Він чітко розумів, що сила Ядри не є вибуткою. Для істоти божественного рангу такий об'єм енергії міг бути лише випадковою іскрою, крихітним побічним ефектом заклинання, але для Генрі цього виявилося достатньо, щоб насичити кожну клітину тіла до межі.
Спочатку він збирався продовжити ріст, але після повернення Пакка вловив дивні сигнали, які заставляли змінити пріоритети. Генрі вирішив негайно просунутися до чарівника другого рівня, тим більше що заклинання вже було готове - він запозичив його з другої давньої кам'яної плити. Її розшифровка закінчилася давно, і всі ці роки він ретельно вивчав складну модель заклинання.
Модель другого рівня перевищувала першу на порядок: складність зростала майже експоненціально, і без колосального запасу духовної енергії Генрі навіть не ризикнув би приступати до її будівництва. Заклін, викарбуваний на плиті, називався « Мідова Печ ».
Воно стосувалося категорії Великого темного неба і було доступне лише кільком чарівникам, чиї природи гармонійно співдіяли з подібною до Вродженим заклинанням.
Світова Печ різко вирізнялася на фоні інших заклинань другого рівня: вона не належала ні до просторових, ані тимчасових, ні вогняних типів без вираженої стихійними атрибутами.
Її суть полягала в поглинанні світових правил та їхніх глибоких інтеграцій у тіло. Кінцевою метою є трансформація організму в фундаментальних правилах, що можуть вмістити у себе сонце, місяць, зорі та безлічі задумів буття.
Навіть Генрі, який звик до найсміливіших магічних теорій, мимовільно захопився ідеєю заклинання. Хто міг створити щось подібне? Згідно з підрахунками моделі, кожна клітина його тіла повинна була стати автономним планом і перетворювати на вищу істоту — майже безсмертну особу поза течією.
Генрі відвернув думки про далекі горизонти, можливо нереалістичні і тому зосередився на важливій сфері: за допомогою глибокої медитації побудувати модель Світової Печки, зрозуміти хоча б одне правило — завершити процес розвитку. Цей заклинання дозволяв не обирати: тип правила значення не мав, достатньо було усвідомити будь-яке.
Це означало, що ключ Правил більше не вимагався. Генрі вирішив ризикнути і повністю зрозуміти правило простору, щоб остаточно зафіксувати модель. Він прийняв рішення і кілька днів відновлював форму, поставивши в славу тільки Рейс, замкнувся у своїй оселі.
Через п’ять днів, перебуваючи в кімнаті для відокремлених медитацій, він активував придбану Магічну форму другого рівня ініціював процес.
— Глибока Сінева, і начинай побудову Моделі заклинання "Мірова Печ" - приманив Генрі.
Це завдання створене. Орієнтичний час: вісім днів і 15 годин. Коефіцієнтова вартість маніпуляції: 350%.
Розрахунки не стали відкриттям, вони повністю покладались на сподівання. Складність Світової Печії була більшою за прогнози; більшість заклинань другого рівня міркували на її фоні. Якщо на Велику Темне Небо проходили лічені години, то це означало дні. Різниця була очевидною.
Генрі був готовий до тривалого ожиріння. Він занурився у стан пікової концентрації, і в глибинах його свідомості почалося будівництво моделі, що живиться потоком мани. Цього разу вона виграла на кристалі духовної енергії. Він брав участь у роботі глибокодумної Синеви, намагаючись максимально зменшити витрати.
Час тягався дуже швидко. Світова Печова модель мала чіткі контури. Через сім днів вона майже завершилась, заповнивши кристал заплутаним пліткуванням ліній. Генрі застиг у очікуванні фінального, вирішального етапу.
— Прямо зараз!
Він щільно закрив очі, налаштовуючись на частоту правила простору — найбільш складний крок для більшості чарівників стадії кристалізації. Без ключа Правил успіх здавався примарним: потрібно випадково вловити відголос закону, який ідеально резонує з моделлю. Ніхто не ризикував би своїм розумом.
Але дух Білого Олені значно спростив цю справу. Генрі надто довго оперував правилам простору, щоб пропустити його зараз.
У глибині його свідомості спалахнула кристал. Світло народилося не від мани, а від могутньої реакції до осмисленого правила простору. Світова Печ, використовуючи Генрі як провідник, вступила у резонанс з іншими правилами - і він отримав із цього об'єднання максимум користі.
У його тілі одна за одною почали відкриватися приховані двері. Світ знайшов для нього нову грань — силу правил.
Простір Генрі тепер відчував майже осязаюче, тоді як інші закони світу ледве вловили пролітні тіни. Раніше для нього не існувало зовсім; тепер, сфокусуючись, він вловлює їхні слабкі сліди.
Через багато років мана повністю затихла. Генрі відкрив очі, піднявся на ноги і розтягнув руки, ніби намагався обняти саму порожнечу. Тільки він знав: це не просто рух, це обійми світу, дотик до правил простору.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu