— Медуза? « Генрі одразу згадав білу напівпрозору щупальцю, яка вібрала у сотні разів більшу кінцівку морського об’єкта.
Джим ствердно кивнув:
— Вона виявилася надзвичайно небезпечною. Пан Аріос бився з нею на рівних, ніхто не міг взяти верх, адже у воді монстр ставав лише сильнішим. Зрозумівши, що Аріоса не здолати, створіння просто перемістилось і зникла з акваторії тисячі Озер.
- Зникла? — Перепитав Генри, уточнюючи деталі.
- Аріос припустив, що вона володіє унікальним способом переміщення. Слідів не залишилося, і ніхто не знає, чи повернеться вона знову. Район офіційно оголосили небезпечною зоною, тож тепер рибакам доводиться нелегко.
Вони провели решту дня в обговоренні подробиць, поки Генрі не вибудував у голові повну картину подій.
Збирачі пояснення Джима Генрі змогли вибудувати цілісну картину: таємничий медузо затівала щось грандіозне.
Несподівано, оглянувшись у тисячі Озера, ця місцевість перетворилася на укріплений плацдарм.
Щоб досягти цієї мети, до озер стягувалися легіони риболюдів, які методично захоплювали навколишні землі доти, доки їхня пані закінчувала приготування.
Тільки втручання еккорцістів, які розгромили авангард монстрів, і прибуття Аріоса змусили медузу усвідомити масштаб загрози.
Вона вирішила відступити, але зробила це з жахливою ефективністю: і сама володарка, і залишки її армії зникли в одну мить, не залишивши ні єдиного сліду, який дозволив би зрозуміти спосіб їх переміщення.
- Ти розшукував мене тільки для того, щоб розповісти ці чутки? — Безсердечно запитав Генрі, коли деталі зклалися в його голові.
Джім був винний у затишку, і його погляд помітився.
- Є ще дещо. Пан Аріос цієї зими загострив мене нести караул біля гірського хребта Альстер, де зараз дуже неспокійно. Біда в тому, що через гостру нестачу людей я залишився єдиним еккорцистом на всьому пості. Чесно кажучи, у власних силах я не надто впевнений, ось і подумав: чи не поступиш мені компанію? Винагорода призначена гідною, як і моя - тридцять золотих за три місяці служби.
— Наскільки багато демонів? - Прикрасив Генри.
- Досить висока. Пост розміщений у тіні величезного піку, і демонічні створіння там активуються постійно. До того ж... « Джим замився, знизивши голос », — сказав пан Аріос, що в тій місцевості можуть ховатися позаземні небесні демони. Якщо нам вдасться виявити їх слід, це стане досягненням, яке не зазоро пред'явить самому ордену.
— Докази присутності позамирних небесних демонів? — Генрі навмисно взяв паузу на обличчі тінь сумніву і коливання.
Джим злодіїв озирнувся по сторонах і майже перейшов на шепіт:
- Пам'ятаєш того бідолашного, якого прибили до хреста на площі Емі, коли ти тільки прибув у місто? Пан Аріос твердить, що вони з’явилися зі світу іншого і мають єдину мету — пожерти нас. І ось у Альстера помітили їх активність: дивні сліди, які не можуть залишити ні демони, ані наші брати-ексзорцисти. Моє найважливіше завдання — знайти правду. Тільки прошу, тримай це при собі, про це відомо лише я да Аріос. Якщо ці "небесні гості" пронюхають про стеження, вони відразу ж сміють логічно. Я підозрюю, що вони неймовірно сильні, тому і прийшов до тебе за допомогою.
Генрі витримав довгу паузу, змушуючи Джима дуже нервуватись і просто скупо кивнув:
— Хм... Що ж, я приймаю пропозицію.
— Правда? Дуже дякую, друже! Ти мене врятував!
Його обличчя просяяло від щирого полегшення; він до останнього не вірив у успіх своєї праці. Коли б ми дізнались про таку небезпеку, то вирішили б триматися від Альстера якомога далі.
Джім розкрив карти свідомо, не бажаючи підставляти друга втімну — особливо у тому, що стосується позамирних демонів, цієї незбагненної і грізної сили. Ніхто не знав, яким був їхній справжній потенціал, і Джим, без власної майстерності та можливості залучити інших екорцістів до Генрі єдина опора.
Генрі відповів з гідністю, вкладаючи у голос саме стільки пафосу, скільки вимагав момент:
- Вважай це моїм обов'язком. Для мене велика честь зробити свій скромний внесок у захист цього світу.
Джим так глибоко його поважав, що в цей момент він був окутаний сяйвом св.
— Благодарю. Якщо ми докопаємося, пан Аріос щедро нас винагородить. Тебе - особливо. Молодий майстер з таким потенціалом ... Він обов’язково оцінить твою відданість справі, — палко запевнив Джим.
- Годі пусті слова. Коли ми виступаємо?
— Через три дні. Мені потрібен час, щоб підготувати провізію і спорядження. У самому таборі встановлено базу, так що з битом проблем не виникне. Навіть у розпал зими свіжі продукти не припиняються. Єдине, чого там не вистачає - це люди. Терміново потрібні боєздатні руки на постах.
— Ясно. У призначений час чекаю тебе у готелі.
Коли Генрі повернувся до своєї кімнати, він активував чіп і ще раз прогнав у пам’яті поведінку Джима.
Аналіз міміки, мікрогентів і інтонацій не виявив ані тіні фальярства чи прихованої загрози.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu