Густа темно-фіолетова кров бризнула фонтаном, заливаючи дошки підлоги і наповнюючи приміщення їдким, смердючим запахом розкладання. Генрі замер у величній і грізній позі, а його чотириметрова фігура височіла над залишками ворога. Темно-золота броня була забризкана кров'ю, а в руках покоївся важкий ніж.
У стінах проломи з’являється бліде місячне світло. Його проблиски лежали в обезголовленому тілі демона, чиє кров повільно розтікалася калюжою до ніг мага. Генрі чекав кілька хвилин, але так і не дочекавшись звичайного ефекту з подивом сказав:
— Де ж демонська ци?
Зазвичай після знищення цієї істоти залишався згусток енергії, окрім слабких особин. Але цей противник, очевидно, не був слабким; його сила була об’єктивною. Якби Генрі не мав чорної плівки, він би отримав важке поранення. Чому ж такий сильний демон не залишив по собі ні краплі ци? Генрі був у замішанні.
Він залишив зруйновану кімнату через пролом і озирнувся. Високо в небі сяяла чистий місяць, освітлюючи дивний краєвид: довкола буяло зелень, гори та поля були вкриті густими лісами й травою.
"Хіба зараз не зима?"
Генрі чітко пам’ятав, що ще годину тому за вікном лютувала метиль. Він сидів біля каміна, пив чай, коли реальність раптово дала тріщину. Мало - помалу ця думка з’явилася в його голові, і декорації світу знову здригнулися. Зелень миттєво поблекла, поступаючись місцем білосніжної савани.
Він підняв руку, спостерігаючи, як на темно-золоту спускається самотня сніжинка. Вдалині знову закрутилися пластівці завбільшки з гусине перо. Під ногами закрущав глибокий наст, вивищив холодний вітер, а з сусідніх будівель донісся розмірний хропіт охоронців гірського підрозділа.
Генрі переклав погляд на будинок, в якому тільки що бився. Стіни, які повинні були лежати в руїнах, не мали ні однієї тріщини. Запустивши систему сканування середовища, він підтвердив дані: усі члени загону міцно спали у своїх пожитках і не підозрювали про нічний гість.
Світ повернувся до свого нормального стану.
Зрозумівши, що морок або інша аномалія відступили, Генрі деактивував форму титану й швидко змінив свій одяг. Коли він встиг привести себе в порядок, у коридорі почулись короткі кроки. Джим, задихаючись від хвилювання, вискочив зі своєї кімнати і з силою затарабанив у двері Генрі.
— Генри, виручи! Ти повинен мені допомогти, все прахом пішло, усе пропало!
Обличчя Джима було спотворене справжнім жахом, і за його грубою промовою було рішуче неможливо зрозуміти, яка біда сталася цього разу.
Генрі безшумно спостерігав за Джимом, який в явному замішанні кусав сухими кулаками пальців по дверномулотну, то й справа бормоча собі під ніс незв'язані фрагменти фраз. Підійшовши до нього, Генрі важко опустив руку на його плече.
- У тебе є до мене справа? — Він говорив голосно.
Джим здригнувся, ледве не підстрибнувши на місці від несподіванки. Побачивши спокійного обличчя Генрі, він висихнув з повітря, але полегшення було скороминущим — брови відразу зійшлися на переносниці і погляд став замарним.
— Генри, все скінчено... - Голос Джима тремтів. я незабаром зіткнуся з Кошмаром.
— Кошмар? Просто поганий сон? — Генрі дозволив собі затемнити здивування. Йому здавалося сумнівним, щоб досвідчений еккорцист довів себе до стану нервового виснаження через нічні видіння.
Джим замер, округли очі від подиву.
- Ти не знаєш про Кошмара?
Генрі ледве помітно хитнув головою.
- Не чув.
— Отже, у вашій країні про це або взагалі не відомо, чи називають це явище по - іншому, Джім нервово облизав пересохлі губи. « Кошмар — це те, чого за будь - яку ціну намагається уникнути кожен еккорцист ». Пряме зіткнення з ним майже неминуче означає смерть. Лише одиниці в історії могли вирватися з його лап і зберегти розум.
Генрі нахмурився, його аналітичний розум вже почав вилаштовувати ланцюг ймовірностей.
— Розкажи детальніше.
Коли Джім переконався, що співрозмовник справді перебуває в незнанні, він заговорив тихіше, ніби його можуть слухати самі стіни:
— Кошмара в колах священних називають також Мисливцем на демонів ↓Охотником на Екзорцизмӯ. Його спеціалізація вузка - він прицільно винищує нас. Зазвичай він ігнорує новоприбулих на етапі учнівства, але варто адапту просунутися до рангу майстра, як ймовірність його пришестя зростає багато разів. Коли Кошмар є, еккорцист виходить вирвано з реальності і перенесений у сморечний спотворений світ. Щоб повернутися назад, треба вбити створіння. Але для більшості людей цей бій стає останнім.
Генрі несвідомо воскресив в пам’яті нещодавній інцидент у іншому просторі. Тепер все стало на свої місця: сутність, з якою він щойно схлестився, і була тим самим Кошмаром. Тварюка мала величезну силу, і будь - який інший звичай на місці Генрі перетворився б у криваве місиво за лічені секунди.
Помовчавши, Генрі поставив уточнене питання:
- Чи існує якась статистична закономірність його появи? Або ж точно триггери, що провокують прихід?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu