Генрі лише скептично похитав головою.
— Не факт. Тут немає людських останків.
- Може, вони спали його повністю? — припустив Ед, озираючись місце бойні.
— Кості неможливо знищити безслідно, а навіть якщо б вони спробували це зробити, я би відчув запах крові. Тут її немає, — відрізав Генрі. Його нюх, який був підпілкою, дозволив вловити еманацію крові на величезній відстані, але людський слід тут обірвався.
- Тоді де ж дядько Андар? — Ед розгубився опустив меч.
Генрі дивився на далекий гірський кряж, який височіє над лісом.
— Мабуть, там.
Ед простежив за його поглядом. На вершині скелі височіє масивна чорна горила. Вона вийшла на край скелі і, не кліпаючи, дивилася прямо на них.
— Демон! — выдохнув Эд. Помилуватись неможливо було: аура істоти придушувала.
Вовна горили виблискувала, наче лійка. Придивившись ближче, стало ясно, що це не броня, а гіпертрофована м’язова тканина, щільність і міцність.
— Здається, вона і була справжнім ватажком, — негромко вимовив Генрі.
Поляна біля підніжжя була передовим постом, а вовки — вірними псами демона. Шум бою розбудив створіння, і воно з'явилася особисто покарати порушників спокою. Горілла не виказала ні тіні страху. Окинувши очі мертвих вовків, вона видала ранок і затремтіла листя. Наступного разу демон опустився на чотири лапи і потужними скачками понісся вниз, швидко пробираючи іннерцію.
— Демон Високого рангу! — Вигукнув Ед, вкидаючи зброю.
Така істота не поступалася еккорцисту високої ранги, тоді як Ед все ще перебував на рівні майстра. Генрі миттєво порівняв дані з системою Плану Волшебників: рівень ожиріння і кристалізації мани, прикладний ширяє в бойовій силі.
Генрі рішуче крокнув уперед, перешкоджаючи творцеві дорогу.
- Я зустріну його в лобовій. Ти заходь з флангу і шукай голитися для вирішального удару. Твій чорний меч — це єдиний шанс пробити його шкіру, але будьте надзвичайно обережними: воно має жахливу силу.
Ед коротко кивнув і швидко зігнувся, намагаючись не попасти в поле зору демона. Він добре розумів, що горила розчавить його прямо і єдина тактика — бити по уразливих точках.
Горила носилася на них, використовуючи крутий схил гори для прискорення. В останній момент вона зробила потужний стрибок, занотившись величезний кулак над головою Генрі. Удар обіцяв бути сумним, але Генрі не зрушився з місця, байдужим поглядом вираховуючи траєкторію руху.
Коли кулак демона опинився в зарахованих дюймах, Генрі до краю напружив всі групи м'язів і відповів різким зустрічним ударом, вкладаючись у нього всю свою силу.
Кулак Генрі зі гуркотом зіткнувся з кулаком чорної горили, внаслідок чого у повітря зависла густа засуха пилу. Генрі навіть не йшов, прийнявши всю інерцію удару, в той час як величезний демон мимовільно захитався на крок назад.
- Сила вражає, але поступається моїй, констатував Генрі. Холодний розрахунку генного чіпа за мить підсумував результат цього прямому зіткнення, поклавши силу ворога на вектори і величини.
Чорна горила дійсно виходила за межі можливостей звичайного чарівника стадії кристалізації. Ед, який спостерігав за стороною з боку, на мить завмер, вражений побаченим.
Він чудово знав, наскільки смертоносний цей звір, і хоча не сумнівався в силі Генрі, така зухвалість - зустріти лобового випадаливого монстра високої ранги голими руками - здавалася йому чимось завбаченим. Це було за межами людської природи.
Чорна горила обгорілася, і в її тваринних очах промілля викликало здивування. Перед нею стояла людина, чиї габарити були незрівнянні з її власною, але чия фізична щільність і міць незбагненно переважали її власні. Однак на мить вона не залишила свого місця. Ед, коли його увагу прикувала до Генрі, коротко і різко вдарив збоку, стискаючи чорний меч у руці.
Демон лише зневажав плечі, скинувши ліву руку. Він звично покладався на вроджену костяну доспеху, який покривав передпліччя, будучи впевненим, що клиночок просто зісковзне з броні, не залишивши і подряпини.
Десятки разів перед тим, як з’явилися людські пістолети, вони вдарялися за своє тіло.
Але цього разу тишу прорізав влажний хрум: чорний меч, не зустрівши опору, прошив кінцівку наскрізь. Гордість демона, його невразливий захист, була розпрощена як дешева шкіра.
Коли Ед досяг успіху, він не піддався азарту і відразу розірвав дистанцію. Через мить, коли він тільки що стояв з свистом пронісся важкий правий кулак горили. Секундне замішання або крапля пожадливості коштували б юнакові життя.
Відчувши нестерпний біль, демон впав у лють, змішану з первісним страхом. Чому ці люди, які тепер зустрілися з ним, стали такими аномально сильними? Звір з Опакою втупився на чорне лезо, яке було першою зброєю у його пам’яті.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu