Було б немудро виявляти гнів до трирічної дитини. Ті, хто спостерігав за сценою, заспокоїлися і навіть проникли в чужу вдачу. Чи може справжнє зло бути таким поблажливим до малої дитини?
- Пане, це мій притулок...
Ед підвів Генрі до своєї хатини. Він з запалом представився за всіма правилами гостинності, але вчасно оглянувся і пригадав, що гість не розуміє жодного слова місцевою мовою.
У такому разі хлопець прибіг до мови жестів, активно допомагає собі мімікою і інтонацією, сподіваючись, що так зміст його слів стане прозорішим.
Генрі окинув очі скромної будівлі. Для одного чоловіка тут було досить просто, а всередині був рідкісний порядок. Однак тепер його тіло, нагороджене силою, виявилося занадто масивним для будь - якого звичайного будинку.
Він навіть не розглядав можливості повернення до людського тіла: « Сила титана», хоча й створювала певні незручності в биті, служила бездоганною бронею.
Крім того, найзахопливіша фігура вихваляла людей від зайвих розпитувань і конфліктів ще до початку.
Помітивши замішання Еда, який явно не розумів, як впіймати почесного гостя у тісній халупі, Генрі тільки ледь помітно посміхнувся.
Він обвів поглядом утоптаний двір, коротко помахнув рукою і в повітрі зіткнулась « Патлатка Дикого Огня ». Могутні магічні контури розгорнулися у просторі, формуючи конструкцію, в якій він міг розміститись, не пригинаючи голови.
Ед замер, його очі округли від забобонного захоплення. Він не бачив моменту появи, ніби річ просто випала з складок реальності, і відразу ж написав це на чергове диво. У легендах про великих екзортцистах згадувалися артефакти, чия суть була незбагненна для простих смертних, і тепер один з них стояв прямо перед ним.
Коли Генрі прийшов під намети, то з радістю зауважив, що місця для маневрів є далекоглядними.
Його план був простий і прагматичний: затриматися в поселитись рівно на стільки, скільки потрібно чіпу для дешифрування та повного прив'язання місцевого діалекта.
Поки мовний бар’єр не буде розбитий, будь - яка розвідка перетворилася на безглузде блукання в тумані. Крім того, слід було вивчити соціальну ієрархію, звичаї та зібрати крихти інформації про світ через пасивний нагляд.
У голові Генрі то затихала, то знову спалахувала тривожна думка: чи тут оперує Експедиційний підрозділ з Плану Волшебників? Якщо так, то представники Генрі вважають його загарбниками і ворогами.
Саме тому він свідомо уникав класичної магії, покладаючись на « Сілу титану» - в ній було менше обізнаних магічних еманцій. З другого боку, присутність співвітчизників могла стати найкоротшим шляхом додому.
Спочатку його бажання негайного повернення з середини запалювало, але поступово холодний розрахунок взяв верх.
Раніше його підганяв страх перед Меделем. Найімовірніше, що під час операції "Колибель" кільце телепортації спрацювало з критичним убоєм, і всіх учасників розкинуло за цим планом.
Якщо Медель вижив і опинився тут, Генрі вирішив, що це не проблема, а можливість.
У цьому дикому світі його можна було усунути без озирання на закон і гнів клану Тейлор. Основною перешкодою для них був лише пошук мети в нерівних землях.
Для цього він залишався вродженецькою здатністю "Демонічна сила". Тут, де повітря тремтіло від демонічної ци, він міг поглинати енергію в промислових масштабах, нарощуючи силу перед фінальним згадком.
Демони в його очах вже давно перестали бути загрозою, перетворившись у цінний високоенергетичний ресурс, який просто чекав своєї години.
Ед, який спостерігав за спокійною гостю, лише переконався у своїх здогадах: перед ним — материй майстер, котрий має впевненість на власному досвіді.
До сутінків у село втягнулося група молодих мисливців. Вони провозилися цілий день з тухою вбитого демона, але навіть до темряви не встигли перетягнути все м'ясо. Мисливці вугрумо перемовлялися, вирішивши повернутися до залишків на світанку, хоча кожен розумів: шансів мало.
Уночі ліс став кип’ящим котелом з хижих звірів і дрібних тварів, приваблених запахом крові. Навіть сухожилля не залишиться на ранок від тигра.
На центральній площі звалили його, і село ожило. Чоловіки почали сперечатись, щоб нарізати м’ясо довгими стрічками. Жінки відразу почали засолювати: в умовах вологого клімату це був єдиний спосіб зберегти провізію.
Ед, старанно жестикулюючи, запропонував Генрі кращу частину, але той просто байдужо хитнув головою. У його просторовому сховищі було достатньо концентратів і їжі, а об'їдати напівголодних селян не входило до його стратегії. Для них це м’ясо було питанням виживання, для нього — балластом.
Генрі стояв у тіні будинків, фіксуючи кожен рух поселенців. Ед намагався пояснити, що пізніше, коли м’ясо засихне і зав'яне, вони принесуть йому готову частку.
Маг коротко кивнув. Його не турбували гастрономічні висидки; якщо для звичайної людини така їжа і давали зріст, то для її поточного рівня розвитку цей ефект прагнув до нуля.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu