкидали їх і розсипалися у церемоніальних вибаченнях.
На поверхні дзеркала промайнула примарна тінь жаби, що майже звисала. Генрі впізнав її миттєво, наче в пам'яті вже давно забутий образ на іншому світі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu