Опинившись у звичному місці свого житла, Генрі відразу почав планувати. Його найголовніша мета була чітко зрозумілою — прорив до стадії чарівника кристалізації.
Процес стиснення духовної енергії потребував надзвичайної витривалості та часу: навіть обдарованим магам на це потрібно було не менше двадцяти-тридцяти років, а посередності і зовсім застрелили на цьому етапі до кінця життя.
Запустивши глибоке сканування і оцінюючи поточні показники свого прогресу, Генрі зробив розрахунки. Холодні цифри чіпа підтвердили його здогадку: при максимальній концентрації ресурсів йому вистачить трьох-чотирьох років. Не вагаючись, він вирішив повністю ізолювати себе від зовнішнього світу і присвятити цей час виключно хористому стрибку.
Почалася довгі дні суворої практики. Генетика систематично ущільнювала духовну енергію, перетворюючись лише на короткий сон і недостатнє споживання їжі.
Він дозволяв собі гуляти з Рейс, яка без нарікань взяла на себе всі тягар побутових клопотів. Вона стала його невидимим тилом, захищаючи спокій майстра від будь - якої марноти.
Щоб мінімізувати ризик випадкових конфліктів, Генрі демонстративно відмовився від усіх доручень і світських прийомів у магічній спільноті. До моменту прориву для нього не існувало нічого, крім внутрішньої роботи.
Рейс, здавалося, була щаслива більше всіх. Тепер вона бачила Генрі щодня, і хоча він був занурений в медитації, саме його присутність наповнювала будинок життям. Раніше, коли він завжди був у небезпечних експедиціях, їхні домівки видавалися для неї холодними і порожніми.
У моменти рідкісного відпочинку Генрі іноді здавалося, що він перетворився на ретельного книжника, схилений над нескінченними стопками пилових фоліантів, а Рейс — у віддану дружину, яка терпеливо чекає перемоги свого чоловіка. Такий зріст життя зулівав рідкісну для світу атмосферу спокою і щастя.
Але раціональний розум мага швидко придушив ці сентиментальні образи. Реальність не прощає розслабленості. Щоб продовжити своє існування і отримати право самому розпоряджатися долею, він мусив постійно нарощувати силу.
...
Минуло три роки.
Генрі нерухомо сидів у самому центрі кімнати, занурений в глибоку медитацію. Його повіки були щільно звужені, дихання стало майже непомітним. Під ним була м’яка подушка, а саме приміщення Ренес для загони було оповите огидою маревом магічних форм. Ці контури надійно відтяли будь - які зовнішні звуки та вібрації.
У його внутрішньому просторі з’явилася духовна енергія, яка раніше перенесла якісні зміни. Вона перетворилася на густу, суденисту масу, що нагадує щільне жле. Вона переливалася прозорим, блідо-блакитним світлом - таким був законний результат трьох безперервного стиснення.
Це був фінальний кордон перед справжньою кристалізацією. Тепер Генрі мав буквально викувати з цієї твердої маси тверду, духовну енергію. Він увійшов у цю фазу близько року тому, і кожен сеанс «ковки» супроводжувався спалахами гострого та сильного болю, від якого здригалася сама природа мага.
Однак у найсуворіші моменти з Мітки Крові починався холод, який би не зникав. Він відразу купував страждання і допомагав утримувати структуру маси під тиском.
Енергія Божественного Ядру виглядала справді необмеженою, адже за три роки її рівень не знизився ні на йоту. Генрі відчував, що за його спиною плаває невичерпний океан сили, запасів якого вистачить на багато десятиліть вперед.
Саме завдяки цьому трирічному п’ятку він став реальністю — без підтримки Ядри прогрес йшов би повільніше.
Маса вже цілий рік балансувала на межі фазового переходу, зберігши желеподібну форму, але для остаточного перетворення в кристал все ще не вистачало якоїсь невловимої іскри.
Генри не форсував події. Зберігаючи аналічну холодність розуму, він систематично продовжував процес внутрішнього килима, міліметр за млометром наближаючись мишка своєї перемоги.
Щоразу, коли Генрі почав очищати желеподібну духовну енергію, він фіксував її майже непомітними й малоймовірними змінами.
Тепер його внутрішня діяльність нагадувала роботу коваля, яка методично обвалює важкий молот на розпечену заготовку.
За минулий рік він повністю втратив рахунок циклам очищення, їх можна було прирівняти до тисяч нищівних ударів і сотень закалок у крижаній воді.
Його серце було спокійним, наче брижі застиглого лісного озера. Він повторював процес знову і знов, не допускаючи ні тіні поспіху, ані крихти хвилювання.
Цього разу все йшло по протоптаній колії, але після закінчення чергового циклу з Мітки Крові до свідомості раптово залився потік первісної холоду.
Духовна енергія миттєво відреагувала на цей імпульс: її поверхня здулася важкими хвилями, а в місцях найбільшої напруженості розійшлася дрібний б’ябю.
Безформна раніше субстанція почала швидко ущільнюватися, обтравлюючи строгі математичні вивержені грані.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu