Давид почув знайомий голос у центрі кола і на мить засумнівався у своєму розумі. Він ледве піднявши голову, зосередився на чорній тіні. Чоловік став помітнішим, його броня придбала інший відтінок, але холодний, розрахуваний погляд видавав його з головою. Сумніви зникли, це був Генрі.
Наступну долю секунди Генрі зірвався з місця, перетворившись у золоті спалахи.
Він скинув руку і завдав нищівного удару навідмаї. Голова старого чоловіка, не зустрівши опору, відлетіла в сторону, наче зірваний плід.
Величезна тиша запанувала над формацією тіла з глухими рокотом.
Генрі не сподівався, що старий буде настільки крихким: короткий і різкий удар долонею — а голова ворога буквально відлетіла з плечей.
Уловивши мани, які закутували тіло противника, Генрі розпізнав у ньому магічну стадію кристалізації. Спочатку він мав на увазі лише швидке злиття та рани, щоб усунути старого чоловіка. Але той вже нагадував лампу, яка вигоріла до самого есенції.
Його пір'я ручка, яка служила інструментом для навчання магії, випили не тільки кров, але й останні краплі життєдайної енергії свого господаря.
На завершення ритуалу внутрішній вогонь мага мало не впав.
- Ну і що з того, що ти вбив мене? Прохід вже відкритий, і тобі його не зупинити.
Генрі не раз стикався з адптами Бездні, тож навіть тінь його подиву не викликала у нього такого захоплення. Він розумів, що цей старий черпав силу від демонської істоти, використовуючи її зайву міць як сурріг життя.
Генрі розвинув магічну форму, в центрі якої копалася жирна личинка з заточеним усередині Давида. У цей момент вони почали швидко з’їджуватись, ніби зі проколотої кулі виходило повітря.
Генрі уважно спостерігав за процесом і помітив, що личинка акумулює величезні об’єми життя. Ця потужна сила випливала назовні і без залишку всмоктувалась на підлозі знаками — пожадлива форма, яка проковсувала все аж до останньої краплі.
Генрі швидко проаналізував ситуацію: саме ця витальна енергія слугувала детонатором і основним паливом для запуску портала. Якщо дозволити формуванню поглинути весь запас личинки, наслідки могли бути катастрофічними. Однак, здавалося неможливим зупинити невидимий потік — такі безплотні еманації зазвичай підкорялися лише мистецтву некромантів.
На мить замерши, Генрі в пам’яті згадав структуру поглинених ним родоводів. Серед багатьох даних чіп виділив вроджену здатність « Пупрім епідемії». Вона дозволила носію буквально пити чуже життя, конвертуючи його в власну силу.
До цих пір він уникав її використання: природа цього вміння явно підняла до Плану Бездні, і Генрі боявся непередбачуваних побічних ефектів.
Але тут, серед забрудненої зони, моральні та естетичні міркування відступили на другий план. Давид був його людиною, а ситуація вимагала негайного втручання — зволікання означало закінчення ритуалу.
- Я витратив роки, по кручках збираючи цю силу. Убивати стільки людей разом — не просто, а обличчя старого, незважаючи на відділення від тіла, перекосилося в гримасі тріумфальної амбіції. Франц планував довго, але зазнав краху. Я працював методично, до того часу як чаша наповнилась. Тепер... Все готово!
Генрі проігнорував бахвальство вмираючого ворога. Одним з його ривок був центр формації і встромив пальці у поташоване тіло личинки.
Побачивши ж се старець видав сухий, що дрижає смішок:
— Безпольово. Тобі її не вбити. А будь-яка спроба лише пришвидшить вилиття сили.
Генрі не отримав його відповіді. Покріпче перехоплюючи тремтячу масу, він активував « Пристойна епідемія».
У ту ж секунду потік густий, обпалюв чисту життєву енергію хлинули в його канали. Генрі переконався, що процес синхронізовано з метаболізмом.
Швидкість всмоктування зросла багато разів. Личинка, і без того об’єм якої лишився, почала висихати прямо на очах, перетворюючись у порожні оболонки.
Стародавня форма під ногами також тягнула енергію до себе, і тепер два хижаки змагалися за скупий ресурс. "Пустоша пошесть" виявилася набагато ефективніше, ніж Генрі сподівався, що її апетит перевершував жагу магічних знаків. За кілька десятиліть він зміг перехопити 60 відсотків залишку запасу, залишивши ритуал лише мізерний сорок.
Поглинаюча міць розподілилася по тканинах Генрі, наповнюючи кожну клітину небаченим тонусом. Він відчував, як пульсує в жилах чуже життя, розуміючи, що його власна біологічна ліміт значно розширився. Було страшно уявити, скільки людей загубив старий, щоб зібрати такий об'єм Вітальності.
Старець, який спостерігав за цим химерним з погляду людської магії процесом, розізлив рот у захопленні.
— Ты... Як ти можеш це перетравити?
Чужа життєва сила — отрута для непідготовленого організму. Некроманти могли маніпулювати нею, але навіть тоді існувала межа.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu