Його логіка була холодною і бездоганною: Земля Свитання розташовувалася на схід від основної смуги забруднення, а отже прямолінійний рух рано чи пізно виведе її до населених кордонів. Якщо ж шлях перешкодить море, план доведеться коригувати і повернути на захід. Але якщо він вже був на захід від обжитих земель, то лише глибше захопив би його в мертві краї. З огляду на те, що схід був значно меншим за площу, Схід залишався найбільш раціональним вибором.
Однак довгострокове планування мало вирішальний вплив на виживання. Небезпечні ділянки в забруднених зонах були не злі, і Генрі знав про них достатньо, щоб не розслаблюватися ні на мить.
Спершу він перевірив спорядження. Простір обручки зазвичай холодило палець, а магічні талісмани були закріплені на своїх місцях.
Поки доступ до сховища залишався відкритим, ситуація не була безнадійною — всередині були величезні ресурси.
Запаси інгредієнтів вистачило б на повноцінну лабораторію, а в арсеналі було кілька комплектів обладнання для Алхімії. Крім того, збірка готових еліксирів була дуже багато: Генрі завжди виявляв прагматичну звичку готуватися до найгіршого сценарію.
Сухі пайки могли підтримувати його сили протягом півгодини, і тільки запас води виглядав уразливим місцем: її повинно було схопити не більше ніж на місяць. На даний момент цього було достатньо, але ресурс вимагав жорсткої економії.
Генрі переконався у збереженні майна, тож перестав зосереджуватися на навколишньому середовищі. Пейзаж засмутився своїм однотипом: випалена чорна земля, хаотичні нагромадження гострих каменів і невиразний контур гірських хребтів. Жодного росту, жодного знака життя. Далекі вершини товпилися в сірій задушливому диму.
Він активував Силу титана, привів м'язи в стан миттєвої готовності і розгорнув Щит Абсолютної захисту, що окутав його тіло ледь помітним мерехтом. Якщо мана почне вичерпатися, то її поповнюють зілля, яких було вдосталь.
У цьому місці безпека була абсолютним пріоритетом. Аналітичні системи « Блакитно- Синеви» працювали на межі потужності, безперервно скануючи простір в пошуках аномалій.
Генрі ішов кілька годин в тиші, абсолютної спокою. Здавалося, що весь світ раптово втратив звуки і дихання. Небо в цих краях дуже відрізнялося від звичайного небосводу Земель Свіча: рвані клочи вугільно-черні тучі та густе покривало туману надійно переховували орієнтири.
Тільки завдяки методу медитації зоряного неба він міг обходитися без зорового контакту зі світилами, що відчула їх позиції безпосередньо через внутрішні канали сприйняття.
За три години шляху через чорну порожньо йому не назустріч жодній живій істоті. На щастя, рельєф поступово змінювався, що стало єдиним доказом руху.
Інакше відсутність орієнтирів могло легко спричинити небезпечну ілюзію бігу на місці.
Несподівано Генрі раптово завмер. Його погляд прикував крихітну крихітку щібня біля ніг, і камінь ледь помітно вібрував.
В будь-якій іншій ситуації він би проігнорував подібну дрібницю, але після довгого переходу по мертвій зоні кожна аномалія вважалася смертельною загрозою.
Він миттєво просканував підземний підземелля — пусто. Але через долю секунди в зоні контролю « Блакитниною Синави» на величезній швидкості увірвався масивний об'єкт. Почва під ногами Генрі з сухим тріском пішла тріщинами.
Генрі не зволікав. Простір навколо нього спотворено, і він спалахнув магічним світлом за допомогою [Телепортації], щоб переміститися на десять метрів у сторону.
Там, де він стояв кілька хвилин тому, земля вибухнула фонтаном пилу і на поверхню вирвалося жахлива комаха, яка нагадує слинського дощового хробака.
Замість голови творець зяяла порожня паща завбільшки з маленьку печеру. Циліндричне тіло, яке досягло 20 метрів у діаметрі, вражало своєю величезною довжиною.
Незважаючи на велику масу, воно рухалося з неймовірною швидкістю та приголомшливою темпом.
Генрі не міг сказати про себе: якби він лише тремтів від щібня, його реакція була б запізнювальною. Коли ворог увійшов в радіус активного сканування чіпа, його інерція вже не залишала часу на маневр звичайними засобами.
Коли комаха виринула з полону ґрунт, вона зі глушеним скрегітом клацнув щелепами і була впевнена у легкому добутку, але зуби лише розрізали порожнечу. Розчарований стягнувшись, тварюка повела масивної головою в бік Генрі.
У монстра зовсім не було очей, а Генрі дивився на нього лише безособову циліндричну тулуб і ссільську зеву.
Генрі замер, уважно досліджуючи масивне чудовисько, що перешкодило йому йти далі. Йому доводилось бачити багато монстрів, але настільки специфічна демонічна істота зустрілася вперше.
« Глибока Сінева, запитай про нього."
ІІСНУЄ миттєво, холодним синтетичним голосом прозвучавши у свідомості:
"Інформація про демонічну істоту з даними характеристики відсутні".
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu