Другий рик пролунав прямо над замком, створюючись на людей з неба.
Генрі затиснув вуха й відчув гострий фізичний біль, навіть тверде тіло якого ледве витримало цей акустичний напор.
Поглянувши крізь прут клітини, він побачив, що всі супутники Бука попадали на землю і бігли в конвульсіях від нестерпного тиску звукової хвилі.
Тільки сам старий все ще тримався на ногах, хоча і його обличчя помітно поблело.
З носа, ротів і вух Мартіни та інших п’ятьох студентів хлинула кров.
Ще сильніші маги чіплялися за прискорювальну свідомість, тоді як двоє аколітів на стадії газовіфікації повалились завмерту, повністю втративши зв'язок з реальністю.
Рев, що потряс небо і землю був по-справжньому потворним. На такій близькому відстані звукова хвиля перетворилася на фізичний таран, який миттєво збив із ніг ослаблених чарівників.
Тіло букви окутав щільний щит землісто-жовтого кольору. Його обличчя було помітне не від ран, а від крижаної паралізуючої волі.
Будучи досвідченим магом, він ретельно дослідив топографію забруднених земель і ніколи б не заводив студентів у таке місце без вагомої причини.
Буфало мав недовгі здібності, але його знання були дуже великими: він надто добре розумів їхню ситуацію.
"Легендарна демонічна істота..." - пронеслася в голові приречена думка.
Літера з гіркотою проковтнула, відчуваючи, як в роті пересохло. Ставши магом другого рівня, він на довгі роки забув про страх смерті.
Зіткнувшись з будь - яким іншим могутнім демоном, він міг би розраховувати на гідний бій або хоча б на успішне втечу, але проти легендарного створіння опір здавалося божевіллям.
Мисли старого заробили на межі можливостей, радісно вибудовуючи єдиний шлях — врятувати свою шкуру.
Легенда демонів — це безприкладні хижаки, які несуть харчовий ланцюг знаменитих людей. Мощ кожного з них дорівнює магу четвертого рівня.
Четвертий рівень Землі — це межа досяжного, панування вищої влади та стовпів великих фракцій. Рядові чарівники не мають жодної надії протистояти таким титанам.
Про походження цих істот у магічних колах велися нескінченні суперечки.
Одні бачили релікти стародавніх часів, інші - результат багатовікової мутації, але через їхню виняткову рідкість достовірних даних катастрофічно не вистачало.
Протягом століть лише вісім великих видів магі Земель Свитання були оплаті ріками крові.
Зустріч з кожним із них була рівносильною смертним вироком.
Звичайні піонери-слідувачі за всю свою кар'єру могли не побачити навіть тіні такого твору, і якщо це траплялося, то слід було звинувачувати лише крайню невдачу. Для більшості людей було нормою загинути від кігтя легендарного демона, і так не вдалося побачити його вигляд.
Буковеня залякана в очах, серце тремтіло у ребра, наче птах. Він звик вважати такі погрози лише легендами і не сподівався, що цього разу фортуна стане настільки жорстоким.
Піднявши погляд до неба, він спробував оцінити масштаб погроз. Велетенський кулак, оголосений полум’ям ревущої палахкотючості, став вичерпною відповіддю.
— Спалитель... — Буковень ледь чутний, коли дивиться на вогняну гору з хмар.
Спалювання - гігантський мавпоподібний демон. Його тіло покривала аура лютого, первісного вогню, але головною зброєю творіння була не магія, а жахлива фізична сила, яка могла перетворювати скелі на пил.
Сама атмосфера навколо нього розкаялася до межі: прямий контакт з цим жаром за лічені секунди перетворив звичайного мага на обвуглену мумію.
Кулак Спалитель вдарив зверху, породивши хвилю стисненого повітря, яка здибивала землю. Магічна форма замку на короткий час стрималася, намагаючись зупинити удар, але з дрізком вона розсипалась.
Вся захисна система вийшла з ладу. Бук, не втрачаючи ні секунди, звів над собою додаткові пласти кам’яних мурів, різко розгорнувся і кинувся геть.
Через кілька хвилин його силует вже зник. Коли бар’єри впали, він використав прориху для дезертизації з поля бою.
Титанічний удар впав на укриття: камінь розколовся, розлітаючись градом гострих уламків.
У той самий час, неначе голодні змії, язики полум’яніють.
Вогонь і уламки накрили п'ятьох вижилих. Повітря прорізали істошні крики.
Нескінченні маги вкусили масивні брили у голову, миттєво обірвавши їхнє життя.
Інші палять полум’ям, катаючись по землі в конвульсії. Цей вогонь був неприродним: він впивався у тіло, наче паразит, і продовжував пожирати тіло доти, доки жертва не перетворилася на попіл.
На противагу цьому Генрі, який потрапив у кам’яну клітину, не постраждав. Літера, яка врятувала своє життя, навіть не згадала про полоненого.
Коли велетний кулак знову змив у небо, Генрі обережно виглянув крізь щілини між стовпами.
Він побачив тільки величинське передпліччя, що йде в зеніт і дві ноги-колони; розгледіти весь силует створіння було зовсім неможливо.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu