Розлом виявився куди більшим, ніж думав Генрі. Він летів без зупинки вже більше півгодини, але горизонт як і раніше був затисне між тисками кам'яних стін.
Гул шалено бився між Великим демоном і Бавей вже давно втихомирившись, вони розділилися на велику відстань.
Мало - помалу Генрі зменшив темп, зберігши пильність. Його план був простий і логічний: просунутися далі на південь, а потім різко повернути на схід.
Перебування в самому серці брудної зони нагадувало про подорож лезом — будь - яке демонічне створіння, що тут зустрічалося, апріорі перевершило його силою.
Генрі звик покладатися на холодний рахунок, а не на удачу. Він розумів, що можна успішно втекти раз чи два, але везіння не буває нескінченним.
Якщо він хоче стати головною метою мисливця, то обов’язково прийде кінець.
Через дві години він вирішив зупинитися. На це було дві причини. По-перше, дистанція до епіцентру можливого появи Великого Демона була достатньо безпечною для виключення випадкової зустрічі.
До цього часу шлях був підозріло чистим, а інші хижаки не хотіли бачитися у радіусі впливу такої могутньої природи. По-друге, його увагу привернуло щось аномальне.
Дно Великого розлому йшло в непроглядну темінь, а попереду зяяла нескінченна порожнеча. З часом стіни й виступи почали покривати густу, багатошарову мережу гігантських павутинь.
Між липкими нитками суєтву знову олов’яний павук. Незважаючи на їхню кількість, вони не були демонічними істотами — аура була нікчемною і Генрі міг би винищити їх сотнями одним рухом ноги.
Однак він був обережним, бо не провокував рій і намагався уникати розтягнення.
Таке багатство гнізд чітко вказувало на близькість правдивого господаря території — паучого демона, природа якого і можливості залишалися загадкою. Знати про фауну Забрудненої зони Генрі катастрофічно не вистачало. До цього моменту він відносно спокійно рухався вздовж верхньої крони каньйону, але тепер, здається, вломився у чужі мисливські землі.
Генри замер, аналізуючи дані зондування, що надходять від Глибокої Сина. Оптичні та магічні датчики сканували кожен дюйм простору, але не знаходили нічого великого - тільки нескінченне копонування дрібних лапок по всій окрузі.
Не бажаючи спокушувати долю, він вирішив негайно покинути небезпечний сектор і почав різке підйом до краю скелі.
У цей момент реальність навколо нього дрознула, пойшовши ледь помітної брижі. Генрі миттєво зафіксував це коливання, і в ту ж секунду його прошило крижане передчуття скорої смерті.
Волосся на тілі встали дибки, свідомість сфокусувалася на лівій руці, готове активувати координати плану.
Однак різкий удар на місце копчика переконався всі надії на маневр.
По тілу швидко розлилося паралізуюче оніміння; м’язи скували важким свинцем, позбавляючи волі до руху.
Циркуляція манів всередині магічних каналів забарилася і майже зникла, зробивши використання закляття неможливим. Тільки інтерфейс глибокої Сіневи продовжував мерехтіти перед очима, працюючи в цивільному режимі.
Завдяки даним чіпу Генрі швидко відновив ситуацію. Зі складок самого простору у нього за спиною викинув слинський павук.
Тварюка мала 16 парами відрізаних лап, кожна з яких закінчувалася бритвально-сильними отруйними голками. Одна з них, а також ювелірна точно пробувала його захист і встромила у основу хребта, зануривши паралізуючий склад.
Генрі навіть не зміг запустити телепортацію. Мисливець, очевидно, мав здатність ховатися в іншому просторіному шарі, що робило його невидимим для звичайного зондування.
Генрі вважав, що він у безпеці, тоді як вже давно йшов по обідній столиці хижака.
Від череві павука до невидимої точки в порожньому просторі простягалася страхова нитка. Зависнувши головою і утримуючи жертву лапами, демон методично виривав клейку волокно.
Слой за шаром Генрі упаковували в щільний кокон. Його одяг і шкіра були вкриті густим слизом із пащі тварин.
Незабаром павутина зомкнулася, формуючи навколо нього сферу: на щастя, нитки не скинули його як мумію, залишивши всередині невеликий простір для рухів, якими він все одно не міг скористатися через параліч.
Загорнувши « упаковку», павук потягнув кулю крізь порожнечу і занурився в лабіринти каньйону.
Генрі, позбавлений можливості бачити і рухатись, продовжував відстежувати маршрут через віртуальну проекцію глибокої Синеви.
Невдовзі перед ним відкрилися жахливі краєвиди: сотні подібних коконів, що розширюються.
Це було колосальне сховище живих консервів. Багато жертв, які були в середині тіла після теплових сігнатур, вже померли.
По суті, кулі циклопічних розмірів приховували туші велетенських монстрів, на фоні яких Кокон Генрі виглядав крихітним.
Паук недбало скинув свою ношу у загальну купу і зникав в темряві, можливо, після того як пішов за наступною порцією.
Генрі встиг помітити його роздуте, аномально пульсуючий черевце.
« Підготування до відкладки яєць?» — захиталася холодна здогадка.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu