Генрі не сподівався, що потенціал Білого Оленя виявиться настільки сумісним з його структурою. До цього часу мітки приймали лише два виняткових джерела: кров Прародителя бога грому і королівську ельфійську кров. Тепер до цього списку додано третій компонент.
▫Дух Білого Оленя: природжена схильність до правил простору, що дозволяє частково оперувати їх силою.
Це була здатність, успадкована відразу після поглинання. Генрі приховував очі, занурившись у глибоку медитацію. Світ навколо нас змінився: він почав чітко розрізняти тонкі вібрації просторових ниток. Він лише сформував задум, і його фігура змазалась у просторі миттєво в іншому куті Палатиці Дикого вогню. Дістанція стрибка, за його підрахунками, становила близько 100 метрів — точно як Білий Оленя.
Після перенесення Генрі прислухався до метаморфози всередині свого тіла. Вроджений дар звірини був неймовірно ефективним: істота володіла правилами від народження, використовуючи їх як інстинкт.
Звичайні чарівники мусять доводити свою духовну енергію до межі, щоб їх голе тіло могла хоча б на мить витримати активацію моделі заклинання другого рівня. Людський організм просто не має прямого контакту з фундаментальними правилами всесвіту.
Однак кров Білого Олені легко обходилася з цією забороною. Його співродичі дихали правилами так само природно, як повітря. Тепер ця природа стала частиною Генрі. Теоретично його тіло було готове до заклинань другого рівня — саме така фундаментальна адаптація принесла з собою силу крові.
Він остаточно звернув на шлях, який дуже відрізняється від стандартної школи магії.
Потенційна технологія « Величина Темне Небо» раз за разом перевершила найбільш сміливі сподівання. Тим не менш, Генрі не квапився негайно підводити модель другого рівня.
По-перше, його поточний запас духовної енергії все ще було недостатньо для стабільного підтримки структури. По-друге, будь-яка теорія вимагала повторних перевірок: моделі другого рівня відрізнялися залежною складністю, і найменша помилка під час їх активації стала катастрофічними наслідками для носія.
Генрі вирішив триматися свого випробуваного, прагматиного шляху: довести кристал духовної енергії до абсолютної межі і тільки потім вибудувати модель другого рівня всередині нього.
До того ж, ті що входять заклинання в його арсеналі поки не були -- а якби і вдалося щось дістати, довелося б обмежуватися виключно просторовим типом.
Аналіз другої давньої кам'яної плити просувався повільно, з вимушеними перервами, і вимагав ще принаймні року безперервної обчислювальної роботи чіпа.
Але навіть повна розшифровка не гарантувала отримання просторових чар — ймовірність цього була малою.
Плітки, як і самі методи « Величного Темного неба» були нестандартні, «дикі » плетиви без чіткої прив'язаності до класичних віршів. Це робило їх неймовірно потужними, але було складно використовувати для просування: потрібен специфічний ключ Правил.
Генрі збирався дочекатись завершення роботи "Глубочкою Сіневи", оцінити отриману заклинання і тільки тоді планувати наступний якісний ривок. Кров Білого Оленя була занадто цінним ресурсом, щоб витрачати її без чіткого плану.
Він вирішив періодично брати нові зразки і поглинати їх маленькими порціями, поступово зміцнюючи тіло та приводячи свідомість до підступних правил простору.
Оглянувшись навколо, Генрі знову побачив величезний потенціал світу X-617. Якщо кров Дитина Плана дає такий нищівний привілей, її можна зробити насеченою, перетворивши на непорушну основу для майбутнього могутнього клана...
Генрі думав, що якби сила крові Білого Олена поширилась на весь клан, то ці люди могли б перевершити велич навіть ельфів. Не виявивши План Чарівників цей світ так рано, план X-617 в майбутньому неминуче переродиться б у дуже грізну силу. Однак думки Генрі заходили глибше, він запитував себе: чи може нижчий світ в принципі самостійно піднестися до середнього рангу.
"Невже План Чарівників спочатку володів середнім рівнем, а планета Бездня - вищою?" Очевидно, світ мав свої шляхи еволюції, приховані механізми просування, які ще не були в межах його розуміння.
Після того як Генрі поковтнув ще одну порцію сили крові, він звернув увагу на Чорне Просвітництво.
Білий Олень лежав там, відновлюючи сили, але в його позі і погляді читалося невтомне прагнення.
Генрі зірвав на подвір’ї дощечку соковитої зелені трави, але цього підношення було явно недостатньо для тварин змарнованого довгим постом.
Однак він не збирався продовжувати годуватися, бо мав тримати тварину в стані легкого і контрольованого голодом. Тільки таким чином можна було гарантувати, що він покоряється Богові і не матиме жодних труднощів у майбутньому.
Завдяки такій великій крові олень нескладно перенесе тимчасове недоїдання і з часом, коли між ними буде міцніти зв’язок, його раціон ставатиме ще більшим.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu